Особливості формування витрат в енергопостачальних компаніях

Собівартість виробництва, передавання і постачання електричної енергії (the cost price of manufacture, transmission and distribution of electric energy) є основним ціноутворювальним фактором енергопостачального підприємства. На основі розрахунку елементів витрат планують потребу енергопостачальних підприємств в обігових засобах, визначають їх фактичні витрати і складають загальну калькуляцію витрат виробництва.

Витрати ЕК (expenses of the power company) складаються з вартості купованої енергії, витрат операційної діяльності і фінансових витрат. До витрат операційної діяльності відносять виробничу собівартість електричної енергії (собівартість її передавання та постачання), технологічні втрати електроенергії, адміністративні витрати та інші операційні витрати, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом електричної енергії, її передаванням та постачанням. Виробнича собівартість передавання і постачання електричної енергії, згідно з методичними рекомендаціями [33], складаються з прямих матеріальних витрат (витрат на паливо, воду, енергію, допоміжні матеріали, запасні частини), заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи, амортизації основних засобів, втрат електричної енергії тощо (рис. 1.4). Оскільки складова вартості технологічних витрат має порівняно велику питому вагу, то вони виділені в окрему статтю витрат.

Рисунок 1.4 – Склад витрат діяльності енергопостачальних компаній

Однією з найбільш важливих задач є вдосконалення механізму стимулювання ЕК до зниження понаднормативних витрат електроенергії [5]. Заохочення ЕК до зменшення витрат електроенергії здійснювалося шляхом: включення частки понаднормативних витрат електроенергії для споживачів другого класу напруги до роздрібного тарифу під зобов'язання ліцензіатів знизити понаднормативні витрати не менше, ніж на половину від включеної в тариф частки понаднормативних витрат; передбачення в тарифі на передавання електроенергії коштів для проведення закупівлі нових чи модернізації діючих засобів комерційного обліку та поліпшення збутової роботи; застосування коригувальних коефіцієнтів до зменшення відрахування коштів на поточні рахунки ЕК при невиконанні ними планів щодо зниження понаднормативних витрат електричної енергії.

З метою створення умов щодо зацікавленості ЕК до подальшого зниження понаднормативних витрат електроенергії, НКРЕ постановою від 26.10.2006 №1419 внесла зміни до Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки постачальників електроенергії за регульованим тарифом та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електроенергії, якими з 1 листопада 2006 року при визначенні коригувальних коефіцієнтів відрахувань коштів граничний рівень співвідношення понаднормативних витрат електроенергії та нормативних витрат електроенергії зменшений з 10 % до 5 %.

За рахунок запроваджених НКРЕ заходів впливу на ЕК, у тому числі стимулювання збільшення коштів для розвитку матеріальної бази ЕК у межах виконання інвестиційних програм, досягнуто зменшення рівня фактичних технологічних витрат у мережах обласних ЕК у 2006 році до 19441,24 млн. кВт·год. або 12,31 % від загального надходження електричної енергії в мережі, що на 10 % менше, ніж у 2005 році. При цьому понаднормативні витрати електроенергії у 2006 році знизились до 0,89 %, порівняно з 1,69 % у 2005 році.

Враховуючи високий рівень величини складової технологічних витрат у структурі роздрібних тарифів на електричну енергію, значні відхилення фактичних витрат електричної енергії від нормативних в енергопостачальних компаніях, НКРЕ вважає за необхідне посилити рівень контролю за об'єктивним визначенням нормативних показників технологічних витрат.

Технологічні витрати електроенергії (technological expenses of the electric energy) в електромережах складаються з комерційних та технічних (технологічних) втрат [34]. Комерційні втрати електроенергії (commercial losses of the electric energy) можна розділити на три складові [35–37]. Перша пов’язана з похибками вимірювань відпущеної в мережу і корисно відпущеної електроенергії споживачам, друга складова визначається заниженням корисного відпуску через недоліки енергозбутової діяльності і крадіжки електроенергії, третя – заборгованістю оплати електроенергії.

Електроенергія – вид продукції, транспортування якої здійснюється за рахунок певної частини самої продукції. Тому технічні втрати електроенергії під час її передавання неминучі. Вони зумовлені конструктивними параметрами мережі і фізичними процесами, які протікають в провідниках при передаванні по них електроенергії. Згідно з Правилами користування електричною енергією, технічні втрати – це сума втрат електричної енергії в елементах мереж, витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій та витрат електричної енергії на плавлення ожеледі [38].

Для визначення втрат електричної енергії в розподільних мережах (losses of electric power in distributive networks) Методикою [39] рекомендується формула:

, (1.4)

де W, W_p – споживання активної та реактивної енергії;

К_ф.а, К_ф.р – коефіцієнти форми графіків активних та реактивних навантажень;

U – еквівалентне значення напруги, яке враховує зміну напруги як в часі, так і в кожній точці електричної мережі;

R – еквівалентний опір мережі.

З (1.4) видно, що втрати електроенергії визначаються обсягами споживання активної та реактивної енергії, нерівномірністю графіків навантажень споживання активної та реактивної потужності, які характеризуються відповідними коефіцієнтами їх форми, напругою та опором мережі. Для врахування нерівномірності графіків навантажень в [39] використано підхід, який ґрунтується на використанні, так званих, універсальних графіків навантаження за тривалістю (графіків Россандера).

Перехід від ринку „єдиного покупця” до конкурентного ринку електроенергії, поставив нову задачу розподілення втрат електричної енергії (distribution of electrical energy losses), які виникають в електричних мережах, між споживачами. Це пояснюється тим, що під час фінансових (комерційних) розрахунків необхідно визначити частки втрат, що належать власнику електричної мережі і конкретному споживачу. Розподілення втрат електроенергії між споживачами відіграє важливу роль під час стимулювання заходів з енергозбереження, розрахуванні роздрібних цін на електроенергію, що відпускається субабонентам, розрахуванні плати за перетікання реактивної потужності. Складність цієї проблеми пояснюється тим, що втрати мають близьку до квадратичної залежність від навантаження споживачів.