Акт відновлення української державності 30 червня 1941 р. його політично-правове значення

Акт відновлення Української Держави — проголошення 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військамиЛьвові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль».

Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНРКость Левицький.

Акт відновлення Української Держави було проголошено в будинку «Просвіти» у Львові. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.

На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.^{[ Джерело? ]}

Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.

Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділені на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН.^{[ Джерело? ]} Найбільший із них був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100), а також в Донбасі і Криму.

Акт відновлення Української Держави, проголошений 30 червня 1941 року у Львові,
– важлива історична подія в житті нашого народу.

Розглядаючи докладніше його значення для тогочасного періоду національно-визвольної
боротьби в Україні, приходимо до безсумнівного висновку про те, що проголошення
відновлення Української Держави – це логічне завершення багаторічного етапу визвольних
змагань українського народу 20-х – початку 40-х років ХХ ст.; волевиявлення українського
народу до самостійного державного життя, що яскраво виявилось в утворенні органів
української влади на всіх рівнях; початок відродження державницьких традицій українського
народу.

Ще раз було заявлено всьому світові, що український народ – законний господар
своєї землі. Поряд із цим, проголошення Акту 30 червня 1941 р. примусило гітлерівський
уряд розкрити свої справжні колоніальні наміри щодо України й унеможливило йому
розігрувати роль «визволителя».

Важко переоцінити значення Акту червня 1941 р. для подальшого ходу визвольних
змагань в Україні. Цей Акт започаткував новий етап масової збройної визвольної
боротьби, що тривав до кінця 50-х років. Боротьба проти німецьких окупантів у
1941-1944 рр., а з 1944 р. – проти московсько-більшовицьких стала загальнонаціональною,
всенародною.

Такої тривалої, масової, героїчної війни за національне визволення не знала досі
не лише наша, а й світова історія. Ця визвольна боротьба докорінно змінила психологію
нашого народу. Вона зміцнила в людях віру у вищу правду, розбудила в них надію
на можливість боротьби зі злом і, що найважливіше, знищила в людях страх. Народ
перестав боятися своїх поневолювачів. Завдяки цій боротьбі значно зросла національна
свідомість народу на всіх землях України. Ідея національного відродження запустила
глибоке коріння в народі.

З крові й жертв повстанської народної боротьби народилася Незалежна Україна.
І наш святий обов’язок розбудувати її, створивши дійсно Самостійну Соборну Українську
Державу, про яку мріяли і за яку віддали життя наші славні попередники!