Сутність державного регулювання енергетичного ринку України

Основою електроенергетики України є Об’єднана енергетична система (ОЕС), яка здійснює централізоване електропостачання внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об’єднує енергогенерувальні потужності, системоутворювальні та міждержавні електричні мережі напругою 220 – 750 кВ, розподільні мережі регіонів України.

Для підвищення конкурентоспроможності української енергетики, забезпечення потреб споживачів України в електричній енергії за мінімально можливою ціною на засадах конкуренції між виробниками та між постачальниками електричної енергії, забезпечення надійного електропостачання споживачів, а також фінансової стабільності і прибутковості галузі та інтересу до неї з боку потенційних інвесторів, у 1996 році в Україні створено оптовий ринок електричної енергії (the wholesale market of electric energy).

Основні правові та організаційні засади, які регулюють загальні умови функціонування оптового ринку електричної енергії (ОРЕ), визначені Конституцією України, Законом України "Про електроенергетику" (зі змінами і доповненнями), нормативними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання енергетики України (the national commission of regulation of electric power industry).

Правовою базою функціонування ОРЕ є прийнятий 16 жовтня 1997 р. Верховною Радою України Закон України "Про електроенергетику", яким визначені основні принципи роботи ОРЕ – рівні права і можливості для його членів, прозорість розрахунків, спільна відповідальність, спільна взаємодопомога, спільна фінансова підтримка розвитку і функціонування оптового ринку та державне регулювання його діяльності з метою захисту прав споживачів [1]. ОРЕ діє на основі Договору між його членами, яким визначені умови діяльності, права, обов’язки і відповідальність його учасників, а також порядок діяльності, інфраструктура ринку та його органи. Невід'ємною частиною Договору є Правила оптового ринку електричної енергії України, які визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генерувальними джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію [2].

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі повинні визначатися мета і умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, Національною комісією регулювання електроенерге-тики України (НКРЕ), Антимонопольним комітетом України.

Невід'ємною частиною договору є Правила оптового ринку електричної енергії України (затверджені постановою НКРЕ від 12 листопада 1997 року № 1047а), які визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генерувальними джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Головне завдання Оптового ринку електричної енергії – це забезпечення енергетичної незалежності держави, задоволення потреб споживачів в електричній енергії за умови надійного та безперебійного їх електропостачання [3].

У виробництві, передаванні та розподіленні електроенергії в Україні беруть участь:

– 35 компаній-виробників електричної енергії: ДП НАЕК „Енергоатом”, п’ять компаній теплових електростанцій, зокрема, ВАТ „Донбасенерго”, ВАТ „Дніпроенерго”, ВАТ ДЕК „Центренерго”, ТОВ „Східенерго”, ВАТ „Західенерго”, три генерувальні компанії ГЕС, зокрема, ВАТ „Укргідроенерго”, ВАТ „Дністровська ГАЕС”, ВАТ „Закарпаття-обленерго-ГЕС”, дев’ятнадцять підприємств теплоелектроцентралей, зокрема, ВАТ „Харківська ТЕЦ-5”, чотири підприємства вітрових електростанцій;

– Національна енергетична компанія (НЕК) „Укренерго” і вісім енергосистем (Донбаська, Дніпровська, Північна, Центральна, Південно-Західна, Західна, Південна, Кримська), що відповідають за отримання заявок від виробників і планування графіка навантаження, управління магістральними високовольтними мережами;

– 27 енергопостачальних компаній (обленерго), які забезпечують передавання і постачання електричної енергії та здійснюють її розподілення по високовольтних та низьковольтних розподільних мережах через районні електричні мережі (РЕМ).

Оперативно-технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, створення умов надійності за паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізовано державним підприємством НЕК „Укренерго”.

Транспортування та розподіл електричної енергії виконують енергопостачальні компанії, які діють на території відповідних областей України, міст Києва та Севастополя. Кожна з таких енергопостачальних компаній (ЕК) складається з одного або двох підприємств електричних мереж (ПЕМ) і декількох РЕМ, мережами яких електрична енергія передається споживачам.

Виробничу структуру енергетики України зображено на рис. 1.1 [4].

Рисунок 1.1 – Виробнича структура електроенергетики України

Споживачі (consumers) – юридичні або фізичні особи – споживають електричну енергію з метою забезпечення своєї життєдіяльності та виконання корисної суспільно-значимої роботи. Приймачі електричної енергії споживачів – перетворюють її в інші види енергії: світлову, механічну, теплову, хімічну для їх безпосереднього використання. В деяких випадках електрична енергія змінного струму промислової частоти (50 Гц) попередньо перетворюється в постійний струм або в струм іншої частоти.

Виробництво, передавання і розподілення електроенергії має низку особливостей, що різко відрізняють енергетичне виробництво від інших галузей промисловості.

Перша і найбільш важлива особливість електроенергетичної системи полягає в тому, що виробництво електроенергії, її розподіл та споживання здійснюються в один і той же момент часу. Іншими словами, електроенергія ніде не акумулюється. Ця особливість перетворює складну електроенергетичну систему, окремі ланки якої можуть бути географічно віддаленими на багато сотень кілометрів, в єдиний складний механізм. В будь-якій іншій галузі промисловості є можливість накопичувати на складі продукти виробництва. На відміну від цього, в енергетичній системі не може бути ніякого запасу, ніяких складів енергії, і тому взаємна залежність між окремими ланками буде повною: зміна режиму мережних (передавальних) елементів одночасно впливає і на режим перетворення енергії в генераторах, трансформаторах та установках споживачів, і навпаки.

Друга важлива особливість електроенергетичної системи полягає в тому, що вона тісно пов’язана з усіма галузями промисловості, побутом, зв’язком, транспортом. Ця особливість електроенергетичної системи визначає актуальність забезпечення достатнього рівня надійності її роботи та неперервності електропостачання і вимагає створення економічно доцільного резерву потужності в усіх її елементах.

Неможливість створення запасів готової продукції в електроенергетиці та вимоги надійності електропостачання потребують наявності резервів генерувальних потужностей, пропускної спроможності електричних мереж, а також запасів паливних ресурсів. Величина цих резервів нормується, а витрати на їх формування і зміст включаються у вартість енергії.

Нова економічна система ринкових відносин в електроенергетичній галузі запроваджувалась з урахуванням умови збереження ОЕС, яка включає об’єкти електроенергетики, об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії за умови централізованого оперативно-диспетчерського управління.

Розрахунки між учасниками оптового ринку здійснюються пропорційно обсягам виробництва товарної продукції за алгоритмом розподілу коштів (рис. 1.2), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ).

Оператором ОРЕ є державне підприємство „Енергоринок”, предметом діяльності якого є [5]:

– купівля електричної енергії у її виробників;

– укладення угод про передачу та постачання електричної енергії з суб'єктами підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на передачу та (або) постачання за регульованим або нерегульованим тарифом;

– організаційне та матеріально-технічне забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії;

– виконання функцій розпорядника системи розрахунків, а також коштів оптового ринку електричної енергії.

Рисунок 1.2 – Схема функціонування оптового ринку електроенергії

Оптовий ринок електроенергії України створено за зразком моделі Пулу електроенергії Англії та Уельсу в 1996 році. Він функціонує за схемою ринку "єдиного покупця" [6]. Розв'язання проблеми неплатежів дозволило поставити завдання переходу до більш ефективної та орієнтованої на потреби споживачів моделі ринку електроенергії. Була розроблена і схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002р. № 1789 Концепція функціонування та розвитку Оптового ринку електричної енергії України, згідно з якою визнано доцільним поетапний перехід до конкурентного ринку електроенергії – ринку двосторонніх контрактів, що поєднується з балансуючим ринком, який забезпечує узгодження попиту та пропозиції на незаконтрактовані обсяги електроенергії.

З метою забезпечення переходу до конкурентного ринку постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 328 було створено Міжвідомчу комісію з координації роботи, пов'язаної з реалізацією положень Концепції функціонування та розвитку Оптового ринку електричної енергії України.

На засіданні Міжвідомчої комісії 15 червня 2004 року був прийнятий План заходів I етапу реалізації Концепції на 2004 – 2005 роки, до якого було включено: забезпечення повної оплати вартості спожитої електроенергії та вирішення проблеми накопиченої заборгованості; розвиток конкуренції на ОРЕ; вдосконалення системи економічного регулювання в електроенергетиці; вдосконалення виробничо-технологічної системи і системи забезпечення роботи ОРЕ; формування цілісної правової бази функціонування електроенергетичної галузі. У кінці 2005 року, з урахуванням результатів виконання Плану заходів I етапу, на засіданні Міжвідомчої комісії схвалено План заходів II етапу реалізації положень Концепції, спрямований на: розв'язання невирішених питань I етапу, зокрема, забезпечення повної оплати вартості спожитої електроенергії та вирішення проблеми накопиченої заборгованості; визначення структури і правил нової моделі ринку електроенергії (двосторонні контракти, балансуючий ринок) та шляхів переходу до нього; розробку нормативно-правової бази для забезпечення впровадження нової моделі ринку електроенергії; розробку і впровадження технічних систем забезпечення діяльності нової моделі ринку електроенергії.

Надзвичайно важливою є розробка інвестиційних та фінансових планів розвитку енергетики, які будуються на підставі визначення, по-перше, інвестиційних проектів, реалізація яких дозволить досягнути у довгостроковому періоді поставлених задач (обсяг електроенергії, рівень технічного розвитку), а, по-друге, на визначенні по роках основних джерел фінансування (власні кошти енергетичних компаній, субсидії держави, довгострокові та короткострокові платні залучені кошти) [7]. Фінансування інвестиційних програм здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань у повному обсязі, певної частки прибутку та операційних витрат. Додатковими джерелами фінансування інвестиційної програми можуть бути кошти, які отримані за перетоки реактивної електричної енергії, кредити, будь-яка фінансова допомога, кошти, які отримані від здійснення діяльності, пов'язаної та не пов'язаної з передачею і постачанням електричної енергії.