Організація обліку формування та змін статутного капіталу

Важливим об’єктом організації обліку є процес формування статного капіталу за рахунок вкладів засновників. Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах підприємства. Облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України

Сума капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарчих одиниць. Відомості про розмір та порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах. Зміни капіталу також обов’язково мають реєструватися. Сума статутного капіталу в балансі підприємства не може бути відмінною від тієї, що зафіксована в державному реєстрі. В балансі підприємства власний капітал представлено розділом І пасиву.

При цьому для різних підприємств власний капітал може формуватися й складатися з різних структурних компонентів в різних комбінаціях. Загальний набір можливих комбінацій подано у П(С)БО 2 (див. рис. 12.2). З практичної точки зору всі ці показники власного капіталу одночасно не можуть використовуватися одним підприємством. В будь-якому випадку буде мати місце якийсь не повний набір, що й сформує сумарне значення величини власного капіталу (рядок 380 балансу).

Конкретний перелік показників власного капіталу, що використовуються підприємством при організації відповідної облікової підсистеми, буде обумовлений: вимогами законодавства к надійності окремих підприємств (за рахунок встановлення мінімального рівня й правил формування статутного капіталу); формами та умовами створення й діяльності окремих підприємств; умовами статутних документів й рішень власників; привабливістю підприємства для інвесторів; операціями самого підприємства, що впливають на показники його власного капіталу.

Можна визначити певний порядок формування капіталу в залежності від організаційно-правової форми підприємства. Так, наприклад, для відкритих та закритих акціонерних товариств розмір статутного капіталу визначатиметься сумою часток засновників, визначених в статутних документах. Для повних та командитних товариств статутний капітал також визначатиметься сукупністю внесків учасників. Для державних та комерційних підприємств статутний капітал представлятиме собою сукупність виділених підприємству державним (муніципальним) органом основних та оборотних засобів. У разі організації обліку на підприємствах, що засновані на власності об’єднань громадян, мова буде йти про пайовий капітал – сукупність пайових внесків для спільного ведення підприємницької діяльності.

Слід наголосити, що тільки документальне фіксування й державна реєстрація загальної власності й складових майна, що передаються у власність підприємства, є основою для визначення категорії статутного капіталу такого підприємства. Отже, тільки загальна вартість переданого підприємству майна тільки тоді буде вважатися статутним капіталом, коли таке майно та його вартість визначені як внесок в статутний капітал в засновницьких документах підприємства й вартість такого внеску зареєстрована при державній реєстрації підприємства або реєстрації змін у статутних документах.

В бухгалтерському обліку статутний капітал формується за методом нарахування, коли за кредитом рахунку 40 відображається заявлений (зафіксований в засновницьких документах) розмір статутного капіталу, який може бути реально не забезпечений активами на певну дату. При цьому в загальному показнику власного капіталу повинна бути врахована лише реально сплачена частина заявленого статутного капіталу. Корегуючи роль в даному випадку виконує показник неоплаченого капіталу (вираховується при визначенні підсумкового значення). Разом з тим, можна визначити певні законодавчі можливості й обмеження в формуванні статутного капіталу. Головні з них подано у табл. 12.2.

Визначена під час реєстрації підприємства величина його власного капіталу в процесі ведення виробничо-господарської діяльності може змінюватися. На розмір власного капіталу впливає чотири основних типи операцій: доходи, витрати, внески та вилучення.

У випадках змін по внескам до статутного капіталу вносять зміни до засновницьких документів, що підлягають державній реєстрації. Будь-які, навіть передбачені засновницькими документами зміни статутного капіталу, не зареєстровані у встановленому порядку є порушенням. Правила відображення на регістрах обліку збільшення статутного капіталу ідентичні відображенню операцій щодо початкового формування статутного капіталу. Єдиним обмеженням є вимога попереднього формування раніш оголошеної величини капіталу. Статутний капітал може бути збільшено за рахунок додаткових внесків учасників; дивідендів, які належать учасникам; нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу здійснюється у виключних випадках за рішенням зборів акціонерів після повідомлення всіх кредиторів підприємства у встановлені законодавством терміни. Зменшення може здійснюватися шляхом зменшення номінальної вартості всіх акцій або шляхом зменшення загальної кількості акцій за рахунок викупу частини їх у власників з метою анулювання.