Поняття варіації та її основні показники

Середні величини, як узагальнюючі показники, характеризують сукупності за варіюючою ознакою, вказують на їх типовий рівень у розрахунку на одиницю однорідної сукупності. Проте середню величина не пояснює, як групуються навколо неї окремі значення – чи лежать вони поблизу, чи навпаки, істотно відхиляються від середньої. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки щільно групуються навколо центру розподілу, в інших - значно відхиляються. Чим менші відхилення, тим однорідніша сукупність, а також, тим більш надійні і типові середні характеристику розподілу.

Дослідження характеру та величини мінливості статистичних сукупностей дозволяє оцінити стійкість (однорідність або неоднорідність) статистичних сукупностей та інтенсивність структурних зрушень, виявити вплив різних чинників на коливання ознак та щільність взаємозв’язків соціально – економічних явищ, розробити конкретні заходи для підсилення позитивних коливань і зменшення негативних наслідків високої мінливості окремих чинників.

Коливання окремих значень ознаки характеризують показники варіації. Термін (варіація) походить від латинського variatio -зміна, коливання, відмінність.

Варіацією в статистиці називають кількісні зміни величини досліджуваної ознаки в межах однорідної сукупності, які зумовлені впливом дії різних факторів. Неважко уявити дві сукупності, в яких середні величини варіюючої ознаки однакові, проте наближення індивідуальних значень у кожній сукупності до середньої є різним. Ось чому для характеристики сукупності велике практичне значення має вивчення відхилень досліджуваної ознаки окремих одиниць сукупності від середньої величини.

Для вимірювання та оцінки варіації використовуються абсолютні та відносні характеристики.

До абсолютних належать: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середнє квадратичне відхилення, дисперсія.

Відносні характеристика представлені низькою коефіцієнтів: лінійним, квадратичним, осциляції.