Право на безпечне для життя та здоров’я довкілля

Це право є одним з основних конституційних екологічних прав людини, яке називають правом на екологічну безпеки³. Суб'єктами цього права є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України, а об'єктом — навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів. Щоб таке середовище було безпечним для людини, воно має відповідати юридично встановленим критеріям. Йдеться, зокрема, про систему екологічних, санітарно-протиепідемічних та інших норм, нормативів, вимог, правил, заборон тощо. Екологічні нормативи становлять гранично допустимі викиди та скиди у на­вколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, розміщення в ньому відходів, рівні допустимого шкідливого впли­ву фізичних та біологічних факторів. Санітарні та інші нормативи становлять гранично допустимі концентрації за­бруднюючих речовин у навколишньому середовищі (воді, повітрі), гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідли­вих речовин у продуктах харчування тощо. Іншою важливою характеристикою безпечного довкілля є раціональне використання природних ресурсів, додержання еко­логічних вимог у процесі природокористування, в тому числі до­держання нормативів та лімітів використання природних ресурсів з урахуванням наукового обгрунтування узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів і потреб суспільства та особи. Сприятливе навколишнє природне середовище означає також його здатність задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людини, наявність видового та популяційного різноманіття тварин і рослин. Право на безпечне для життя та здоров'я довкілля — одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина. В Україні додержання права на безпечне навколишнє природне середовище має забезпечуватися в межах здійснення державою її екологічної політики та природоохоронною діяльністю спеціально уповноважених державних органів, органів місцевого самовряду­вання, громадських органів і організацій, природокористувачів на основі послідовного виконання правових, організаційних, технічних, економічних, наукових, виховних та інших заходів що­до охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.До компетенції державних органів у цій сфері законодавством віднесено: здійснення екологічного прогнозування і планування; розробка та затвердження екологічних стандартів та нормативів; організація здійснення екологічної експертизи; здійснення контро­лю та моніторингу навколишнього природного середовища; веден­ня державного обліку та кадастрів природних ресурсів, об'єктів, речовин, матеріалів, устаткування, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища, паспортизація екологічно небезпечних об'єктів; екологічне інформаційне забезпечення; ви­дача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів та на здійснення екологічно небезпечних видів діяльності; серти­фікація харчових продуктів та продовольчої сировини тощо.