Основні характеристики і властивості рентгенівського випромінювання

Рентгенівське випромінювання характеризується такими ж параметрами як і електромагнітне випромінювання, а саме:

1) інтенсивністю І (або потоком енергії Ф рентгенівського випромінювання);

2) довжиною хвилі ;

3) швидкістю v поширення рентгенівських хвиль в різних середовищах:

де ,  - сталі, які характеризують діелектричні і магнітні властивості речовини, с – швидкість світла у вакуумі, n – показник заломлення середовища.

Рентгенівські хвилі мають такі основні властивості:

Рентгенівське випромінювання – це невидиме електромагнітне випромінювання. Рентгенівські промені володіють всіма властивостями електромагнітних хвиль, а саме. Разом з тим для них характерні деякі особливості, які зумовлені малою довжиною хвилі і великою проникною здатністю:

- відбивання практично відсутнє, можуть дифузно розсіюватись від поверхні, аналогічно як це має місце для світлових хвиль;

- заломлення дуже мале. Коефіцієнт заломлення n рентгенівських променів при переході повітря – тверде тіло менше одиниці, а для переходу скло-повітря порядку 10^-6, для металів-10^-5, отжеn для рентгенівських променів приблизно дорівнює одиниці;

- інтерференція рентгенівських променів, які розсіяні електронами атомів кристалічної речовини, має особливі закономірності;

- дифракція рентгенівських променів. Так як міжатомні відстані в кристалах – величини того ж порядку, що й довжина хвиль рентгенівських променів, кристали для цих променів є трьохмірною дифракційною решіткою. Дифракція рентгенівських променів кристалі описується формулою Вульфа-Брегга:

де  - міжплощинна відстань;  - довжина рентгенівської хвилі;  - кут ковзання між напрямком рентгенівського променя і поверхнею, на яку падає промінь; k – порядок відбивання

- розсіювання рентгенівського проміння різними середовищами. Особливістю цього процесу описані в наступному параграфі.

- поглинання рентгенівських хвиль різними середовищами. Здатність проходити через помітні товщини найрізноманітніших речовин говорить про те, що поглинання досить мале, особливо у жорсткого рентгенівського випромінювання.