Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства

Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, що у кожний момент часу суспільство володіє лише певним обся­гом виробничих ресурсів (чинників виробництва), миттєве збільшення яких є нереальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою: як розподілити їх та­ким чином, щоб досягти найкращого результату, тобто як ство­рити таку кількість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задовольнити потреби?

Поняття «виробничий ресурс» і «чинник виробництва» пев­ною мірою є тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність. Фактор походить від лат. - той, що робить, ресурс — від фр. — цінність, запас, джерело засобів; ресурс може стати фактором.

Виробничі ресурси поділяють на відтворювані і невідтворювані.

До відтворюваних виробничих ресурсів належать такі, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ре­сурси.

До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про чорнозе­ми, ліси, водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України. Для відтворення цих ресурсів потрібні загально­національні зусилля і не одне десятиліття.

Виробничі ресурси обмежені, одні - відносно, інші - аб­солютно, їх відносна обмеженість залежить від постійно зро­стаючих потреб, абсолютна — від природи.

Обмеженість ресурсів визначає певний напрям економіч­ної поведінки приватної особи, виробничої одиниці чи дер­жави, а саме: пошук раціональних способів використання на­явних ресурсів та залучення нових, аналіз альтернативних ва­ріантів їх використання.

Наявність варіантів у використанні ресурсів, якими володіє суспільство за певного рівня техніки та технології, зображують кривою виробничих можливостей.

Найпростішою моделлю кривої виробничих можливостей є двопродуктова модель.

За допомогою своїх ресурсів країна може виробити 15 оди­ниць продукту X, не виробляючи продукту V (варіант А), або 5 одиниць продукту У, не виробляючи продукту X (варіант Е).

Варіанти Б, В, Г та Д представляють одночасне виробництво обох продуктів (див. таблицю).

Щоб виробити першу одиницю прибутку У країні слід за­мовити від однієї одиниці продукту X (варіант Б: 15-14=1). Наступна одиниця У потребує відмови від двох одиниць продукту X (варіант В: 14-12=2). Третя одиниця продукту У коштуватиме вже трьох одиниць продукту X (варіант Г: 12-9=3) і т. д.

Таким чином, крива виробничих можливостей у нашому випадку виглядає таким чином (рис. 2.1).

Виробничий по­тенціал суспільства — це те, на що здатна економіка країни, ма­ючи в своєму розпо­рядженні певний об­сяг ресурсів. Вироб­ничий потенціал завжди обмежений, тому що обмежений обсяг ресурсів.