Первісне нагромадження капіталу: суть та особливості в Україні

Під первісним нагромадженням капіталу розуміють ство­рення умов в економіці для одночасного виникнення як капі­талу, так і найманої праці. Завдяки цим умовам з'являються суб'єкти - власники капіталу, з однієї сторони; і одночасно суб'єкти - власники ресурсу праця, з іншої сторони.

К. Маркс під первісним нагромадженням капіталу розумів
історичний процес відокремлення виробника від засобів вироб ництва, зосередження засобів виробництва в руках небагатьох і перетворення їх у капітал. Таким чином, економічною основою первісного нагромадження капіталу стала диференціація — розо­рення одних і збагачення інших дрібних товаровиробників міста і села. Історично прискорення розвитку капіталістичних (ринко­вих) відносин відбулося завдяки "обезземеленню" селян. Втра­тивши землю і втративши можливість вести власне господарство, селяни змушені були переселятись у міста і найматись на роботу до підприємців (власників капіталу).

В Англії, яка раніше за всіх (XVI - XVII ст.) стала на шлях капіталізму, розвиток ткацького виробництва вимагав розвит­ку вівчарства як постачальника шерсті, а останнє зумовило пе­ретворення земель у пасовища для овець.

Скорочення землеробства через розвиток вівчарства знач­ною мірою обмежило потребу в селянській праці незначної кількості доглядачів-пастухів. Це й було основною причиною того, що значна маса селян, які позбулися власних земель, зму­шена була шукати роботу у містах. Таке явище дало змогу од­ному із утопістів Т. Мору у праці "Утопія" написати: "Вівці поїдають людей".

На місці значної кількості дрібних землевласників на селі з'являється відносно незначна кількість крупних селянських господарств, очолюваних фермерами, - власниками капіталу на селі. Одночасно розвиток промисловості (ткацького виробниц­тва, зокрема) у містах, сприяв появі власників капіталу і у містах.

Селяни, які втратили свою землю, фактично стали носіями найманої праці.

В Україні процес створення розвинутих ринкових відносин здійснюється також завдяки первісному нагромадженню капі­талу. Власники капіталу з'являються в процесі роздержавлен­ня та приватизації підприємств, землі та інших об'єктів вироб­ничого та невиробничого призначення; особами найманої праці стають, насамперед, ті, які звільняються з роботи з різних причин.

Одночасно в носіїв найманої праці перетворюються і випуск­ники навчальних закладів, які одержують так звані вільні дип­ломи.

Звичайно, ці процеси відбуваються небезболісно: серед власників капіталу з'являються так звані "олігархи", які зосередили у своїй власності величезний капітал, тоді як переважна маса людей є бідними, або живуть на грані бідності; особи найма­ної праці, ставши безробітними, довгий час не можуть знайти відповідну роботу, втрачають кваліфікацію, вони і їх сім'ї також змушені жити в економічних злиднях.

Однак ці крайності в процесі трансформації економіки згладжуються, поступово (хоча й не так швидко, як хотілося б) розвивається підприємництво (підприємець - власник капіта­лу, представник середнього класу), налагоджується виробниц­тво на підприємствах, де раніше воно було зупинене, скоро­чується безробіття.

Тобто, процес становлення власників капіталу і власників робочої сили дедалі більше стає цивілізованим.