Радянізація західноукраїнських земель

У цілому зміни, що відбувалися в Західній Україні, мали суперечливий характер.

З одного боку:

1. Здійснювалася експропріація маєтків польських землевласників.

2. Проведена земельна реформа (конфісковано землеволодіння поміщиків, монастирів і державних чиновників. Земля передавалася селянським комітетам, яким належало розділити її серед безземельних і малоземельних селян — до кінця 1939 року було конфісковано 2753 млн. га — майже третина всіх сільськогосподарських угідь, але близько половини цієї площі роздали селянам, інші повинні були стати основою для створення колгоспів і радгоспів і т.д..

3. Націоналізовані промисловість, торгівлю і банки. Введений 8-годинний робочий день. Зменшено безробіття.

4. Українізовані державні установи і судочинство. Значно розширено мережу українських шкіл (якщо у 1939 році таких шкіл було всього 139, то в 1940 році — 6000). Для підготовки вчителів відкривалися педагогічні технікуми, вчительські інститути — у Львівському університеті викладання велося українською мовою. Ліквідовувалася неписьменність серед дорослого населення.

5. Поліпшувався медичне обслуговування, особливо на селі (відкривалися нові лікарні, амбулаторії, медпункти, пологові будинки і т.д.). Зі східних областей України сюди приїхало чимало медичних працівників.

6. Розширилася мережа освітянських установ тощо.

Але, на жаль, ці позитивні зміни затуманилися репресивним свавіллям, командна адміністративними, тоталітарними методами, які ламали століттями сформований уклад життя.:

1. Сталося руйнування політичної і культурної інфраструктури, створеної українською інтелігенцією:

а) перестали функціонувати всі українські партії —

б) закрито «Просвіта» —

в) ліквідовано Наукове Товариство ім. Т. Шевченко і т.д.

2. Насильно націоналізовано навіть дрібні підприємства — знищено розгалужену мережу кооперативів і споживчих товариств. Крім конфіскації поміщицької землі, проведено\’\'розкуркулення\’\'заможних селян.

3. Призначений на керівні посади «перевірених жителів» Східній Україні або Росії, в основному росіян, які слабо орієнтувалися в місцевих умовах і мали недостатню професійну підготовку.

4. Проводилися тотальні репресії проти національно свідомих представників західноукраїнського суспільства.

5. Здійснено масові депортації населення (на 13 лютого 1940 із Західної України було вивезено 17 206 сімей, або 89 062 людини). А всього з Західної України і Західної Білорусії за 1939-40 роки було депортовано 1.173.170 людина, або 312800 сімей. Це майже 10% населення краю. За даними митрополита А. Шептицького, з одного тільки Східної Галичини радянська влада депортувала близько 400 тис. українському (більшість депортованих були український).

6. Великим злочином почали репресії проти церкви — були закриті духовна академія, семінарія, релігійні школи, монастирі, припинилося видання релігійної літератури і т.д.

І даючи оцінку приєднання Західної України до складу Української РСР, доцільно сказати, що, незважаючи на злочину тоталітарного режиму, які, звичайно, нічим не можна виправдати, сам факт об’єднання після майже 600-літнього завершення українських земель заслуговує позитивної оцінки. Цього український народ чекав багато століть, але методи і мета якої здійснювали цей акт більшовики були недемократичними, злочинними і антинародними.