Повторний інструктаж

Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними ак­тами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищенню небезпекою — 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструк­тажу.

Оскільки робота на залізничному транспорті відноситься до умов з підвищеною небезпекою, повторний інструктаж для працівни­ків залізничного транспорту проводиться 1 раз на 3 місяці.

Позаплановий інструктаж

Проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-пра- иоїшх актів з охорони праці, а також при внесенні змін та допов­нень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, ма­теріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативно-право- иих актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій пожеж тощо;

- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на ЗО кален- дарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Н вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лаборато­ріях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативно- нравових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

I [озаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст і юла планового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

II озаплановий інструктаж проводиться не пізніше ніж через три д< >би після порушення вимог безпеки на підприємстві, або одержан­ії в телеграми, наказу чи іншої інформації про нещасні випадки на інших підприємствах.

Інструктаж у зв'язку зі змінами виробничих процесів, замі­ною обладнання, перервою в роботі, повинен проводитись до по­чатку роботи в нових умовах.

I Цільовий інструктаж

II роводиться з працівниками:

і іеред виконанням робіт на залізничних коліях або поблизу них; при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха;

при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи; перед виїздом у відрядження.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладів осві­ти у разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо) з метою з'ясування оперативної обстановки і роз'яс­нення безпечних способів виконання роботи, а також поведінки під час екскурсії чи масових заходів.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремими працівниками або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що вико­нуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих на­вичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка про­водила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, вмінь і нави­чок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторно­го чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питан­ня щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чин­ним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільо­вого інструктажу та про допуск до роботи особою, якою проводив­ся інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуро­вані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду- допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряду-до­пуску, а в журналі реєстрації інструктажів — не обов'язково.

1.15.3. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного і нструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи по­винні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протя­гом не менше шести змін.

Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.

Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забез­печенням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих по­тенційно небезпечних робіт (порушення технологічних режимів а ких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання а обов'язковим проведенням уцей період протиаварійних і проти­пожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), а якому визначаються тривалість стажування (дублювання) та прізвище працівника відповідального за стажування.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен: поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації тех­нологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях а нормальних і аварійних умовах;

засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і облад­ав м і ія та методи безаварійного керування ними з метою забезпе­чення вимог охорони праці.

Керівнику підприємства надається право своїм наказом (роз­порядженням) звільняти від проходження стажування (дублюван- іів) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією пе менше 3 років або переводиться з одного цеху до іншого, де харак- іер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не ЗМІНЮЄТЬСЯ.

Стажування не призначається також при переміщенні праців­ника на робоче місце, що обслуговується працівником тієї ж профе­сії (спеціальності), але більш низької кваліфікації (наприклад, при переміщенні машиніста локомотива на посаду помічника ма­шиніста).

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного струк­турного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в жур­налі реєстрації інструктажів.

Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволо­дів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовіль­ну оцінку щодо протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим розпорядженням може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін.

Після закінчення стажування (дублювання) наказом (розпоря­дженням) керівника підприємства (або його структурного підроз­ділу) працівник допускається до самостійної роботи.

1.16. Виробничий травматизм і професійні захворювання

1.16.1. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання

Виробнича небезпека характеризується наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні шкідливі виробничі фактори поділяються на: фі­зичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать такі:

- рухомі машини, механізми, частини обладнання тощо;

- будівлі, конструкції, матеріали, предмети, що руйнуються або падають;

- підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромі­нювань тощо;

- загазованість, запиленість;

- електричний струм, електромагнітні поля;

- нестача чи відсутність освітлення;

- тощо.

До хімічних небезпечних і шкідливих факторів належать шкід- диві речовини в твердому, рідкому чи газоподібному стані. Вони можуть діяти безпосередньо на тіло людини, потрапляти через дихання або травохід, викликаючи отруєння, алергію та інші за­хворювання.

До біологічних небезпечних і шкідливих факторів належать мік­роорганізми (бактерії, віруси, мікроби тощо) та макроорганізми (деякі рослини і тварини), контакт з якими може призвести до погіршення стану здоров'я.

Психофізіологічними шкідливими та небезпечними фактора­ми є фізичні і нервово-психічні перевантаження.

Фізичні перевантаження можуть бути статичними, динамічни­ми та гіподинамічними.

До нервово-психічних перевантажень належать: розумові пере­вантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Важко провести межу (щодо дії на організм) між небезпечними і шкідливими виробничими факторами, адже один фактор може бути причиною і захворювання, і травми. Наприклад, пил на ви­робництві, потрапляючи в організм, може викликати професійне захворювання, а потрапляючи в очі — травму; шум може викли­кати професійне захворювання і акустичну травму.

Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі по­дія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним тру­дових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Виробничий травматизм — явище, що характеризується су­купністю виробничих травм та нещасних випадків на виробництві за певний період часу.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності працівника та зумов­люється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків.

Професійна захворюваність — явище, що характеризується сукупністю професійних захворювань за певний період часу.

Слід враховувати різницю між травмуючим фактором і причи­ною нещасного випадку. Травмуючий фактор вважається безпосе­реднім чинником травми, а причина — це результат порушення стандартів, правил, інструкцій чи інших нормативних докумен­тів з охорони праці.

Умовно причини виробничого травматизму поділяються на технічні, організаційні, психофізіологічні.

До технічних причин відносяться: конструктивні недоліки ма­шин, механізмів, обладнання, їх несправність; значна амортизація засобів виробництва, їх несвоєчасне оновлення; відсутність або незадовільна забезпеченість засобів безпеки, засобів колективного й індивідуального захисту, недостатнє освітлення робочих місць і територій, підвищена концентрація шкідливих речовин, шум, вібрація тощо.

До організаційних причин відносяться: відсутність або недобро­якісне проведення навчання і інструктажів; порушення режиму праці і відпочинку; неправильна організація робочого місця тощо.

До психофізіологічних причин відносяться: невідповідність умов праці особливостям організму людини, незадовільний психологіч­ний клімат в колективі, послаблення самоконтролю, непотрібний ризик, свідоме порушення вимог щодо безпечного виконання робіт та правил поведінки на території підприємства і на робочих міс­цях, низький рівень трудової і технологічної дисципліни тощо.

1.16.2. Характеристика умов праці на залізничному транспорті

Залізничний транспорт належить до галузей, де гостро відчу­вається специфічність праці та її підвищена небезпека.

Робочі місця і робочі зони залізничників багатьох професій роз­ташовані в безпосередній близькості від рухомого складу, який рухається чи готовий до руху. Для виконання ряду технологіч­них операцій працівники змушені стикатися з рухомим складом. Умови праці ускладнюються тим, що залізниці працюють ціло­добово в будь-яку годину, пору року, за будь-якої погоди.

Наїзди складають більшу частину випадків виробничого трав­матизму на залізницях. Велика кількість залізничників зайнята виконанням робіт безпосередньо на коліях станцій і перегонів. До особливостей роботи на коліях можна віднести: наявність колій з різнобічним рухом, протяжні гальмові колії, обмежена відстань між осями суміжних колій, а також рухомим складом і спорудами, велика довжина фронту робіт при обмеженні огляду, низькій освіт­леності робочої зони в темний час доби. При виконанні службових і ібов'язків багатьом працівникам залізничного транспорту доводить­ся багаторазово пересуватися уздовж колії чи перетинати колії.

Цілий ряд професій залізничного транспорту працює в зоні, нка суттєво обмежена габаритом рухомого складу або знаходить­ся в межах поперечного контуру рухомого складу.

Через дію кліматичних факторів виникають додаткові труднощі. Взимку різко погіршується стан виробничих територій. Через снігові замети ускладнені умови переходу колій, пересування по міжколіям. Під час ожеледі різко підвищується небезпека падінь. У холодну пору року необхідно користуватися теплим одягом, який перешкоджає рухам, погіршує сприйняття звукових сигналів. Тривала праця на відкритому повітрі, різкі зміни погоди також несприятливо впливають на організм людини.

Значна частина професій залізничного транспорту пов'язана:і обслуговуванням електроустановок. Обмежений час, протягом якого необхідно виконати роботи й усунути відмови пристроїв, створює труднощі безпомилкового дотримання правил охорони пра­ці і електробезпеки. В умовах дефіциту часу та нервового стану під час пошуків і усунення несправностей підвищується ймовір­ність помилкових дій.

Проведення вантажо-розвантажувальних, зварювальних робіт, робіт на висоті, іншого ряду небезпечних робіт ускладнює і під­вищує небезпеку багатьох працівників залізничного транспорту.

На залізничному транспорті виробничий процес — динаміч­ний, підпадає під вплив численних, часто випадкових факторів, які важко врахувати.

Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів ви­магає подальшого полегшення і оздоровлення умов праці. Роз­робка цілеспрямованих заходів з охорони праці ґрунтується на об'єктивній оцінці впливу різних факторів на організм людини, систематичному аналізі основних причин порушень правил ви­конання робіт, вимог охорони праці, електробезпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

1.16.3. Профілактика виробничого травматизму і професійної захворюваності

Заходи щодо запобігання випадкам травматизму і професій­ним захворюваням умовно поділяються на такі групи: організа­ційні, технічні, санітарно-гігієнічні, соціально-економічні, правові і лікувально-профілактичні.

До організаційних заходів належать такі:

- організація навчання, проведення інструктажів і перевірки знань з питань охорони праці;

- організація контролю за станом охорони праці і безумовно­го дотримання стандартів, правил, інструкцій і інших норматив­но-правових актів з охорони праці;

- правильна організація технологічних процесів, робочих місць;

- раціональна організація праці, чергування робочого часу і від­починку;

- організація роботи і функціонування системи управління охороною праці;

- інші заходи організації роботи щодо поліпшення умов праці.

До технічних заходів належать такі:

- застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів, пристроїв, транспортних засобів;

- використання досконалих засобів колективного й індивіду­ального захисту працюючих;

- механізація і автоматизація важких, шкідливих і небезпеч­них робіт, застосування дистанційного управління таких робіт;

- інші інженерно-технічні рішення.

До санітарно-гігієнічних заходів належать такі:

- створення нормальних метеорологічних умов виробничого середовища;

- створення раціонального і достатнього освітлення робочих місць і зон;

- зменшення рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромі­нювань, інших шкідливих факторів;

- заміна шкідливих речовин на менш шкідливі;

- забезпечення працюючих санітарно-побутовими приміщен­нями і пристроями;

- інші заходи гігієни праці і виробничої санітарії.

До соціально-економічних заходів належать такі:

- планування, фінансування заходів з охорони праці, раціональ­не використання коштів, що призначені для виконання робіт і за­ходів з охорони праці;

- страхування працівників від нещасних випадків і професій­них захворювань, повне відшкодування втрати здоров'я чи мораль­ної шкоди внаслідок виконання трудових обов'язків;

- безкоштовна видача працівникам засобів індивідуального за­хисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів (за необхідністю);

- пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці;

- охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів;

- інші заходи соціального і економічного характеру.

До правових заходів належать такі:

- розроблення і впровадження законодавчих і нормативно-пра- вових документів з охорони праці;

- регламентування прав, обов'язків і відповідальності праців­ників і посадових осіб щодо дотримання правил і вимог охорони праці.

До лікувально-профілактичних заходів належать такі:

- проведення попередніх і періодичних медичних оглядів пра­цівників;

- переведення працівників на легшу роботу за станом здоров'я;

- безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчу­ванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умова­ми праці;

- санаторно-курортне оздоровлення працівників;

- інші заходи лікувально-профілактичного характеру.

1.17. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

1.17.1. Розслідування та облік нещасних випадків

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи і орга- мізації усіх форм власності (далі — підприємств), що діють на тери­торії України, всіх громадян (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є роботодавцями цих підприємств або уповнова­женими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують най­ману працю (далі — роботодавці), на осіб які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до праці (далі — працівники).

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі отримані внаслі­док тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння та інші отруєння, тепло­ві удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкоджен­ня, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетру­си, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один ро­бочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі — нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа — свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу упов­новажену особу підприємства і вжити заходів до подання необхід­ної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

- терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лі­кувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника пер­винної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або упов­новажену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спе­ціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернен­ня потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з викорис­танням засобів зв'язку екстрене повідомлення за формою:

- підприємству, де працює потерпілий;

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнахо­дженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем на­стання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

- установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служ­би (далі — установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка за­безпечує себе роботою самостійно, — у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випад­ку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам за­конодавства про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

- визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавст­ва про охорону праці,

- розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним ви­падкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (акт ф. Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (акт ф. Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (акт ф. НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (от­руєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворю­вання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (карта ф. П-5).

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазна­чених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.

У випадках, зазначених у Порядку, або у разі виникнення по­треби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випро­бувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з тери­торіальним органом Держнаглядохоронпраці за місцезнаходжен­ням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботода­вець видає наказ.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються по­в'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а та­кож ті, що сталися під час:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з мо­менту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудово­го розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

- приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захис­ту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з договором за наявності розпорядження роботодавця;

- використання власного транспорту в інтересах підприємст­ва з дозволу чи за дорученням роботодавця в установленому робо­тодавцем порядку;

- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює по­терпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків пра­цівника (надання необхідної допомоги іншому працівнику дій щодо запобіганням аваріям або рятування людей та майна підприємст­ва, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

- ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на ви­робничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- надання підприємствам шефської допомоги;

- перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпо­чинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

- прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дору­ченням роботодавця;

- прямування до місця відрядження та в зворотному напрям­ку відповідно до завдання про відрядження;

- пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання, чи у зв'язку з вико­нанням ним трудових (посадових) обов'язків незалежно від пору-

[ іиення кримінальної справи (крім випадків, що сталися з особис­тих мотивів);

- нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршен­ня стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків визнаються пов'язаними з виробництвом аа умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внас­лідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робо­та, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробни- чих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я праців­ника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профі­лактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території під­приємства або в іншому місці роботи, під час перерви для відпо­чинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням

роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медогляду, а також у випадках, передбачених ко­лективним договором (угодою), розслідуються і про них складаєть­ся акт за формою Н-1.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження ними виробничої практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У розсліду­ванні повинен брати участь представник навчального закладу.

Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з учнями і сту­дентами навчальних закладів, які проходили виробничу практику або виконували роботу під керівництвом викладача на виділеній підприємством дільниці, розслідуються навчальним закладом разом з представником підприємства і беруться на облік навчаль­ним закладом.

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових і вах­тових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин,

механізмів, устатковання, інструментів, що належать або ви­користовуються підприємством (крім випадків, що сталися внас­лідок їх несправності);

- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідно­го медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог без­пеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотично­го сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

- у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алко­гольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;

- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинуваль­ним вироком суду;

- у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених у По­рядку).

Якщо за результатами розслідування буде вирішено, що нещас­ний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НПВ (невиробничий травматизм).

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено без­посереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслі­док якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався).

У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий випа­док, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається у судовому порядку.

Нещасний випадок, що стався з працівником на території під­приємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємст­ва, а також під час перебування працівника на території підпри­ємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду або проведенням з дозволу чи з ініціативи роботодавця професій­них та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслі­дується та береться на облік згідно з вимогами Порядку.

Нещасний випадок, що стався на певному підприємстві з пра- і цвником іншого підприємства під час виконання ним завдання а інтересах свого підприємства, розслідується комісією підприємст­ва, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий випадок бе­реться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Підприємство, на якому стався нещасний випадок, зберігає при- м і рник акта форми Н-1 протягом періоду, необхідного для виконання передбачених актом профілактичних заходів щодо запобігання подібним випадкам, але не менше ніж один рік.

Нещасний випадок, що стався з працівником, який тимчасово ну в переведений в установленому порядку на інше підприємство або виконував роботи за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, на яке його було переведено або на якому він працював за сумісництвом.

Нещасний випадок, що стався з працівником під час виконання роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому він працює, на виділеній території, об'єкті, дільниці іншого підпри­ємства, розслідується і береться на облік підприємством, працівни­ком якого є потерпілий. У розслідуванні такого випадку бере участь представник підприємства, на якому стався нещасний випадок.

Нещасний випадок, що стався з працівником особового складу аварійно-рятувальної служби, залученим до роботи на об'єктах підприємства за договором (угодою) під керівництвом посадових осіб підприємства, розслідується і береться на облік цим підпри­ємством. У розслідуванні такого випадку бере участь представник аварійно-рятувальної служби.

Нещасний випадок, що стався з водієм транспортного засобу, який виконував роботи у складі зведеної транспортної колони, сформованої підприємством, розслідується цим підприємством за участю представника підприємства, яке направило водія на за­значені роботи. Такий випадок береться на облік підприємством, яке сформувало транспортну колону.

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студен­тами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ордина­торами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підпри­ємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і бе­руться на облік цим підприємством. У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

Нещасні випадки, що сталися з водіями, машиністами, пілотами (екіпажем) транспортних засобів (автомобілів, поїздів, літаків, морських та річкових суден тощо) під час перебування в рейсі, внаслідок катастроф, аварій та подій на транспорті розслідуються відповідно до Порядку з обов'язковим використанням матеріалів з розслідування катастроф, аварій та подій на транспорті, складе­них відповідними органами.

Відомості про обставини і причини катастроф, аварій та подій на транспорті, що призвели до нещасних випадків, а також про осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються відповідними органами у десятиденний строк після закінчення розслідування підприємству, працівниками якого є потерпілі.

Нещасні випадки, що сталися з громадянами України, іноземця­ми та особами без громадянства, які входять до складу екіпажів (бригад) транспортних засобів (автомобілів, поїздів, літаків, морсь­ких та річкових суден тощо), під час перебування за кордоном (в портах, аеропортах, доках, станціях, судноремонтних заводах, майстернях тощо), розслідуються відповідно до Порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Повідомлення про нещасні випадки

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпо­середнього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник (посадова особа) у свою чергу зобов'язаний:

- терміново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закла­ду. Повідомити про те, що сталося, роботодавця, а також відповід­ну профспілкову організацію підприємства.

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших пра­цівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових, організує його розслідування і утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу з бо головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспіл­ки, інші особи. Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протя­гом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нор­мативно-правових актів з охорони праці;

- встановити обставини і причини, що призвели до нещасно­го випадку, визначити осіб, які допустили порушення норматив- нио-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок за формою Н-1 або акт не­виробничого травматизму за формою НПВ.

- у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До акта розслідування нещасного випадку за ф. Н-5 додають­ся акт за ф. Н-1 або НПВ, пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з документації по експлуатації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), медичний висно­вок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування.

Примірник акту розслідування нещасного випадку ф.Н-5, ак­ти за формою Н-1 (або НПВ), карти за ф.П-5 разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на під­приємстві, працівником якого є (був) потерпілий, а також у від­повідному робочому органі Фонду соціальног страхування. У разі реорганізації підприємства — передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства — до державного архіву.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний ви­падок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний строк надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт за формою Н-1 (або НПВ).

Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпі­лого чи роботодавця підприємства своєчасно не повідомили, або як­що втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від строку, коли він стався, розслідується протягом місяця після надхо­дження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НПВ, беруться на облік і реєструються на підприємстві у спеціаль­ному журналі за встановленою формою.