Діяльність ЄС зі стандартизації

Діяльність ЄС в галузі стандартизації направлена на виконання положень Римського договору 1957 р. про створення єдиного європейського ринку. Договір наказує зближення законодавчих, розпорядчих та адміністративних рішень країн-членів. Для початку робіт зі зближення національних стандартів в рамках усунення технічних бар'єрів в торгівлі була характерна спроба їх гармонізації. Однак незабаром стала очевидною неможливість рішення проблеми таким шляхом, внаслідок чого здійснюється перехід на створення єдиних європейських стандартів - євронорм. Але головним напрямком, реально усуває технічні бар'єри в торгівлі, визнано прийняття Директив ЄС прямої дії, тобто містять законодавчі положення і вимоги до параметрів конкретних видів товарів або процесів (процедур). Якщо в них є посилання на євронорми або технічний регламент, це переводить вказані нормативні документи в ранг обов'язкових до виконання.

Таким чином, був зроблений перехід від гармонізації окремих національних стандартів і технічних регламентів до гармонізації законодавчих положень (технічного законодавства). Рада ЄС визначив основний принцип гармонізації стандартів і сертифікації: гармонізація законоположень обмежується встановленням вимог безпеки в рамках директив. Це означає, що для даної продукції повинні бути забезпечені умови вільної торгівлі в рамках ЄС; на органи, відповідальні за стандартизацію промислових товарів, покладається завдання з розробки таких технічних регламентів, які змушують виробників випускати продукцію, що відповідає загальним вимогам директив. Примітно, що самі по собі технічні регламенти та євронорми не зобов'язують виробників чітко виконувати їх вимоги. Однак на адміністрацію підприємств покладений обов'язок підтверджувати відповідність продукту загальним вимогам директив, тому, якщо підприємство не дотримується вимог євронорми (технічного регламенту) і не може декларувати відповідність продукції їх вимогам, на нього лягає тягар доказів відповідності виробу загальним вимогам директив через сертифікацію.

При розробці євронорм широко використовуються національні стандарти країн-членів, особливо німецькі (стандарти DIN), французькі (AFNOR), а також міжнародні. Якщо зазначені нормативні документи відповідають вимогам інтеграції західно-європейських країн, їх застосовують в якості європейських стандартів.

Роботи по директивам ЄС в галузі стандартизації сконцентровані на регламентації обов'язкових норм з безпеки праці, охорони здоров'я і навколишнього середовища, а також на виявленні стандартів (технічних регламентів), на які слід робити посилання в директивах в частині вимог до параметрів якості товарів. Проблемні моменти європейської регіональної стандартизації пов'язані з інноваційними процесами, в першу чергу в машинобудуванні і технології. Є два аспекти цих проблем: забезпечення науково-технічного прогресу країн - членів ЄС через стандартизацію і економічна ефективність стандартизації в період розробки нової продукції або технології.

Для впорядкування і прискорення розробки директив з стандартизації встановлені наступні принципи:

- гармонізація законодавств країн - членів ЄС виходячи з вимог безпеки, охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища;

- передача визначення технічних норм, що забезпечують ці параметри, Європейському комітету з стандартизації (СЕН) і Європейському комітету з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК);

- визнання національними урядовими органами відповідності загальним вимогам директив тих виробів, які виготовлені по Європейським (євронормам) або національним стандартам (технічним регламентам). Якщо ж виробник випускає продукцію по якомусь іншому нормативному документу, то він повинен доводити відповідність свого товару вимогам директив сертифікатом відповідності, затвердженим в ЄС, або шляхом сертифікаційних випробувань у відповідних організаціях.

Після того як Комісія ЄС дійшла висновку, що в багатьох випадках труднощі в товарообміні виникають через незнання про існуючі або розроблюваних стандартах (технічних регламентах) в інших країнах ЄС, була прийнята Директива ЄС «Методи і процеси інформування в області стандартів і технічних регламентів». Після її грунтовної доробки та введення в дію склалася процедура взаємного інформування, основні моменти якої такі:

- кожна країна - учасниця ЄС зобов'язана інформувати відповідну інстанцію про програми підготовки проектів нормативних документів. При цьому з питань регламентів слід звертатися в Комісію Європейського Союзу, за стандартами - в центральні секретаріати СЕН і СЕНЕЛЕК;

- кожна із зазначених центральних інстанцій накопичує і обробляє інформацію і доводить її до національних органів зі стандартизації країн-членів і регіональний органів зі стандартизації;

- кожна країна - член ЄС зобов'язана повідомляти отриману інформацію зацікавленим колам.

Директива стосується всіх видів продукції, крім харчових товарів, сільгосппродукції, медикаментів і косметики.

Основні практичні завдання з регіональної стандартизації покладені на СЕН і СЕНЕЛЕК, які в своїй практиці інформаційного забезпечення керуються даною Директивою.