Стаття 377. Звільнення обвинуваченого з-під варти

Якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

При засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти.

Якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов’язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

***

1. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», який спирається на ст. 29 Конституції України, право на свободу й особисту недоторканність є одним із найзначущих прав людини (див. коментар до ст. 12 КПК). Зволікання зі звільненням обвинуваченого з-під варти у випадках, передбачених у коментованій статті, недопустимі і розглядаються як порушення закону. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» суддя несе особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ. Навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це призвело до обмеження прав і законних інтересів громадян, необхідно розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов’язків, що тягне передбачену законом відповідальність (п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

2. Незалежно від того, що відповідне кінцеве судове рішення (вирок) ще не набрало законної сили, а обвинуваченого, який тримається під вартою, суд виправдав або звільнив від відбування покарання; або засудив до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; або ухвалив обвинувальний вирок без призначення покарання – цей же суд зобов’язаний звільнити його з-під варти безпосередньо в залі судового засідання (див. ч. 3 ст. 534 КПК). Розпорядження про це дає головуючий після проголошення відповідного вироку і воно для конвою обов’язкове (для необхідного оформлення в місці попереднього ув’язнення суд повинен видати конвою витяг з вироку, за яким заарештований звільнений з-під варти (ч. 2 ст. 20 закону України «Про попереднє ув’язнення»).

3. Обвинувачений, який перебуває під вартою, підлягає звільненню і у випадку постановлення судом ухвали про закриття справи.

Якщо обвинуваченого засуджено до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти.

Якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов’язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

4. Про звільнення обвинуваченого з-під варти робиться запис у журналі судового засідання.

5. Якщо обвинувачений перебуває під вартою ще й з приводу іншого кримінального провадження, в якому щодо нього також було обрано такий запобіжний захід, то головуючий, не звільняючи його з під варти, оголошує про скасування запобіжного заходу лише стосовно провадження, що містить підстави, передбачені ст. 377 КПК.