Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах

Сьогодні можливо констатувати, що, не взираючи на надзвичайну складність внутрішнього становища, багатьох прогалин у сфері зовнішньої політики, Україна досягла певних результатів на міжнародній арені. Як незалежну державу Україну визнали більш 150 країн, з них 141 установили дипломатичні відносини. У Києві відкрито 42 іноземних посольств, діють декілька консульських установ. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних недержавних, регіональних та інших організацій. Вона приймає участь у роботі ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, Міжнародній організації праці, Міжнародного валютного фонду, Міжнародній організації інтелектуальної власності та ін. У Конституції України 1996 року відзначається “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом мирної і взаємовигідної співпраці з членами міжнародного суспільства на підставі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права”. Згідно Конституції України, інших офіційних міжнародно-правових документів, Україна в своїй зовнішньополітичній діяльності вирішує наступні основні задачі: підтримка і затвердження суверенітету, державної незалежності, самостійності України;збереження територіальної цілісності і непорушності кордонів;забезпечення економічної та інформаційної безпеки України;налагодження і розвиток всебічної взаємовигідної співпраці з усіма країнами світу;активна участь у різних міжнародних організаціях, виходячи зі своїх національних інтересів і для вирішення складних міжнародних проблем;пріоритетний розвиток взаємовигідної співпраці з країнами-сусідами і, насамперед, з Росією;захист прав і інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;створення вигідних умов для підтримки контактів з українською діаспорою за кордоном, керуючись при цьому міжнародним правом;  діяльність на міжнародній арені, як надійний і передбачений партнер. Як одна з великих країн, яка розташована у центрі європейського континенту, Україна може і повинна грати роль важливого фактора миру і стабільності в Європі. У цьому напрямку Україна досягла значних успіхів: вона є членом ОБСЄ, Ради Європи, приймає активну участь у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи та інших організацій. Але для того, щоб дійсно стати повноправним учасником інтеграційних процесів в Європі, Україні необхідно досягти стабільності і соціально-економічного процвітання. Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності України займають країни ”близького” зарубіжжя – з республіками колишнього Радянського Союзу, особливо з Росією, Білорусією та ін. Необхідно пам’ятати, що протягом багатьох десятиріч Україна знаходилась з незалежними державами в одній державі, та їх економіки являли собою єдиний народно-хазяйський комплекс. До розпаду СРСР підприємства України мали постійний зв’язок з 33000 підприємств інших республік, для забезпечення роботи яких в Україну ввозилися 25 млн.т вугілля /17,8% від потреб/, 52 млн.т нафти /46,8%/ газового конденсату /85,5%/, приблизно 100 млрд. кубометрів природнього газу /80%/, 205000 т бавовни-волокна /100%/ та ін. Пріоритетність відносин з Росією визначається не тільки тісними і багаторічними економічними зв’язками, спільною культурою, духовністю та т.п. Неможливо не звертати уваги на той факт, що на Україні проживають та є її громадянами приблизно 12 млн. росіян, а в Росії – приблизно 5 млн. українців. Протягом сторіч українці та росіяни проживали разом, поділяли радість і горе, укладали між собою браки та ростили дітей, національність яких була змішана російсько-українська та ін. Тому ті державні, політичні діячі, націоналісти як в Україні, так і в Росії, які намагаються посварити ці два народи, вбити клин у взаємовідносини між Україною та Росією, є ворогами як українського, так і російського народів. Нема сумніву у тому, що усі виникаючі проблеми у взаємовідносинах між нашими державами можливо і необхідно вирішувати на підставі рівності, взаємовигідності за столом переговорів.

73 Суспільно – політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах. Партії є одним із базових інститутів сучасного суспільства, без якого неможливе функціонування представницької демократії. Як посередник між владою і народом, між державою і суспільством партії виконують такі найважливіші функції: - акумулюють настрої і бажання людей: - трансформують ці настрої у відповідні партійні принципи і вимоги: - генерують нові ідеї з вдосконалення суспільного життя, формують суспільну думку, стимулюють активність громадян у політичному житті; - відбирають людей, професійно придатних до роботи в органах влади, готових прийняти на себе політичну відповідальність. Класифікація партій в Україні Україна, відійшовши від тоталітарної однопартійності. впала в іншу крайність -у гіпертрофовану багатопартійність, що призвело до створення мультипартійної політичної системи. На сьогодні в Україні існує понад 100 політичних партій. За характером політичної орієнтації їх традиційно поділяють на праві, ліві і центристські. До правих відносять націонал-радикальні партії: націоналістів. Консервативну Республіканську партію. Українську Національну Асамблею - Українську Народну Самооборону та інші. Ліві - це партії соціалістичного і комуністичного спрямування: Селянська партія України. Соціалістична партія України. Прогресивна соціалістична партія, Комуністична партія та інші. Центристські партії являють собою широкий політичний спектр. Це партії націонал-демократичного, націонал-державницького. ліберально-демократичного, соціал-демократичного спрямування. Політологи розрізняють серед них правий центр, центр і лівий центр. До центристських партій належать Народний Рух України. Демократична партія України. Партія зелених України, Ліберальна партія України. Соціал-демократична партія України (об'єднана). Трудовий конгрес України та інші. Не дивлячись на велику кількість утворених партій, для більшості з них характерні малочисельність, відсутність чітких позитивних програм, чітко сформульованих ідеологічних концепцій, слабкість організаційних структур. Існуюча багатопартійна система має конфліктний характер, підігріваючи напруженість у суспільстві. В інтересах суспільства - формування декількох масових і впливових політичних об'єднань, що дасть можливість позбавитися суспільних потрясінь, забезпечить мирний перерозподіл влади між різними суспільними силами. 28 квітня 2001 р. вступив у силу закон "Про політичні партії в Україні". Закон ще не повністю відповідає потребам політичного структурування суспільства, стимулювання процесів зміцнення політичних партій та їх консолідації. Та все ж таки він сприятиме зміцненню демократичних часад рочшпку. Ію.'ІпичноІ системи в Україні, становленню в нашій державі громадянського суспільства Громадські організації та об'єднання. Становлення багатопартійності активізувало діяльність існуючих І вплинуло на формування нових громадських організацій і об'єднань. На сьогодні їх існує більше 500 Серед них: професійні союзи. Український союч промисловців І підприємців. Союч офіцерів України. Союч солдатських матерів. Червоний Хрест. Київський слов'янський університет та інші. Активізувався молодіжний рух, важливе місце в якому посідають Спілка українських студентів, молодіжне об'єднання "Січ", організація скаутського типу "Пласт" та інші. Диференціація інтересів населення є нормальним явищем і свідчить про духовне розкріпачення І демократизацію суспільного життя.

74 Національно – культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні Одним з основних чинників розвитку нації є високий рівень її культури. Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. У цей період було досягнуто значних успіхів у поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти, зазнали розквіту різні види мистецтва та галузі науки. Основним змістом українського культурного оновлення і відродження на всіх етапах існування нашої держави була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків минулого й сучасного. Оскільки виклик національної свідомості українців ніколи не був вигідний їхнім сусідам, робилося все можливо, аби звести нанівець будь-які культурні здобутки України. І тепер, коли наша держава стала незалежною, надзвичайно важливою подією стало створення при Кабінеті Міністрів Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей. Програма "Повернуті імена" поєднує зусилля багатьох інституцій, зокрема Національної академії наук, Українського фонду культури, товариства "Україна", Фонду сприяння розвитку мистецтв України, які спрямовані на висвітлення невідомих фактів української культури. А приховано тут чимало. В архівах, музеях, бібліотеках країни створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру за кордоном, адже багато років про неї чули тільки як про "незначну частину культури руського народу". Крім цього, з'явились нові нетрадиційні форми культурної діяльності й у комерційно створеній площині. Значного розвитку набула діяльність Товариства шанувальників української мови та "Просвіти"? не тільки з виконання закону про мови, а й щодо поширення та пропаганди цінностей національної культури, організації недільних шкіл тощо. Політичні партії різного спрямування починають у своїх програмах дедалі більше уваги приділяти проблемам розвитку національної культури. Яблуком розбрату серед політиків та громади лишається тільки мовне питання, довкола якого постійно виникають нові сутички та скандали. Українська культура розвивається не тільки в практичному, а й у теоретичному аспекті: осмисленню шляхів її розбудови присвячують свою роботу установи Національної академії наук (Інститут історії, Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики ім. М.Рильського, Інститут археології, Інститут літератури, Інститут соціології, Інститут філософії1). Опрацьовано кілька концепцій розвитку української культури за участю відомих учених-культурологів. У сфері художньої культури відбуваються найбільш радикальні зміни, які супроводжуються специфічними суперечностями. Визначились принципові зрушення в розвитку образотворчого мистецтва в другій половині 80-х? 90-х роках ("нова хвиля") постмодерністського характеру. Очевидним є творче піднесення української поезії та симфонічної музики. Урізноманітнились постмодерністські пошуки в театральному мистецтві. Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ'я. Православ'я українське - християнське віровчення і культ, організація церковного життя, що ввібрали в себе особливості національної ментальності, релігійні традиції українського етносу і є символами української духовності. Сьогодні українське православ'я репрезентують Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) - 2900 парафій, Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) - 1040 парафій та Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) - 9200 парафій. Так, на сьогодні в Івано-Франківській області налічується близько 465 православних парафій (31 - УПЦ МП, 286 - УПЦ КП, 148 - УАПЦ), у Львівській, відповідно, 866 (62 – УПЦ МП, 442 - УПЦ КП, 362 - УАПЦ), в Тернопільській 634 парафії (124 - УПЦ МП, 223 - УПЦ КП, 287 - УАПЦ). Для порівняння візьмемо Донецьку область, де діє 640 православних громад, чи Житомирську - 767 парафій. Православ'я, подібно до інших церков, релігій, функціонує у певному соціальному середовищі, у складній системі взаємовпливів і залежностей. Як суспільний інститут церква розвивається водночас із суспільством, державою. Вона реагує на зміни у суспільному житті, соціальному оточенні, на імперативи часу. Модернізм, чи оновлення, є адаптацією церкви до умов постійного руху суспільства, змін у ньому, наукового та культурного прогресу. Один із напрямів модернізації православ'я - осучаснене тлумачення традиційних релігійних догм, розстановка інших акцентів, висування на перший план аспектів, які були досі своєрідним резервом церковної аргументації.