Характеристика моделей життєвого циклу проекту

Модель життєвого циклу	Графічне зображення
Каскадна модель передбачає послідовне виконання всіх етапів проекту в строго фіксованому порядку. Перехід на наступний етап означає повне завершення робіт на попередньому етапі.
Поетапна модель із проміжним контролем. Розробка ведеться ітераціями із циклами зворотного зв'язку між етапами. Між етапні коректування дозволяють ураховувати реально існуючий взаємовплив результатів розробки на різних етапах; час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.
Спіральна модель.На кожному витку спирали виконується створення чергової версії продукту, уточнюються вимоги проекту, визначається його якість й плануються роботи наступного витка. Особливої увага приділяється початковим етапам розробки - аналізу й проектуванню, де реализуємість тих або інших рішень перевіряється й обґрунтовується за допомогою створення прототипів (макетування).

Основні етапи організації облікового процесу подано на рис. 5.5.

Бухгалтерський облік ведуть безперервно протягом всього часу, поки підприємницька структура здійснює господарську діяльність, аж до її ліквідації. Бухгалтер, як правило, не бере участі в розробці статуту і порядку організації підприємства. Офіційно робота бухгалтера починається після реєстрації підприємства. Проте досить часто бухгалтеру самому доводиться здійснювати реєстрацію. В основному така ситуація складається на невеликих підприємствах. Послідовність державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності наведено у додатку В.

Організація обліку і контролю на етапі державної реєстрації складається в отриманні наступних документів: статуту (перший екземпляр); свідчень про державну реєстрацію; про реєстрацію в статуправлінні, податковій адміністрації, пенсійному фонді; свідчення платника ПДВ; договору з банком про обслуговування; довідки з центра зайнятості; печатки і кутового штампу.

Рис. 5.5. Основні етапи організації бухгалтерського обліку

Наступна, передпроектна стадія передбачає створення постійних і тимчасових структур (служб), завданням яких буде розробка і впровадження схеми організації обліку і контролю. Вона також передбачає створення інформаційної бази для попереднього аналізу і наступного проектування схеми обліку і контролю з урахуванням діючих організаційних форм і структур управління та специфіки діяльності підприємства.

Далі, на методичній стадії, формується облікова політика підприємства. Визначаються основні методи відображення процесів господарської діяльності за часовим та економічним змістом (методи нарахування зносу, розподілу витрат, оцінки запасів тощо).

Технологічна стадія організації облікового процесу виконує виробничу функцію відносно переробки первинної документації про господарську діяльність підприємства відповідно до функцій бухгалтерського обліку. Вона відбиває як реалізується обрана методологія в облікових регістрах, схемах відображення на рахунках, та складається з декількох елементів.

По-перше, на цій стадії вибирається форма бухгалтерського обліку. Цей процес ґрунтується на тім, що, відповідно до чинного законодавства, суб'єкти господарської діяльності (юридичні і фізичні особи) самостійно вибирають форму обліку з числа затверджених органами держуправління (Міністерством фінансів, Держкомстатом, галузевими міністерствами і відомствами).

Форма організації бухгалтерського обліку – це визначена система взаємозалежних облікових реєстрів (хронологічних і системних) певної форми і змісту для здійснення обліку наявності і руху майна (засобів), зміни правових відносин, а також процесів господарської діяльності.

Облікові регістри є носіями певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов'язання економічного суб’єкта.

Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками: кількістю облікових реєстрів, що застосовуються, їх призначенням, змістом та зовнішнім виглядом; послідовністю та способами запису в облікових регістрах; зв’язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку; способами та технічними засобами запису господарських операцій у відповідні реєстри.

До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема, вони повинні:

забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах усього кругообігу засобів, оперативний і поточний контроль управлінських рішень, збереження власності, ефективне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на підприємстві;

бути економічними, адже витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить значні, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;

максимально відповідати потребам зведення інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;

забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліків. Організація аналітичного обліку дає великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення обліку взагалі;

забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;

найбільш повно задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми ведення бухгалтерського обліку повинні будуватись таким чином, щоб у процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, яка обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік, тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим необхідно дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинно дотримуватись її протягом визначеного часу (але не менше року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до фінансової звітності.

Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати: одержання необхідної інформації про господарські процеси; групування та реєстрацію первинних документів; підвищення продуктивності праці обліковців у процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри; зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних; зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.

Зміст регістрів бухгалтерського обліку і внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею. За її розголошення винна особа несе відповідальність, встановлену законодавством України та внутрішніми нормативними документами підприємства.

Продуктивність праці обліковців значною мірою залежить від обраної форми обліку та її організаційної структури. Якщо форма базується на розподілі праці бухгалтерів, дозволяє відокремити логічні, контрольні функції бухгалтера від рахункових, арифметичних, то швидкість обробки даних суттєво зростає.

Наступним кроком на технологічному етапі організації облікового процесу буде розробка робочого плану рахунків. Він визначається сформованою методологією обліку. Робочий план рахунків містить синтетичні й аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно вимогам своєчасності, повноти і вірогідності обліку й звітності. У ньому може бути використане стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності.

Включаючи рахунки в робочий план, бухгалтер ґрунтується проблемами підприємства. Кожний господарчий суб'єкт розробляє свій власний робочий план рахунків, що відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного процесу та управлінського обліку.

Ще більш важливим етапом в організації облікового процесу є вибір форм первинної документації. Від цього залежить вірогідність облікового відображення господарського процесу, його повнота і правове забезпечення. У практиці бухгалтерського обліку використовуються як типові форми первинної документації, що затверджені центральними статистичними органами і призначені для використання в різних видах господарської діяльності (прибуткова накладна, товарно-транспортна накладна, касовий прибутковий ордер), так і спеціалізовані, затверджені міністерствами і відомствами та призначені для обліку окремих видів діяльності (шляховий лист автомобіля, накладна на прихід пряжі, маршрутний лист у виробництві взуття).

Задачею головного бухгалтера на технологічній стадії є вибір таких форм первинної документації, що відповідали б характеру і змісту підприємницької діяльності та мали б відповідне обґрунтування. Оскільки первинна документація виступає основним доказом у розгляді майнових, фінансових та інших суперечок, то вона повинна мати реквізити, передбачені відповідними нормативними актами.

Далі для забезпечення ритмічного і своєчасного надходження в бухгалтерію первинних документів з підрозділів підприємства та безупинного відображення господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку складаються графіки документообігу. Також розробляється технологія обробки облікової інформації, яка припускає технологічну підготовку виробництва обліково-аналітичної інформації за змістом, формою та параметрами, що передбачено технічним завданням на створення автоматизованої системи обробки інформації на ЕОМ.

Наступним великим етапом організації бухгалтерського обліку є організаційна стадія. Вона описує, як організовуються способи обліку з погляду побудови бухгалтерської служби, її місця в системі управління.

Ця стадія починається з формування бухгалтерії. Відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві знаходяться в компетенції власника (власників) чи виконавчого органу (посадової особи). Вони також несуть відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження відпрацьованих документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну.

Відповідно до пункту 4, статті 8 цього закону, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство в особі власника (власників) чи виконавчого органа (посадової особи) самостійно вибирає форми його організації: введення в штат підприємства посади бухгалтера чи створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами фахівця з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємця, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних основах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією чи аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником чи керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна обнародуватися.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог до дотримання порядку оформлення і представлення до обліку первинних документів. Для цього він наймає головного бухгалтера і доручає йому створення окремого підрозділу в структурі підприємства – бухгалтерію.

Головний бухгалтер чи особа, на яку покладене ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлений термін фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; виступає спільником в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від крадіжок, нестач і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах і інших відділених підрозділах підприємства.

Головний бухгалтер в залежності від обсягів діяльності, яка вимагає безупинного обліку, планує структуру бухгалтерії і визначає її штатну чисельність. Для всіх працівників бухгалтерії, відповідно до розподілу обов'язків, складаються посадові інструкції. У них відбивається обсяг робіт, що повинен виконати бухгалтер, його права й обов'язки, технологічні зв'язки з іншими працівниками бухгалтерії і підрозділами підприємства. Також визначаються місця, де створюються документопотоки або здійснюється контроль бухгалтерії за господарськими операціями.

Після проходження методичного, організаційного і технологічного етапів виробляється відповідна схема та обґрунтовується обраний варіант організації обліку, його твердження компетентними особами й організаціями. На цьому етапі проводиться ще й формування проекту організації обліку й реалізація затвердженого варіанта схеми.