Загальна частина. Тема 15.1: Фінансова стійкість банку

Методичні вказівки

щодо написання курсової роботи

Для студентів 4 курсу
спеціальності “Правознавство” юридичного факультету

Напрям підготовки: 6.030401 «Правознавство»

Юридичний факультет

СУМИ – 2013 рік

Рекомендовано до видання методичною радою юридичного факультету Української академії банківської справи, протокол від «30» серпня 2013 року № 1

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права, протокол від «30» серпня 2013 року № 1

Укладач:

асистент

Швагер Ольга Андріївна

Рецензент

кандидат юридичних наук, доцент

Старинський Микола Володимирович

Банківське право загальна частина: Методичні вказівки щодо написання курсової роботи / Уклад.: Швагер О.А. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2013. – 31 с.

Методичні вказівки з курсу „Банківське право загальна частина” містять теми курсових робіт, рекомендації щодо виконання, порядку оформлення та захисту курсової роботи.

Призначенідля студентів 4 курсу спеціальності “Правознавство” юридичного факультету денної та заочної форми навчання.

© Українська академія банківської справи, 2013

Зміст

Зміст. 3

Вступ. 4

1. Вимоги щодо виконання курсової роботи. 6

2. Основні етапи підготовки курсової роботи. 7

3. Структура курсової роботи та вимоги до змісту окремих її частин. 9

4. Правила оформлення курсової роботи. 15

4.1. Загальні вимоги. 15

4.2. Нумерація. 16

4.3. Ілюстрації 17

4.4. Таблиці. 17

4.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. 18

4.6. Оформлення списку використаних джерел. 19

4.7. Додатки. 19

5. Захист і порядок оцінювання курсових робіт. 20

Додаток А.. 21

Додаток Б.. Ошибка! Закладка не определена.

Додаток В.. 24

Додаток Г.. 25

Додаток Д..

Додаток Е.. 26

Додаток Ж... 27

Вступ

Відомий англійський економіст Давід Рікардо (1772-1823 р.р.) вважав, що про особу з функціями банкіра можна говорити тоді, коли вона для цієї мети використовує гроші інших. Як зазначають історики, ще 2300 років до н.е. у халдеїв були торгові компанії, які поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позички. Це свідчить про зародження банківських відносин в стародавньому світі.

Разом з тим банківське право – одна з найбільш молодих навчальних дисциплін, які вивчають в юридичних навчальних закладах України.

Практичне значення банківського права зростає у зв’язку з тим, що в підприємницькій діяльності сьогодні беруть участь мільйони людей.

І звичайно, знати та глибоко аналізувати норми банківського права повинен як юрист, так і економіст, присвятивши свою професійну діяльність роботі в банку. Адже від рівня його професіоналізму залежить значною мірою добробут банку чи його занепад.

Основним завданням вивчення курсу “Банківське право” є теоретична і практична підготовка студентів у напрямку оволодіння знаннями правових засад фінансової діяльності.

Курс “Банківське право” базується на новітньому законодавстві України, що визначає правові засади фінансової діяльності держави, фінансового контролю, банківської системи, ролі і статусу комерційних банків та Національного банку України та інших кредитних установ, порядок фінансування суб’єктів господарської діяльності.

Необхідність глибокого вивчення питань банківського права студентами викликана зміною ролі фінансів в умовах ринкової економіки. На сьогодні без правової підготовки з питань банківської діяльності неможливо успішно здійснювати господарську діяльність. Недооцінка правової підготовки призводить до практичних помилок, завдає шкоди державі, великих збитків підприємствам і організаціям різних форм власності і видів діяльності.

Навчальний процес на юридичному факультеті Української академії банківської справи передбачає різні форми індивідуальної роботи студентів, зокрема, виконання курсової роботи студентами 4 курсу спеціальності “Правознавство” з дисципліни “Банківське право загальна частина”. Рівень підготовки курсової роботи значною мірою сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, умінь і навичок, отриманих у процесі вивчення предмета.

Курсова робота являється самостійною дослідницькою роботою, в якій студент показує своє вміння проводити підбір історичного, науково-теоритичного та практичного матеріалу, здійснювати систематизацію та узагальнення матеріалу і на основі аналізу підібраного матеріалу проводити розробки конкретних пропозицій по вдосконаленню діючого законодавства.

Основна метам виконання курсової роботи з дисципліни Банківське право загальна частина” – глибоко і творчо вивчити одне з конкретних питань історії, теорії і практики цієї дисципліни, оволодіти методами наукового дослідження.

В процесі роботи студенти вдосконалюють і розвивають такі навички та вміння:

- самостійно формулювати проблему дослідження;

- визначити мету, основні завдання, предмет і об’єкт дослідження;

- здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

- логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції робити висновки;

- правильно оформляти науково-дослідницький матеріал;

- публічно захищати підготовлену роботу.

Підбір тематики курсових робіт, встановлення строків подання і захисту курсових робіт проводиться відповідно до даних методичних вказівок.

Мета даної методичної розробки – допомогти студентам в написанні та оформленні курсової роботи.

В основу даної методичної розробки покладено вимоги нормативних документів (державних стандартів) щодо оформлення складових наукової роботи, зокрема стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила”. а також використано рекомендації, що містяться в різних довідкових матеріалах та інших методичних розробках, зокрема „Кримінальне право” 2000 року, „Цивільний процес” 2001 року, „Банківські операції” 2004 року по написанню курсових робіт в Українські академії банківської справи НБУ.

1. Вимоги щодо виконання курсової роботи

Курсова робота повинна являти собою завершену науково-практичну працю.

Тема вважається розкритою, коли в ній послідовно і вірно, з використанням рекомендованої літератури та інших джерел розкриті всі питання плану і вирішені запропоновані задачі.

Перш ніж розпочати написання курсової роботи, студент повинен ознайомитись з основними вимогами щодо її виконання:

1. Актуальність теми

Ця вимога означає важливість, практичну значущість проблеми, що розглядається. Курсова робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам, а питання, що розкриваються в роботі, важливі для розуміння суті і структури діяльності правової сторони.

2. Достатній теоретичний рівень

Дана вимога означає, що студент повинен розкрити обрану тему курсової роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки, використовуючі такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища та події у правовій практиці з позиції сьогодення. Крім того, студентповинен достатньо розкрити основні поняття і терміни, що стосуються проблеми курсової роботи. Включити в зміст матеріалу тільки об’єктивні факти і реальні практичні приклади.

3.Дослідницький характер

Ця вимога означає, що в роботі повинні міститися елементи дослідження:

-вивчення історичних джерел появи поставленої в роботі проблеми;

- вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (журнальних статей, монографій, підручників та посібників) вітчизняних та зарубіжних авторів;

- систематизація і аналіз різних думок і підходів, формування власної точки зору на тему, що розглядається;

- порівняння теоретичних поглядів вчених, розробка висновків, рекомендацій;

- аналіз та порівняння діючого вітчизняного законодавства і законодавтсва інших країн що регулюють аналогічні відносини.

4. Грамотність оформлення

Належне дотримання цієї вимоги покращує якість курсової роботи.

У роботі не повинно бути граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватися правил цитування, оформлення зносок, списку використаної літератури. Крім цього виконання цієї вимоги виховує у студента культуру оформлення наукових праць, ділових документів, що знадобиться йому в практичній діяльності.

2. Основні етапи підготовки курсової роботи

Курсова робота з предмету „Банківське право загальна частина” є результатом вивчення цієї навчальної дисципліни. Підготовка роботи охоплює декілька етапів.

1. Формування мети курсової роботи.

Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту відокремити в ній основний напрямок дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її темі.

2. Добір теми дослідження. Написання курсової роботи розпочинається з вибору теми, яку студент обирає за власним бажанням або за рекомендацією викладача. Тематика курсових робіт затверджується на кафедрі “Цивільно-правових дисциплін та банківського права”. Перелік тем, наведений в додатку А, має рекомендаційний характер. Студенти можуть вибрати й іншу тему, розроблену самостійно відповідно до їх наукової спрямованості, але при затвердженні її науковим керівником.

2.Добір і аналіз джерел інформації по обраній темі, включаючи дослідження законодавчої та нормативної бази. Для написання плану курсової роботи потрібно спочатку вивчити матеріал по підручниках, потім дослідити офіційні матеріали, нормативні документи та інструкції, монографії, статті в періодичних виданнях.

3.Складання попереднього плану роботи і консультація з викладачем-консультантом. На основі дібраного матеріалу студент окреслює питання дослідження і складає попередній план роботи. План повинен охоплювати 3 основні питання та підпитання. План курсової роботи погоджується з викладачем-консультантом. В процесі виконання роботи він може уточнюватися і коригуватися.

4.Підбір аналітичних даних та їх обробка. Рекомендується студентам самостійно підібрати фактичні дані по темі за допомогою бібліотечного каталогу, офіційних звітів, публікацій періодичних видань. Доцільно даний етап роботи виконувати також під час проходження навчальної практики або на місці роботи (для студентів заочної форми навчання).

5.Написання тексту і оформлення курсової роботи (аналіз і узагальнення результатів). Даний етап буде результативний у разі ретельного виконання попередніх кроків роботи. Під час написання тексту особливу увагу слід приділити тому, що думки, які висвітлюються, повинні не дублювати матеріали статей, інструкцій тощо, а базуватися на них. Не допускається в роботі переписування (передрукування) базового матеріалу. Доцільно використовувати фрази типу: “В результаті вивчення теоретичного матеріалу щодо сутності...”, “Дослідження думок окремих фахівців за питанням, що є предметом вивчення, можна констатувати (зупинитися)...”, “Статистичні дані, наведені в таблиці дають змогу зробити висновки, що...” і т.д.

6. Подання роботи на рецензування (доопрацювання курсової роботи в разі необхідності).

Не пізніше ніж за 15 днів до захисту студент подає курсову роботу науковому керівнику, який рецензує та рекомендує до захисту.

У рецензії науковий керівник дає стислу характеристику, оцінює теоретичний рівень, глибину проведених досліджень, доцільність і обгрунтованість запропонованих рекомендацій, переваги та недоліки, якість і відповідність оформлення курсової роботи.

До основних недоліків написання курсової роботи належать:

- відхід від теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

- матеріал викладається безсистемно, одні і ті самі положення повторяються декілька раз;

- студент не вміє виокремити головне, допускає логічні помилки в викладенні матеріалу;

- студент не вдало поєднує фактичний матеріал з теорією;

- студент здійснює технічне переписування матеріалу з друкованих видань;

- студент не дотримується методичних рекомендацій щодо оформлення курсової роботи.

У разі негативної оцінки курсова робота разом з рецензією повертається студенту, який повинен в термін не більше трьох днів доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант разом з рецензією подати науковому керівнику для повторної перевірки. Повернення роботи на доопрацювання є підставою для зниження загальної оцінки.

7. Ознайомлення із зауваженнями викладача-консультанта і підготовка доповіді та відповідей на зауваження.

8. Захист курсової роботи.

Курсову роботу студент захищає у присутності при можливості двох викладачів. Тези доповіді готуються студентом заздалегідь. Доповідь повинна бути змістовною і тривати 5-8 хвилин.

3. Структура курсової роботи та вимоги до змісту окремих її частин

Курсова робота повинна містити:

· титульний аркуш;

· зміст;

· вступ;

· основну частину (складається з трьох розділів);

· висновки;

· список використаних джерел;

· додатки.

Титульний аркуш виготовляється друкарським способом і оформляється за встановленим зразком (додаток Б).

Зміст подають на початку курсової роботи, одразу після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків (додаток В). Зміст повинен бути оформлений у вигляді розгорнутого плану.

Вступ є дуже важливим розділом, в якому обґрунтовується актуальність теми, розкривається її значення, визначається мета і завдання роботи, об’єкт та предмет дослідження, обґрунтовуються методи та інформаційна база, що були використані в ході дослідження.

Поняття “актуальність” вміщує корисність і доцільність розгляду чи розробки теми. Обґрунтовуючи актуальність роботи, важливо зазначити, що проблема цікавить багатьох економістів, але в ній містяться ще й недосліджені моменти або існує невивченість певного питання чи різноманітності поглядів на нього. Актуальність дослідження може зумовлюватись також поширеністю певного явища, його типовістю і важливістю для банківської діяльності. Актуальність теми визначає її значення як для конкретного суб’єкта господарювання (банку), так і для економіки в цілому.

Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона дає таке визначення мети: “Цель, философ., есть представление, которое человек стремится осуществить. В понятие цель входит определенное представление, стремление к его осуществлению и представление о тех средствах, коими цель может быть осуществлена”. Більш точне визначення ми можемо знайти у Радянському Енциклопедичному Словнику (РЕС): “Цель – это идеальное, мысленное предвосхищение результата деятельности”. Таким чином, мета курсової роботи – це кінцевий результат, який планується отримати за допомогою наукового дослідження. Вона має формулюватись максимально лаконічно, але змістовно. Наприклад:

· метою курсової роботи є виявлення можливостей (вивчення умов) розвитку ринку дорогоцінних металів на Україні;

· мета курсової роботи – розробка методики оцінки кредитоспроможності підприємств торгівлі;

· мета курсової роботи – визначення основних проблемних (дискусійних) питань на підставі проведеного дослідження.

Завдання курсової роботи, як правило, випливають в складі змісту та характеризують кожен етап дослідження для досягнення кінцевої мети. Сформульовані завдання курсової роботи можуть бути подані з нумерацією і без неї, але бажано кожне положення подавати з абзацу.

Об’єкт та предмет дослідження визначаються на першому етапі підготовки роботи (розділ 1. “Основні етапи роботи”) та наводяться у вступі.

Також у вступі необхідно вказати методи, які були використані при написанні курсової роботи. Розрізняють загальнонаукові та конкретно-наукові методи наукового пізнання.

Потрібно вказати ті з нижченаведених методів, які використовувались в ході дослідження та написання курсової роботи.

Загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

Аналіз (від грец. analysis) – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета шляхом уявного або практичного розчленування його на складові елементи (частини об’єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Наприклад, аналіз продуктивності праці службовців проводиться по банку в цілому і по кожному підрозділу окремо. У наукових дослідженнях при комплексному вивченні діяльності галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку галузей економіки тощо широко застосовується системний аналіз, який являє собою вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування.

Синтез (від грец. synthesis – поєднання, з’єднання, складання) – метод вивчення об’єкта у його цілісності, в єдиному і взаємному зв’язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв’язок і пізнати предмет як єдине ціле (продуктивність праці службовців банку).

Індукція (від лат. inductio – наведення, побудження) – метод дослідження, при якому загальний висновок про ознаки множини елементів формується на основі вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Наприклад, так вивчаються фактори, які негативно впливають на продуктивність праці по кожному окремому банку, а потім узагальнюють по банківській системі, до складу якого входять ці банки.

Дедукція (від лат. deductio – виведення) – метод логічного висновку від загального до окремого; виведення на підставі законів логіки однієї думки з іншої, прийнятої за істинну.

Аналогія (грец. analogia – відповідність, подібність) – метод наукового дослідження, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Він ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ.

Моделювання – метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні предмета або явища, які вивчаються, на їх аналог, модель, що містить істотні риси оригіналу. В економічних дослідженнях широко застосовується економіко-математичне моделювання (коли модель та його оригінал описуються тотожними рівняннями).

Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікати) – метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення діяльності суб’єктів господарювання за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, перспективи розвитку галузі визначають на підставі конкретних розрахунків впровадження нової техніки і технологій, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів та ін.

Конкретно-наукові, або емпіричні, методи включають теоретичні та емпіричні прийоми досліджень.

1.Теоретичні прийоми – використання існуючих теорій, а також створення нових теорій, притаманних певній науці. До них належать: формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.

Формалізація (від лат. formula – форма, певне правило) – метод дослідження об’єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, собівартості продукції – формулою, де за допомогою символів показано статті витрат.

Гіпотетичний метод (від грец. hipotheticos – побудований на гіпотезі) ґрунтується на гіпотезі, науковому припущенні, висунутому для пояснення певного явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною науковою теорією. Він застосовується при дослідженні нових економічних явищ, які не мають аналогів (вивчення ефективності нових машин і устаткування; собівартість нових видів продукції та ін.).

Аксіоматичний метод передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знаннями, які застосовуються у наукових дослідженнях як відправні початкові положення для обґрунтування нової теорії. Передусім це стосується використання економічних законів у наукових дослідженнях, що є аксіоматичними знаннями наукової теорії, які використовуються для подальшого розвитку науки.

Створення теорії – узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об’єктів, що вивчаються, а також поширення результатів дослідження на інші об’єкти і явища, які сприяють підвищенню надійності проведеного експериментального дослідження.

2.Емпіричні прийоми, за якими проводяться конкретно-наукові дослідження (емпіричні), формуються на основі загальнонаукових методів і відображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це спостереження, експеримент і впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

Спостереження – апробація обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження з використанням аксіоматизованих знань про об’єкт, а також практики його функціонування (хронометраж, анкетування, експрес-діагностика та ін.).

Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – науково поставлений дослід відповідно до мети дослідження для перевірки результатів теоретичних досліджень.

Проводиться в умовах, які дають змогу спостерігати за розвитком явища і відтворювати його у заданих умовах, наприклад, проведення експерименту у окремій галузі економіки щодо застосування “ноу-хау”.

Впровадження результатів дослідження у практичну діяльність – методичні прийоми реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність людей (удосконалення технологічного процесу, менеджменту, маркетингової діяльності та ін.).

Останньою складовою вступу є загальна характеристика джерел інформації, які були використані при написанні роботи.

Вступна частина не має назви, її обсяг не повинен перевищувати 1,5-2 сторінки.

Основна частина передбачає безпосередній виклад теми курсової роботи, глибоко і всебічно розкриваючи її основні положення. Вона містить 3 розділи.

Перший розділ містить огляд дослідження та аналіз історичних джерел, які дадуть можливість визначити причину виникнення того чи іншого явища чи інституту банківського права, простежити, еволюцію, генезис розвитку. Все це дозволить визначити і окреслити коло проблемних питань, пов’язаних з предметом дослідження, та сформулювати власну точку зору. Студент вивчає сутність, можливі підходи щодо класифікації, періоду і умов виникнення та розвитку діяльності банків (банківської системи) за темою, дискутуючи з різними вченими-економістами щодо конкретної проблеми, порівнюючи вітчизняний та світовий досвід.

Курсова робота певною мірою має реферативний характер, тому слід звернути увагу на необхідність посилання на використані джерела інформації в цьому та інших розділах курсової роботи.

В кінці розділу (стосується всіх розділів роботи) необхідно формулювати невеликі за обсягом висновки.

Другий розділ включає дослідження теоретичного матеріалу та методичних підходів щодо проведення обраного для дослідження інституту загальної частини банківського права, чи окремого явища банківського права.

В розділі подається повне і системне викладення конкретної проблеми на підставі фактичного статистичного матеріалу, механізм її реалізації, який може бути оформлений в таблицях, схемах, рисунках, графіках. Якщо обсяг матеріалу великий, то його слід помістити в кінці роботи в додатках.

Проводиться аналіз розвитку конкретного явища чи інституту банківського права України (якщо подальше висвітлення базується на матеріалах конкретного банку – наводиться аналіз цього банку з точки зору його місця в банківській системі). Особлива увага повинна приділятися характеристиці умов та періоду виникнення виду окремих явищ банківського права, які досліджується. Проводиться дослідження обсягів, тенденцій розвитку у порівнянні або з використанням даних вітчизняної практики та світового досвіду розвитку банківського законодавства, чи банківських інститутів.

В кінці розділу робляться лаконічні висновки.

У третьому розділі розглядаються проблемні практичні питання, які визначають фахівці з банківської права за темою дослідження.

Студентом досліджуються окремі нормативні акти, що регулюють правовідносини, які складають предмет курсової роботи. В наступних підрозділах розкривається зміст практичних положень окремих правовідносин (згідно з темою), правила їх здійснення, порядок оформлення. Дається характеристика, та пропозицію по удосконаленню діючого законодавства В додатку до курсової роботи подаються копії необхідних документів (засновницьких документів, договорів). Документи обов’язково повинні бути заповненими.

На основі вивчення реального стану справ та проблем з окремих питань банківського права студент знайомиться з пропозиціями щодо поліпшення та удосконалення існуючої практики правового регулювання банківської системи, нормативно-правових актів, методичних рекомендацій та узагальнено висвітлює їх в даному розділі. На основі аналізу дає пропозиції по удосконаленню банківської системи завдяки вдосконалення банківського законодавства.

Розділ повинен завершуватись лаконічними висновками.

Основна частина повинна мати обсяг 30-35 сторінок. Основні розділи роботи мають бути органічно пов’язані між собою: теоретичні і методичні положення повинні служити відправним моментом для аналізу, а розглянуті проблеми повинні мати пропозиції по вирішенню.

У висновках слід підкреслити актуальність і значення теми роботи в цілому; дати найбільш важливі теоретичні та практичні результати дослідження, які випливають із 1 та 2 розділів основної частини курсової роботи; вказати основні недоліки та розглянуті шляхи (пропозиції) по удосконаленню організації банківського законодавства чи окремих інститутів банківського права, визначити перспективу і шляхи подальшого вивчення конкретної проблеми. Обсяг висновків 2-3 сторінки.

Кожне нове положення доречно подавати щоразу з абзацу.

Логічно доповнюють і завершують курсову роботу список використаних джерел і додатки. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Використаних джерел повинно бути не менше 25 найменувань.

Додатки включають великі за обсягом таблиці допоміжного характеру, діаграми, схеми, фінансову документацію і нумеруються у тій послідовності, в якій на них робляться посилання у тексті. Якщо в додатках наводяться зразки банківських документів, то вони повинні бути обов’язково заповнені.

4. Правила оформлення курсової роботи

4.1. Загальні вимоги

Курсова робота має бути або написана від руки чітким розбірливим почерком, або виконана з використанням комп’ютерної техніки. Загальний обсяг роботи не повинен перевищувати 50 стандартних формату А4 (210x297) аркушів рукописного тексту або 40-45 аркушів машинописного тексту (без врахування списку джерел інформації та додатків).

На друкованій сторінці розміщується 28-30 рядків по 70-75 знаків у кожному. Основний шрифт – Times New Roman, розмір основного шрифту – 14 pt, міжрядковий інтервал – 1,5. Текст потрібно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Підчищення або зафарбування білою фарбою букв або слів в роботі допускається, але не більше трьох на одному аркуші. Помилки та неохайність в оформленні тексту є підставою для зниження загальної оцінки курсової роботи.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та (за необхідності) підпункти.

Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до основного тексту сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (симетрично до основного тексту). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом міжрядковим інтервалам.

Кожну структурну частину (“ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”) треба починати з нової сторінки. Підрозділи в межах розділів не починають з нової сторінки. Закінчення попереднього підрозділу та початок наступного відокремлюють двома міжрядковими інтервалами.

Курсова робота брошурується. На останній сторінці висновків студент власноручно ставить дату закінчення роботи та підпис.

4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”.

Нумерація аркушів роботи повинна починатися з титульного і бути послідовною: перша сторінка – титульний аркуш, друга – зміст і т.д. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті, починаючи з другої сторінки вступу (на титульному аркуші, змісті та на першій сторінці вступу номер не ставиться).

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, потім з нового рядка друкується заголовок розділу відповідно до вимог оформлення.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад, “2.3” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу (додаток Д).

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера крапка ставиться, наприклад, “1.3.2” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми), таблиці та формули нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком тих, що подані у додатках. Номер повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (схеми, графіка, діаграми), таблиці, формули, між якими ставиться крапка. Наприклад: “Рисунок 1.2” (другий рисунок першого розділу).

Ілюстрації і таблиці, які розміщенні на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

4.3. Ілюстрації

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є: схема, діаграма і графік. Їх необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках “(рисунок 3.1) ” або зворот типу: “...як це видно з рисунку 3.1” або “... як це показано на рисунку 3.1”.

Назву розміщують під ілюстрацією після відповідного номера у підбір до основного тексту (додаток Д). За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основні елементи:

· найменування графічного сюжету, що позначається словом “Рисунок”;

· порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

· тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

4.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють (додаток Е).

Таблиці повинні бути простими, зрозумілими. Таблиця розміщується після першого посилання на неї. Якщо всі показники таблиці мають однакові виміри, їх виносять у заголовок. Позначення одиниць виміру повинно відповідати стандартам. Заголовок кожної графи таблиці має бути по змозі коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Цифри в графах слід проставляти так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватися однакової кількості десяткових знаків для всіх значень цифрових величин в одній графі. Кожну таблицю необхідно супроводжувати відповідним аналізом змісту і висновками.

4.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1-4]... ”. Якщо наводиться цитата, то позначається порядковий номер джерела і номер сторінки, звідки взято цитату (наприклад, [1, c.24]).

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рисунок 1.4”.

На всі таблиці курсової повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть повністю, наприклад, “...в таблиці 1.4”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. таблицю 1.4”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (напочатку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.