| Ознаки офіційно-ділового стилю:
|
| · документальність (кожен офіційний напір повинен мати характер документа ), стабільність і стандартність;
|
| · нейтральний тон викладу змісту у прямому значенні; залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
|
| · точність, якість, об’єктивність, лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів;
|
| · висока стандартизація вислову, наявність установлених одноманітних мовних зворотів;наприклад: у зв’язку..., відповідно до..., з метою..., згідно з..., і т.д.
|
| · сувора регламентація тексту (поділ на абзаци, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, параграфи).
|
| · широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
|
- наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
|
- обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
|
- обмежена синонімія, яка не викликає двозначності сприймання (заступник – замісник);
|
- наявність дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, позачасовості, постійності дії:
- особових – прошу, доводжу, повідомляю;
- особово-наказових – наказую, пропоную, затверджую;
- інфінітив – призначити, звільнити, надати, проконтролювати;
- безособових – забороняється, не дозволяється (правила, інструкції);
|
| · вживання віддієслівних іменників (підписання документа, складання, накладання резолюції)
|
| Ø Використання порядку слів у реченні, наявністю складних речень, прості – ускладнені дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами; безособовими реченнями, за метою висловлювання-розповідні, спонукальні; речення з однорідними членами.
|
| На синтактичному рівні точність, нейтральність, стандартизованість забезпечується:
|
| |
| · використанням специфічних кліше термінологічного типу (наприклад, високі договірні сторони, укладання угоди, вжити заходів, з метою поліпшення тощо);
|
| · усталеними початками й закінченнями тих чи інших документів. Наприклад: оголосити подяку (догану), порядок денний,накласти стягнення, укласти угоду, нота протесту, встановлення стосунків тощо.
|
| · використання правил мовного етикету, компліментів, або етикетних форм початку та кінця листування. Наприклад: вельмишановний, з повагою тощо.
|
| · прямим порядком слів;
|
| · ретардацією — перенесенням присудка на кінець речення;
|
| · частим використанням дієприслівникового та дієприкметникового зворотів;
|
| · перевага складних конструкцій над простими;
|
| · перевага складнопідрядних речень над складносурядними;
|
| · широке використанням техніко-стилістичного засобу — абзацу, трафарету тощо.
|
| · наявність розщепленого присудка — заміна простого присудка у формі особового дієслова словосполученням інфінітива з віддієслівним іменником. Як от: не зобов’язатися, а взяти зобов’язання; не постановити, а прийняти постанову; не протестувати, а виявити протест;
|
| · вживання клішованих конструкцій з прийменниками. Наприклад: прийнято в експлуатацію, подати у відставку, на загальних підставах, в адміністративному (робочому) порядку, у режимі використання, зустріч у верхах, у даний відрізок часу та ін.
|
| · утворення складних відіменних прийменників. До таких сполучень належать: відповідно до, згідно з, у відповідності з, у зв’язку з, на додаток до і т. д. Як правило, цими складними прийменниками починається певний діловий документ (заява, наказ, протокол тощо).
|
| · використання предикативної форми на -но, -то, яка позначає процес поза діячем, що мислиться узагальнено (наприклад, у заяві зазначено, акт складено, документ підписано тощо).
|
| · використання у простому (може бути ускладненому) реченні для зосередження уваги нарезультаті дії дієслова-присудка у формі пасивного стану. Як от: Генеральний директор призначається Радою управляючих і затверджується Генеральною конференцією строком на 4 роки.
|
