Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Розглянемо служби охорони праці на підприємствах, організаціях, їхні права та обов’язки [50].
Закон України «Про охорону праці» (стаття 13) зобов’язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, правила та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.
Організація служби охорони праці на підприємстві регламентується Законом України «Про охорону праці» (стаття 15) та НПАОП 0.00-4.21-93 «Типове положення про службу охорони праці».
Відповідно до цього Типового положення, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50-ти осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20-ти осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (у невиробничій сфері – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.
На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціалісти.
На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:
– інженерами відповідної спеціальності;
– фахівцями з питань гігієни праці;
– юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.
При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.
На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50-ти осіб (невиробничої сфери – до 100 осіб) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом.
Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.
Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з гігієни праці, використовує послуги місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.
За відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються спеціалісти юридичної консультацій (за договором).
За наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – залежно від структури підприємства).
Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється з метою організації виконання правових, організаційно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.
Служба охорони праці вирішує такі завдання:
– забезпечує працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
– здійснює професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
– вибирає оптимальні режими праці і відпочинку працівників;
– здійснює професійний добір виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Спеціалісти із середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.
Служба охорони праці підприємства виконує такі основні функції:
– опрацьовує ефективну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
– проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
– складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також складає розділ «Охорона праці» у колективному договорі;
– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.
Організовує:
– забезпечення працюючих правилами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;
– паспортизацію робочих місць, виробничих підрозділів щодо їх відповідності вимогам охорони праці;
– облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;
– підготовку статистичних звітів з питань охорони праці;
– розробку планів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;
– роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;
– допомогу комісії з питань охорони праці підприємств у опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;
– підвищення кваліфікації та перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.
Бере участь:
– у розслідуванні нещасних випадків та аварій;
– у формуванні фонду охорони праці підприємств і розподілі його коштів;
– у роботі комісії з питань охорони праці підприємства (див. нижче);
– у роботі комісії з уведення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;
– у розробленні положень, інструкцій, інших нормативних актів підприємства про охорону праці;
– в роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці.
Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, сучасних засобів індивідуального та колективного захисту працівників, захисту населення і довкілля.
Розглядає листи, заяви та скарги працівників з питань охорони праці, а також факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я людей і довкілля (у випадку відмови працівників з цих причин від виконання дорученої їм роботи).
Надає методичну допомогу структурним підрозділам підприємства у розробках планів з питань охорони праці.
Готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці.
Контролює:
– дотримання чинного законодавства, інших нормативних актів, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці;
– виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань профспілок і уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці; використання за призначенням коштів фонду охорони праці;
– відповідність нормативним актам про охорону праці машин, устаткування, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працівників; наявність технічної документації на робочих місцях;
– своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної безпеки праці, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
– забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, організацією питного режиму, а також надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці;
– використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;
– проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;
– виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.
Здійснює зв’язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їхніх рекомендацій.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
Спеціалісти служби охорони праці в разі виявлення порушень охорони праці мають право:
– видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
– зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу для життя або здоров’я працюючих;
– надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
Служби охорони праці створюються не тільки на підприємствах, а й у міністерствах, державних комітетах, концернах, корпораціях та інших об’єднаннях підприємств. Служби охорони праці функціонують також у структурі обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади.
Відповідно до статті 16 Закону, на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персональний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів).
Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу.
До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).
Основними завданнями Комісії є:
– захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
– підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, профілактичної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;
– узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;
– вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду праці підприємства.
Комісія має право:
– звертатися до власника чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
– створювати робочі групи з членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці, із залученням до їхнього складу на договірній основі, за погодженням сторін, відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
– одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;
– встановлювати міру провини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, якщо нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його провини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;
– здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, за забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, мийними та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;
– знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
– вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;
– делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві (де відсутня профспілкова організація); в обговоренні питань охорони праці з власником або з органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).
Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.
Плани підприємства щодо поліпшення стану охорони праці. Регулювання охорони праці у колективних договорах
Однією з функцій охорони праці, управління охороною праці є планування організаційно-технічних заходів з охорони праці. Планування заходів з охорони праці здійснюється з метою визначення і створення для працівників умов праці, які відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці.
Планування робіт з охорони праці за терміном дії поділяють на перспективне (на 5 років), поточне (на 1 рік), оперативне (квартальне, щомісячне, подекадне).
За масштабом дії планування розрізняють: на рівні держави – Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; галузеве – у масштабах міністерства, виробництва, об’єднань тощо; регіональні – у межах району, області; плани підприємств.
При плануванні робіт з охорони праці на підприємстві у якості вихідних даних використовують: план економічного та соціального розвитку підприємства; план організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва; матеріали з атестації робочих місць щодо умов праці та виробничої санітарії; матеріали розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій; приписи органів державного нагляду, служби охорони праці; пропозиції Комісії з питань охорони праці; результати адміністративно-громадського контролю стану охорони праці; постанови профкому, рішення зборів трудового колективу; відповідні накази адміністрації тощо.
Істотне значення має розділ «Охорона праці» колективного договору (угоди, трудового договору), що укладається між роботодавцем (уповноваженими ним органами) і трудовим колективом.
Укладенню колективного договору (угоди), як відомо, повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються сторонами за три місяці до закінчення терміну дії попередньої угоди.
Цьому підготовчому періоду необхідно приділити особливу увагу, забезпечити збір і вивчення пропозицій працівників, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної і виробничої обумовленої захворюваності, розробку найактуальніших заходів з поліпшення умов праці.
Зобов’язання, що їх пропонується включити до колективного договору (угоди) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання документа вони стають обов’язковою для виконання локальною програмою, що діє в межах підприємства (галузі).
Колективний договір (угода) повинен обов’язково містити такі заходи:
а) захист прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), – одноразова допомога, компенсація витрат на ліки; організація похорону; проходження додаткового платного лікування; працевлаштування інвалідів тощо (табл. 2). Законом передбачено можливість зменшення одноразової допомоги у випадку, коли виробнича травма сталася з повної або часткової вини потерпілого (табл. 3).
Таблиця 2
Шкала одноразової допомоги [23]
Категорія потерпілих від нещасних випадків на виробництві (профзахворювань) | Розмір одноразової допомоги | |
на сім’ю | додатково на кожного утриманця | |
1. З тимчасовою непрацездатністю: – до 10 календарних днів включно: а) від 10 календарних днів до 1 місяця включно б) від 1 місяця до 2 місяців включно в) від 2 місяців до 4 місяців | 0,2 середньомісячного заробітку 0,5 середньомісячного заробітку 1,5 середньомісячного заробітку 3 середньомісячні заробітки | 20 % від суми у графі 2 20 % від суми у графі 2 20 % від суми у графі 2 |
2. Зі стійкою втратою працездатності (без встановлення інвалідності) | Середньомісячний заробіток за кожен процент втрати професійної працездатності | 10 % від суми у графі 2 |
3. Зі стійкою втратою працездатності та визнанням потерпілого інвалідом | 1,1 середньомісячного заробітку за кожен процент професійної працездатності | 10 % від суми у графі 2 |
4. Зі смертельним наслідком | П’ятирічний заробіток потерпілого | Річний заробіток (на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті) |
Таблиця 3
Розмір зменшення одноразової допомоги [48]
Порушення з боку потерпілого, які були однією з причин нещасного випадку | Розмір зменшення одноразової допомоги |
Виконання роботи в нетверезому стані, якщо цей стан було визначено причиною нещасного випадку і якщо сп’яніння потерпілого не було обумовлено засновуваними у виробництві технічними спиртами, ароматичними, наркотичними та іншими речовинами | 50 % |
Неодноразове свідоме порушення вимог нормативних актів про охорону праці, за які раніше накладалося дисциплінарне стягнення, вилучався талон попереджень або документально засвідчувалось офіційне попередження | 50 % |
Продовж. табл. 3
Порушення з боку потерпілого, які були однією з причин нещасного випадку | Розмір зменшення одноразової допомоги |
Первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об’єктів і виконанні робіт підвищеної небезпеки | 40 % |
Первинне свідоме порушення правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, виконання технологічних процесів і робіт, що не є об’єктами підвищеної небезпеки | 30 % |
Невикористання наданих засобів індивідуального захисту, передбачених правилами, якщо це порушення було: – первинним – повторним | 20 % 40 % |
Примітка: порушення потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, з якими він не був обізнаний внаслідок несвоєчасного проведення навчання та інструктажу, незабезпечення необхідними нормативними документами не є підставою для зменшення йому розміру одноразової допомоги або відшкодування шкоди.
б) комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці, підвищення існуючого рівня охорони праці з обмовленням асигнувань із фонду охорони праці, наприклад:
– розробка, вивчення, монтаж і реконструкція наявних вентиляційних систем;
– розробка, виготовлення та встановлення більш ефективних інженерно-технічних засобів (огороджень, засобів сигналізації, запобіжних пристроїв тощо);
– реконструкція системи природного та штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог;
– здійснення заходів щодо зниження на устаткуванні рівнів шуму, вібрації шкідливих випромінювань;
– впровадження устаткування, яке забезпечує застосування безпечної напруги до 12 В – у приміщеннях особливо небезпечних, до 42 В – у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом;
– виконання робіт щодо застосування сигнальних кольорів і знаків безпеки;
– реконструкція опалення з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів;
– впровадження більш безпечних засобів транспортування вантажів;
– заходи щодо розширення, реконструкції санітарно-побутових приміщень.
Важливо, щоб цільові кошти на охорону праці не використовувались на інше (ремонт покрівель, підлоги, навчання кадрів, спецодяг, молоко, мийні засоби, озеленення територій, природоохоронні заходи тощо).
За наявності на підприємстві певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватись на підставі додаткових зобов’язань згідно з колективним договором (угодою). Наприклад: надання працівнику додаткової відпустки за несприятливі умови праці (понад розміри, визначені відомим Списком), додаткового комплексу спецодягу (понад встановлені норми); обладнання додаткових санітарно-побутових приміщень (саун, душових кабін для миття ніг тощо) на тих виробництвах, де нормативами це не передбачено; скорочення тривалості робочого часу;
в) принципи економічного стимулювання та матеріальної відповідальності: з боку підприємства – готовність відшкодувати збитки від незабезпечення нормативних умов праці, від аварій та нещасних випадків (профзахворювань), а з боку посадових осіб, працівників, з вини яких це сталося, – зобов’язання відшкодувати підприємству певну частину завданих збитків;
г) зобов’язання працівників: щодо безумовного виконання кожним з них норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці; додержання встановлених вимог поводження з машинами, інструментами; обов’язкового захисту; виконання положень колективного догляду.
Дата публикования: 2015-01-15; Прочитано: 3254 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!