Україна під австр. Імпер. Руська трійця

Деякі зміни відбулися й у становищі західноукраїнських земель, що входили до складу імперії. Хоча Галичиною керував австрійський намісник із числа польських магнатів, край здобув обмежену автономію. Ще у 1861 р. у Львові розпочав свою роботу Галицький обласний сейм. Перевагу в ньому здобули польські поміщики і підприємці, але виборче право (право обирати і бути обраним в Галицький сейм) мали й українці, зокрема селяни. Імперський уряд відмовився задовольнити давню українську вимогу - розділити Галичину на дві адміністративні одиниці - українську (Східна Галичина) і польську (Західна Галичина). Внутрішнє самоврядування було надано також Буковині, проте доступ українців до Буковинського сейму був обмежений: у ньому домінували румуни і німці. Закарпаття стало частиною Угорщини і ніякого самоврядування не одержало. Незважаючи на промисловий переворот, що розпочався в Австрійській імперії ще в 30-х - 40-х pp., у останній третинні XIX ст. Австро-Угорщина залишалася однією з відсталих країн Європи з численними феодальними пережитками. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття зберігали аграрний характер економіки, більшість населення була зайнята в сільському господарстві. Розвиток економіки на західноукраїнських землях дедалі більше визначався інтересами великої фабричної промисловості західних і центральних провінцій імперії. Але в економічній структурі Австро-Угорщини західноукраїнським землям відводилася роль ринку збуту готових товарів і джерела надходження сировини та робочої сили до індустріально розвинутих провінцій. Західноукраїнська промисловість не могла витримати конкуренції дешевих товарів і почала занепадати. Імперський уряд фактично не вживав заходів для розвитку промисловості в Західній Україні. Західноукраїнським підприємцям не надавалися податкові пільги, якими користувалися у західних провінціях. Доступ західноукраїнським товарам на ринки Австро-Угорщини та сусідніх країн був фактично закритий. Водночас існували пільги для вивезення з краю сировини і напівфабрикатів. Проголошена у 1848 p. селянська реформа, головним положенням якої було скасування кріпацтва, була здійснена в 50-х pp. Уряд зробив все, щоб втрати поміщиків були мінімальними і щоб вони отримали все необхідне для пристосування до нових умов господарювання. «Руська трійця» (1834—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті. Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Деякі її члени (М. Ількевич, М. Кульчицький та ін.) були зв'язані з польським революційним підпіллям. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.

. 37.українська культура 19 ст

У XIX столітті в Україні поступово скл новий соці шар суспільства — нац інтелігенція. Поява в її особі культ еліти і збереження нац культ традицій в нар середовищі зробили реальним укр культ відродження.Незв на колонізаторську політику Росії та Австро-Угорщини, укр культура розвивалася. Вирішальне значення для її піднесення мала освіта. Розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагав більшої освіченості, кваліфікованості працівників, зумовлював збільшення кількост навчальних закладів та учнів у них.Згідно з реформою освіти 1864 р., всі типи почат шкіл у Рос імперії оголош загальностановими і діставали назву поча нар училищ.Напр. XIX ст. кількість почат шкіл у Сх Укр станов бл. 17 тис. Одночасно з почат реформувалася й сер освіта. Засновув7-класні гімназії і 4-класні прогімназії. Незвна оголош їх безстановими і загальнодоступними, за навчання в них треба було платити. Для жінок діяли окремі гімназії і вищі жіночі курси. Наприкін. XIX ст. у Східній Україні працювало 129 гімназій, 19 реальних і 17 комерційних училищ.Важливими осередками духовного життя Наддніпрянщини були Харк, Київ та Новорос університети. В них на сер. 1890-х років навчалося понад 4 тис. студентів.Поряд із університетами важливим наук осередком був Пд-Захвідділ Рос геогр товариства, співробітники якого зібрали по Україні багаті етнографічні, економ й статистичні матеріали. працювало Наук тов-во ін, Т. Шевченка у Львові. До 1914 р. воно видало 300 томів наук праць із різних галузей.Значний крок вперед у XIX ст. зробила в Укр істор наука. -Чільне місце в укр історіографії займ твори істориків М. Максимовича, М. Костомарова, О. Лазаревського, В. Антоновича, О. Єфименко, О. Левицького, Д. Яворницького. П. Білецький-Носенко, Я. Головацький, П. Куліш, М. Маркевич розробляли проблеми укр лексикографії, готували до друку словники укр мови.

Значне пожвавлення відбув в природн науках. працювали від вчені М. Остроградський і О. Ляпунов (матем фізика), М. Бекетов (фіз хімія), І. Мечников (зоологія), І. Верхрадський (ентомологія), І. Горбачевський (біохімія), автор схеми 1-го у світі реакт літал апарата М. Кибальчич, першовідкривач катодних променів І. Пулюй, учений-винахідник І. Лукашевич,.Виріш роль у заверш процесу станов укр нац мови відіграли твори основополож нової укр літ-ри: Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, М. Шашкевича. З кінця 30-х років поч привертати увагу твори Т. Шевченка ("Кобзар", "Гайдамаки"). З його виходом на літературну ниву укр відродження стало безсумнівним.70—90-ті роки XIX ст. ознаменувалися приходом в укрлітературу нових таланов письм.(І. Нечуй-Левицький.І Франко,Мирний,Леся Українка,Коцюбинський тощо.широким діапазон діяльності Б. Грінченка — прозаїк, поет, драматург, перекладач, публіцист, критик, педагог, фольклорист, етнограф, мовознавець, видавець, редактор, громадський діяч. Вел його заслугою стали підготовка та видання 4-томного "Словаря укра мови".драматургія-Карпенко-Карий, М. Кропивницький,М. Старицький.Видат майстром був І. Франко,Певного розвитку досяг театрмистецтво. Перший професійний театр засновано в Галичині 1864 р. з ініціативи товариства "Руська бесіда".Відом оперним співаком і композит-С. Гулак-Артемовський — автор 1-ї укр опери "Запорожець за Дунаєм" (1862).будівництво та архітектура-

кращі зразки архітек XIX ст.будинок Київ університету (В. Беретті), дзвіниця Успенського собору в Харкові (С. Васильєв), Володимир собор у Києві, Одеський оперний театр Львівський оперний театр тощо.Отже, протягом XIX ст. українська культура, незважаючи на несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Талановиті вчені, літератори й митці створили багато класичних творів, що стали вагомим внеском у скарбницю світової духовності.

№38 Скасування кріпацтва,буржуазні реформи

В Україні, як і в центральних районах Росії, утвердження нового капіталістичного соціально-економічного устрою(буржуазії) означало активний розвиток усієї промисловості, сільського господарства, торгівлі. В 60—70-х роках ХІХ ст. царський уряд Росії провів державні реформи з метою пристосувати самодержавний лад Російської імперії до потреб капіталістичного розвитку. Реформи торкнулися різних напрямків суспільно-політичного життя. У різні роки були проведені: селянська реформа 1861 року; земська реформа 1864 року; міська реформа 1870 року; фінансова реформа 1864 року; судова реформа 1864 року; шкільна реформа 1860—1964 років; військова реформа 1864—1874 років; поліцейська реформа та інші. Основне місце серед них займала селянська реформа, яка скасувала кріпосне право в Російській імперії.

Підготовка селянської реформи почалася в 1857 році. Підйом селянського руху змусив уряд прискорити підготовку реформи, і 19 лютого 1861 р. маніфест "Загальне положення про селян, які вийшли з крипацької залежності" і інші акти про селянську реформу (всього 17 актів) були підписані царем. Закони від 19 лютого 1861 р. вирішили чотири питання: 1) про особисте звільнення селян; 2) про земельні наділи і повинностях звільнених селян; 3) про викуп селянами своїх земельних наділів; 4) про організацію селянського керування. Удельні та державні селяни одержали практично всю землю, якою вони користалися до реформи, на більш легких умовах, чим поміщицькі селяни. З моменту опублікування Маніфесту про звільнення селян припинялося право поміщика розпоряджатися особистістю селянина: продавати, купувати, дарувати як річ, насильно женити і видавати заміж, переселяти з місця на місце, віддавати в служіння й в роботи, карати за своїм розсудом. Селяни одержали особисті і майнові права, в тому числі на самостійний, без дозволу поміщика, вступ в шлюб; складання договорів і зобов'язань із приватними особами і державою; вільне заняття торгівлею і промисловістю; ведення своїх судових справ; участь в роботі органів суспільного самоврядування; надходження на службу, на навчання; придбання рухомої і нерухомої власності; спадкування майна і т.д. Услід за селянською було проведено ряд інших реформ, що стосувалися найважливіших питань державного устрою Російської імперії і тою чи іншою мірою стосувалися українських земель. Так, згідно з Положенням про губернські та повітові земські установи 1864 в Україні було створено органи земського самоврядування. Однією з найпослідовніших буржуазних реформ 60—70-х років була судова реформа 1864 року. Її проведення було оформлено судовими статутами про заснування судових установ, про кримінальне та цивільне судочинство, про покарання, які накладалися мировими суддями. До Судових статутів увійшли чотири великі акти: 1) встановлення судових установ; 2)Статут цивільного судочинства; 3) Статут кримінального судочинства; 4) Статут про покарання що накладаються мировими суддями.

Відповідно до цих статутів було утворено загальний та формальний рівний для усіх суд: суди загальної юстиції (окружний суд — судова палата — Сенат) та суди мирової юстиції (одноособовий дільничний мировий суддя — повітовий з’їзд мирових суддів — Сенат). Було запроваджено інститут присяжних засідателів. Гостра фінансова криза викликала необхідність здійснення буржуазних перетворень у галузі фінансово-кредитної системи, Фінансові реформи, які були проведені в 1860—1864 роках, стосувалися як податкової та кредитної системи, так і бюджету і державного фінансового контролю. У 1862 р. було реформовано фінансову систему. Управління грошовим господарством стало централізованим, зросла роль міністерства фінансів.

ЦР

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представн орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукр Нац Конгресу — революційний парламент Укр, який керував укр нацрухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.Важливу роль у її створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська соціал-демократична партія, Українська партія соціалістів-федералістів. Головою було обрано Грушевського.Швидкому зростанню авторитету популярності та впливовості цього органу влади сприяло те, що він обстоював близькі та зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідї соціалізму.

Добу Центральної Ради фахівці поділяють на етапи:соціалістичний (1917-1918р.)самостійницький (після січня 1918р.)Після лютневої революції переважали атомістичні погляди

По-перше, програмною засадою більшості партій Центральної Ради була саме політична автономія

По-друге, ідея самостійності ще не набла поширення, визнання і популярності в масах

По-третє, серед української еліти поширеними було ілюзорне сподівання на справедливе і раціональне вирішення національного питання еволюційною демократією.

По-четверте, в межах Росії в України був шанс виробити автономію. а самостійність залишало б Україну без державних структур, без армії, фінансування. За таких обставин Україна б стала здобиччю для інших країн.

Боротьба за автономію була стриманою. Центральна Рада вимагала від Тимчасового уряду визнати її автономію. У 1917р. до Петрограда виїхала делегаці (Винниченко, Коавлевський, Євремов). Але Тимчасовий уряд відхилив їхнє прохання, мотивуючи свою відмову тим, що:по-перше, Центральна Рада не обиралась шляхом всенародного голосування, вона не може висловлювати думку і волю всього народу українських земель

по-друге, проголошення автономії України могло б спричинити низку територіальних непорозумінь

по-третє, це питання мають вирішувати тільки Установчі збори, скликання яких планувалось на кінець року.Такі рішення Тимчасового уряду загострили українсько-російські відносни.І Універсал (23 червня 1917р.) - проголошення автономії України. Після його проголошення було створено Тимчасовий революційний уряд - Генеральний секретаріат на чолі з Винниченко.І Універсалу Центральної Ради (3 липня 1917р.)

Центральна Рада - найвищий орган революціно-демократичної України

Генеральний секретаріат - відповідальний орган Центральної Ради і носій найвищої крайової влади цього уряду.ІІІ Універсал (7 листопада 1917р.)

Проголошується утворення УНР в межах 9 українських губерній

- скасування поміщицького землеволодіння

- запровадження 8 годинного робочого дня

встановлення державного контролю над виробництвом

- забезпечення укр. народу демократичних прав і свобод

- скасування смертної кари

скликання 9 січня 1919 р. Українських Установчих зборів

ІV Універсал (11 січня 1918р.)

проглошується незалежність, суверенність УНР.Найважл законодавчим актом УЦР - схвалення конституції УНР 29 квітня 1918, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Гол законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів. Населенню надавалися широкі громадянські і політичні права незалежно від статі, віросповідання, національності, рівня освіти, майнового стану. На цьому ж засіданні Центральної Ради М.Грушевський був обраний президентом УНР. Проте практичного значення для українського державотворення ці події не мали, бо через кілька годин після них Центральна Рада була розігнана окупантами і припинила своє існування.

№40 Проголошення УНР

20 листопада Центральна Рада, яка отримала всю владу, прийняла Третій Універсал. У документі йшлося про встановлення Української Народної Республіки (УНР) як автономної частини єдиної Росії. Відповідно до Універсалу, верховним законодавчим органом УНР залишалась Центральна Рада, виконавчим — Генеральний секретаріат. Було визначено державні кордони УНР, які охоплювали й Харківську, Катеринославську, Херсонську губернії, а також Таврію. Підтверджувалися демократичні принципи свободи слова, друку, віросповідань, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи та житла, право використовувати місцеві мови у відносинах з державними установами, скасування смертної кари, амністію для всіх політичних в'язнів, справедливий суд. Проголошувалися 8-годинний робочий день. Проголошення Української Народної Республіки викликало невдоволення більшовицького уряду Росії в Петрограді — Ради народних комісарів. В ніч з 29 листопада (11 грудня) на 30 листопада (12 грудня) 1917 року більшовики спробували підняти повстання у Києві проти Центральної Ради, але зазнали поразки. Українізовані частини роззброїли їхні загони і вислали з України. У відповідь 4 (14) грудня 1917 року офіційний Петроград висунув українському уряду ультиматум, вимагаючи припинити роззброєння і, фактично, здати владу. Одночасно з цим більшовики відкрили в Києві Всеукраїнський з'їзд рад, на якому планували заволодіти Центральною Радою шляхом переобрання її складу і керівництва. Незважаючи на тиск, 6 (19) грудня делегати з'їзду висловили підтримку чинній Центральній Раді і її курсу, проголошений ІІІ Універсалом, а 7 (20) грудня сама Центральна Рада відхилила ультиматум. Плани більшовицького керівництва були зруйновані і воно розпочало відкриту агресію проти Української Народної Республіки. 9 (22) грудня 1917 року червоногвардійські загони під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка, надіслані російським урядом, окупували український Харків. 11 (24) грудня року більшовики відкрили у завойованому місті альтернативний Всеукраїнський з'їзд рад, що проголосив утворення Радянської Української Народної Республіки зі столицею у Харкові як автономії радянської Росії. 17 (30) грудня 1917 року керівний орган цього утворення — Центральний виконавчий комітет на чолі з Юхимом Медведєвим — видав маніфест про скинення влади Центральної Ради, скасував заборону на вивіз українського хліба до Росії, встановлену українським урядом, і офіційно закликав Раду народних комісарів на допомогу. 25 грудня 1917 (7 січня 1918) року 30-тисячна російська більшовицька армія розпочала загальний наступ на Київ.

4 1.Гетьманат П. Скоропадського

29квітня 1918 р. за погодженням з німецькою військовою адміністрацією Українська Центральна Рада була скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був проголошений генерал Павло Скоропадський. Замість Української Народної Республіки був проголошений гетьманат за назвою «Українська держава».29 квітня в Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебень. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу»Відповідно до цього документа, Українську Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та ЇХІІІХ товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».

До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані 29 квітня. У них були визначені головні напрями діяльності гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української держави замість Української Народної Республіки.Осн причинами гетьм перевороту були:- криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями;

- втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації;

-ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді;

- зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині.Суть перевороту полягала у спробі шляхом зміни демокр парламент форми дер правління на авторитарну створити нову модель укр держави.Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був вер головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами нац традиції, за політ суттю — авторит.режим.Внутр.політика-Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів, Главою Кабмініу став Ф. Лизогуб; міністром закорд справ - Д. Дорошенко.міністром освіти - відомий український політик М. Василенко.Був налагоджений дієздатний адмін апарат.У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. була здійснена спроба ств нац армії, чисельність пов. була перевищ 300 тис. осіб.прагнув відродити козацтво в Україні.При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Національно-культурна політика- Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:

- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;

- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;

- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний іст музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса. Зовнішня політика- Найважл напрямки-- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;

- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);

- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу. О сн причини падіння -- відсутність численної дієздатної регулярної української армії;

- посилення впливу в Українській державі російських консервативних кіл;

- відновлення в державі поміщицького землеволодіння;

- вузька соціальна база гетьманату;

- підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;

- скрутне становище трудящих;

- наростання напруженості у суспільстві та формування організованої опозиції;

- поразка Німеччини та її союзників у Першій світовій війні.