Вогнища ядерного ураження

Вогнище ядерного ураження - це місцевість з будівлями, спорудами, людьми та тваринами, які потрапили під дію ядерного вибуху. Ядерною зброєю називають зброєю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється в виді вибуху при ядерних перетвореннях ділення або синтезу.

Потужність ядерних боєприпасів визначається тротиловим еквівалентом, т. б. вагою вибухової речовини (тротилу), енергія вибуху котрого дорівнює енергії вибуху даного боєприпаси. За потужності ядерні боєприпаси, ділять на: дуже малі—до 1 кт, ма­лі - до 15 кт, середні - від 15 До 100 кт, крупні—від 100 кт, зверх крупні - більше 500 кт.

При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори:

1) ударна повітряна хвиля;

2) світлове випромінювання;

3) проникаюча радіація;

4) радіоактивне зараження місцевості;

5) електромагнітний імпульс;

6) сейсмічне коливання ґрунту.

Ударна повітряна хвиля - це шар стиснутого повітря, який розповсюджується від епіцентру вибуху в усі сторони з надзвуковою швидкістю, Це один з основних факторів ураження. Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті удар­ної хвилі умовно поділяються на зони зруйнування: повні, сильні середні і слабкі.

Зона повних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі понад 0,5 кг/см² (50 к ПА), а тому відмітається порушення різних споруд та загибель людей на відкритій місцевості.

Зона сильних порушень. В цій зоні тиск повітряної хвилі до 0,5 кг/см², що призводить до сильних порушень Споруд, травмування людей уламками споруд. Суцільна пожежа ускладнює проведення рятувальних робіт. Отруєння СО - потрібні ізолюючі протигази. В сховищах накопичуватиметься СО2. В решті все це приведе до великих людських втрат поза сховищами.

Зона середніх порушень. Тиск повітряної хвилі до 0,3 кг/см². Будівлі мають середні порушення. Виникають окремі пожежі. Серед людей буде багато травмованих, які потребують першої допомо­ги.

Зона слабких порушень. В пій зоні тиск повітряної хвилі до 0,2 кг/см². Порушення будівель незначні. Люди на відкритій міс­цевості одержать опіки та різні травматичні пошкодження уламками споруд, склом.

Територія за межами тиску хвилі нижче 0,1 кг/см² не викликає пошкоджень і вважається поза міською зоною.

Захист від ударної хв илі - укриття в сховищах, підземних спо­рудах, складках місцевості.

Світлове випромінювання ядерного вибуху ц не потік видимих, ультрафіолетових і інфрачервоних променів. Джерелом випроміню­вання є вогняна куля ядерного вибуху, тривалість якої 3-30 сек. Викликає ураження очей, опіки, спалахування одежі, пожежі. Пошкодження очей може бути наступними:

- осліплення - тимчасове порушення функції ока до 3-5 хв. вдень до ЗО хв.. в ночі;

- опікочного дна.

Світлове випромінювання розповсюджується прямолінійно. То­му будь-яка непрозора перешкода може бути захистом від нього. Повний захист забезпечується сховища, протирадіаційні укриття.

В) Особливості радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

Джерелами р/а зараження при аваріях на АЕС являються продук­ти ланцюгової ядерної реакції, ядерне паливо, наведена радіоактив­ність в середині ядерного реактора.

Всього може бути більше 200 різних видів радіонуклідів.

- При невеликих аваріях в навколишнє середовище в першу чергу можуть бути викинуті газоподібні радіонукліди (ксенон, кріптон) аерозольні частинки йоду і цезію.

- При великих аваріях, коли відбувається викид великої кількості різноманітних р/а речовин.

При цьому в зв’язку з тим, що в середині реактора знаходиться велика кількість ядерного палива (більше 100 тон), може відбутися більш сильне р/а забруднення території, ніж при ядерному вибуху. Так, зараження території, яке відбулося в результаті аварії на ЧАЕ9 1986 р. приблизно відповідає забрудненню, яке могло виникнути при вибусі 100 ядерних боєприпасів такої ж потужності, якою був ядерний боєприпас, зірваний над м. Хіросіма (Японія) в кінці другої світової війни.

При аварії на АЕС в складі викиду в відсотковому відношенні більше довго живучих радіонуклідів, ніж при ядерному вибуху. Це пов’язано з тим, що ланцюгова реакція йде годинами і коротко живучі радіонукліди встигають розпастись до моменту розгерметизації реактора. Тому рівні радіації не такі високі, крива складу рівнів радіації більш полога, ніж при ядерному вибуху.

4. ВОГНИЩА БАКТЕРІАЛЬНОГО УРАЖЕННЯ

Вогнища бактеріологічного ураження - це місто, або інший населений пункт чи об^’єкт народного господарства, заражені бактеріальними рецептурами, що можуть бути джерелом інфекційних захворювань. Це вогнище характеризується наявністю масових захворювань серед людей, сільськогосподарських тварин, або падінням гризунів чи тварин. Однак часто захворювання багатьох людей глибоко впливає на здорових і може призвести до паніки, що створює умови і загрозу розповсюдження захворювання в інших містах та населених пунктах.

Вогнища бактеріального ураження людей можуть виникнути при застосуванні бактеріологічної зброї, а також при виникненні епідемій різноманітних інжекційних захворювань.

Бактеріологічна (чи біологічна) зброя – це боєприпаси і бойові прилади, уражаюча дія яких базується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Патогенні мікроорганізми - збудники інжекційних захворювань незвичайно малі за розмірами, не мають кольору, запаху, смаку, і тому не визначаються органами чуття людини. В залежності від розмірів, будови та біологічних властивостей вони діляться на класи; бактерії, віруси, грибки.

Бактерії - це одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, різноманітні за формою. Розміри - від 0,5 до 8-10 мкм. Розмножуються плостим діленням. Під дією прямих сонячних променів, дезінфікуючих рідин та високої температури бактерії швидко гинуть. До низьких температур не чутливі і вільно переносять охолодження до мінус 25 градусів цельсію і більше. Деякі види бактерій для того, щоб вижити в несприятливих умовах, здатні покриватись захисною капсулою чи перетворюватись в спору, яка має високу стійкість до впливу зовнішнього середовища. Патогенні бактерії є причиною багатьох важких інфекційних захворювань, таких як чума, холера, сибірська виразка, туляремія, сап, бруцельоз та ін. Деякі бактерії, знаходячись в зовнішньому середовищі сприятливому для їхнього розвитку, активно утворюють продукти життєдіяльності, які мають стосовно людини високу отруйність та викликають важкі ураження і часто смерть. Ці отруйні продукти життєдіяльності одержали назву мікробних токсинів, які викликають таке захворювання, як ботулізм

Лекція №3

Тема. Оцінка обстановки надзвичайної ситуації

Мета: Дати студентам основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної та пожежної обстановки при надзвичайних ситуаціях (НС) мирного і воєнного часу.

Професійна спрямованість: майбутній спеціаліст повинен уміти оцінювати обстановку, яка склалася на території об'єкту господарювання (навчального закладу), де він буде працювати, в разі аварійних ситуацій, а також при застосуванні сучасних засобів ураження чи при терористичних актах.

Основні поняття: р адіаційна аварія, РНО,ЧАЕС, ХНО, радіонукліди, зона зараження, глибина зараження, зона розповсюдження, тривалість хімічного зараження, еквівалентна кількість СДОР.

План

1. Визначення і основні поняття щодо оцінки обстановки.

2. Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження.

3. Оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, а також при застосуванні хімічної зброї.

4. Оцінка інженерної та пожежної обстановки з урахуванням впливу обстановки на організацію спасіння людей.

Обрані методи: лекція, бесіда.

Питання для самостійного вивчення:

1. Визначення меж і площ осередків ураження.

2. Визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій території.

3. Оцінка інженерного захисту об'єкта господарювання.

4. Прогнозування і оцінка пожежної обстановки на об'єктах.

5. Практичне розв'язування типових задач при оцінці обстановки.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки

1. Які існують методи оцінки радіаційної обстановки, їх характеристика.

2. Поняття про фактичну радіаційну обстановку, порядок нанесення радіаційної обстановки на карту.

3. Порядок виявлення радіаційної і хімічної обстановки за даними розвідки на об'єктах.

4. Охарактеризувати ступені руйнування будинків, споруд та об'єктів.

Рекомендована література

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.

3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.

4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.

6 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К: Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.

7. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.

8. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

9. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посібник/ За ред.. проф.. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЩОДО ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ

У мирний час у разі виникнення аварій на об'єктах атомної і енергетичної промисловості, на хімічних об'єктах і транспорті, виникнення епідемій хвороб або у воєнний час при застосуванні противником ядерної, хімічної і біологічної зброї потрібно провести оцінювання обстановки. За масштабами, тривалістю й вражаючою дією на людей і сільськогосподарського виробництва особливо небезпечним є радіоактивне забруднення і хімічне зараження. Оцінку обстановки проводить:

- керівник органу управління ЦЗ;

- командири формувань за участю спеціалістів об'єкта чи населеного пункту. Загроза ураження людей радіоактивними, бойовими отруйними і небезпечними хімічними речовинами вимагають швидкого виявлення і оцінки радіаційної, хімічної та пожежної обстановки, враховуючи її вплив на організацію рятувальних невідкладних аварійно-відновних робіт та життєдіяльності людей.

2. ОЦІНКА РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка складається на території внаслідок зараження місцевості радіоактивними речовинами і яка вимагає прийняття певних заходів захисту.

Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) і характером радіоактивного зараження (рівнями радіації). Оцінка радіаційної обстановки включає два етапи: виявлення радіаційної обстановки і власне оцінку обстановки.

Виявити радіаційну обстановку - це означає виявити і навести на мапу зони радіоактивного забруднення і рівня радіації на окремих ділянках місцевості. Радіаційна обстановка може бути визначена двома способами: методом прогнозування і по даним радіаційної розвідки.

По-скільки процес формування радіоактивних слідів продовжується декілька годин і більше, то попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за наслідками прогнозування радіоактивного забруднення місцевості. Прогнозовані дані дозволяють раніше, тобто до приходу радіоактивної хмари до об'єкта, провести заходи із захисту населення, працівників і особового складу формувань, підготовки підприємств і закладів до переведення їх на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення, підготовці протирадіаційних сховищ і засобів індивідуального захисту.

Метод прогнозування радіоактивного зараження місцевості дозволяє провести виявлення місцезнаходження і розміри зон радіоактивного зараження. Це завдання може бути вирішено при наявності необхідної інформації про викиди радіоактивних речовин ядерним вибухом і метеріологічних даних.

Для прогнозування радіоактивного забруднення необхідно мати наступні дані:

- час виникнення ядерного вибуху /викиду радіоактивних речовин/,

- його координати,

- вид і силу ядерного вибуху /кількість радіоактивних речовин у викиді/,

- напрямок і швидкість вітру.

Після чого по цим даним, використовуючи довідкові таблиці розмірів зон радіоактивного зараження, формуються зони радіоактивного зараження, за якими приймаються попередні рішення. Але це орієнтовно. Точні дані про радіоактивне забруднення можна отримати тільки з даних радіаційної розвідки з допомогою дозиметричних приладів. Тільки такі дані дозволяють об'єктивно оцінювати радіаційну обстановку. Радіаційна розвідка проводиться постами радіаційного і хімічного спостереження, ланками і групами радіаційної і хімічної розвідки.

Штаб ЦО об'єкта, отримавши відомості про рівні радіації і час їх вимірювання, заносить їх у журнал радіаційної розвідки і спостереження. Після чого рівні радіації наносяться на карту або схему розташування об'єкта. Для оцінки радіаційної обстановки необхідно мати такі вихідні дані:

• рівні радіації в районі відповідних дій;

• коефіцієнт послаблення іонізуючих випромінювань (використовувані тип захисних їх споруд (будинків);

• допустиму /установлену/ дозу опромінення людей іонізуючими випромінюваннями;

• поставленими завданнями і термінами їх виконання. Для оцінки обстановки вирішуються завдання:

• визначаються можливі дози опромінення людей;

• визначається допустима тривалість перебування людей на забрудненій місцевості;

• визначаються режими радіаційного захисту людей;

• вирішуються питання населення з тих, чи інших районів.

Виявлення радіаційної обстановки при аваріях на РНО - радіаційно-небезпечних об'єктах (АЕС, ядерні енергетичні установки, науково-дослідницькі реактори і ін.) також передбачає визначення її методом прогнозування чи за даними радіаційної розвідки з методом визначення впливу на життєдіяльність населення і дію формувань радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери.

3. ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Хімічна обстановка - це обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкту господарювання внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ІДО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України. Вона призначена для завчасного оперативного прогнозування масштабів зараження на випадок викидів СДОР в навколишнє середовище під час (руйнувань) на виробництві і транспорті.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

1. за формулами —математичні розрахунки;

2. за таблицями, складеними відповідно до основних видів СДОР.

Методика використання при плануванні заходів по захисту і робітників, службовців населення від СДОР і вжиття заходів захисту і безпосередньо після аварії в районах, містах, областях.

В Україні є 1057 хімічно небезпечних об'єктів. На яких - 280 тис. тонн СДОР.

Через Україну проходять газопроводи (2500 км), аміакопровід Тольятті-Одеса, тиск до 20атм.. в ньому на 1 км - 55 тонн аміаку.

Розглянемо методику прогнозування масштабів зараження СДОР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті.

Під терміном аварія розуміють порушення технологічних процесів виробництва, пошкодження транспортних засобів при перевезенні і інші, які призводять до впливу (викиду) СДОР в атмосферу в кількості, яка складає небезпеку масового ураження людей і тварин.

Під терміном руйнування розуміють стан внаслідок катастроф стихійного лиха, які призводять до повного руйнування всіх ємностей і порушення технологічних комунікацій.

Зона зараження СДОР - територія, яка заражена СДОР в небезпечних для життя людей концентраціях.

Прогнозування масштабу зараження СДОР - визначення глибини і площі зараження СДОР.

Первинна хмара - хмара СДОР, утворена в результаті миттєвого (1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості із СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара —хмара СДОР, утворена в результаті випаровування розлитої речовини з підстилаючої поверхні.

Порогова токсодоза - інгаляційна токсодоза, що виключає початкові симптоми ураження.

Еквівалентна кількість СДОР - така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості повітря кількістю даної речовини, яка переходить в первинну (вторинну) хмару.

Масштаби зараження СДОР в залежності від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховуються по первинній і вторинній хмарі.

На хімічно небезпечних об'єктах прогнозуванням масштабів хімічного зараження займається штаб ЦО. Черговий диспетчер у випадку аварії (викид, вилив СДОР) повідомляє робітників і службовців об'єкту, доповідає в штаб ЦО району (міста) і т.д., згідно з планом ЦО об'єкту на випадок аварії (катастрофи), стихійного лиха.

На інших об'єктах господарювання хімічну обстановку виявляють пости (ланки) радіаційного і хімічного спостереження (розвідки) в випадку виникнення надзвичайних умов.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості; аналіз їх впливу на життєдіяльність населення роботу об'єктів і дію формувань ЦО; висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

4. ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОЇ ТА ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ З УРАХУВАННЯМ ВПЛИВУ ОБСТАНОВКИ НА ОРГАНІЗАЦІЮ СПАСІННЯ ЛЮДЕЙ

Обсяги і терміни проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт залежать від ступенів руйнування будинків, споруд, а також об'єктів. При визначенні ступеня руйнування враховується кілька чинників, зокрема, характер руйнування, збитки та можливість подальшого використання конкретного будинку чи споруди.

Ступені руйнування поділяються на кілька видів: повні, сильні, середні та слабкі. Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення збитку, обсяг рятувальних та аварійних робіт, а також обсяги і терміни проведення відновлювальних робіт.

Повне руйнування - руйнування всіх елементів будинків, включаючи підвальні приміщення, ураження людей, що знаходяться в них. Збитки складають більше 70% вартості основних виробничих фондів (більше 70% балансової вартості будинків, споруд, комунікацій), подальше їх використання неможливе.

Відновлення можливе тільки за умови нового будівництва.

Сильне руйнування - руйнування частини стін і перекриття верхніх поверхів, виникнення тріщин в стінах, деформація перекриття нижніх поверхів, ураження значної частини людей, що знаходилися в них. Збитки складають від 30 до 70% вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будинків, споруд і комунікацій), можливе обмежене використання потужностей, що збереглися. Відновлення можливе в порядку капітального ремонту.

Середнє руйнування - руйнування, головним чином, другорядних елементів будинків та споруд (покрівлі перегородок, віконних і дверних заповнень), виникнення тріщин в стінах. Перекриття, як правило, не повалені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей - - здебільшого уламками конструкцій. Збитки складають від 10 до 30% вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будинків, споруд і комунікацій). Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будинки і споруди після капітального ремонту.

Слабке руйнування - руйнування віконних і дверних заповнень та перегородок. Можливе ураження людей уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи повністю збереглися і придатні для тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруд, обладнання і комунікацій. Збитки складають до 10% вартості основних виробничих фондів (будинків і споруд). Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.

При оцінці матеріальних збитків і величини витрат населення в містах (населених пунктах) після виникнення надзвичайних ситуацій, що викликані вибухами і утворенням повітряної хвилі надлишкового тиску, узагальненим критерієм слугує ступінь ураження міста (населеного пункту).

Розрахунок втрат незахищеного населення в місті (населеному пункті) від дії ударної повітряної хвилі (вибухової хвилі) виконується з урахуванням ступеня ураження міста (населеного пункту) за табл.. 4.13,

Сили і засоби медичної служби визначаються, виходячи з кількості санітарних втрат населення (табл.. 4.14).

Оцінка стану інженерних мереж і комунікацій міста (населеного пункту), в залежності від площі забудови та довжини комунікацій в метрах на квадратний кілометр площі наведені в табл. 4.16. розрахункові дані та результати паспортизації будинків, споруд та інженерно-технічних систем забезпечення.

Ступінь руйнування конкретного об'єкта може бути орієнтовно визначений за ступенем руйнування основних будинків, споруд, а також комунікацій при надлишковому тиску ударної хвилі для руйнувань слабкого, середнього, сильного і повного типу.

Для промислових підприємств об'єктів слабкі, середні, сильні і повні.ступені руйнування можуть бути визначені залежно від кількості вибухових речовин (тротилу) або від тиску в фронті ударної хвилі від вибуху газоповітряної суміші згідно з даними, які наведені в табл. 4.17.

Стан інженерних мереж і комунікацій визначається залежно від ступеня руйнування об'єкта господарської діяльності і довжини комунікацій на квадратний кілометр площі об'єкта за табл. 4.18.

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОЦІНКА ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ НА ОБ ЄКТАХ

Масштаби і характер пожеж залежать від типу і об'ємів ураження, характеристик забудови, пожежної небезпеки об'єктів, метеорологічних умов та інших факторів.

Під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби і щільність ураження пожежами населених пунктів, об'єктів і прилягаючих до них лісових масивів, що впливає на роботу об'єктів господарської діяльності, життєдіяльність населення, а також на організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Попередня оцінка пожежної обстановки має на меті виявити можливі осередки, виникнення суцільних пожеж і вогневих штормів на випадок їх виникнення.

При оперативній оцінці пожежної обстановки визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожежі. Всі розрахунки проводяться залежно від ступеня ураження міста (населеного пункту) та їх площі.

Розміри площі масових пожеж, показано у табл. 4.21.

Ще одною з характеристик пожежі є протяжність фронту вогню що залежить від площі населеного пункту та ступені його ураження. Ця характеристика може бути визначена, користуючись табл. 4.22.

Оперативна оцінка пожежної обстановки виконується на плані міста (населеного пункту) з відображенням на ньому: важливих об'єктів, основних джерел протипожежного водозабезпечення і підїздів до них, можливих зон суцільних пожеж і вогневих штормів, розміщення протипожежних сил, організацію взаємодії з іншими силами та органами управління з питань цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій.

На виникнення та розповсюдження пожеж на об'єктах господарської діяльності головним чином впливають такі фактори, як вогнестійкість будинків та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови та метеорологічні умови.

Вогнестійкість будинків та споруд визначається горючістю їх елементів і межами вогнестійкості основних конструкцій.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій - - це час від початку дії вогню до виникнення наскрізних щілин або досягненні температури 200 °С на поверхні протилежній дії вогню або її руйнуванні. Характеристика ступенів вогнестійкості споруд та будинків дана у табл. 4.25.

Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом, матеріалами, що використовуються у виробництві. За пожежною небезпекою технологічного процесу всі об'єкти розділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д їх характеристику можна отримати з довідників. Найбільш небезпечні в пожежному підношенні виробництва категорії А і Б. Для об'єктів категорій В, Г і Д можливість виникнення пожеж практично залежать від ступеня вогнестійкості будівель.

Лекція № 4

Тема. Захист населення у надзвичайних ситуаціях

Мета: Показати студентам основні принципи, способи і засоби захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійних лихах та застосуванні засобів ураження.

Професійна спрямованість: майбутніх спеціаліст педагогічного чи іншого професійного спрямування зобов’язаний знати і вміти як захистити себе при надзвичайних ситуаціях (НС) та навчити цьому співробітників, населення чи своїх учнів у школі під час проведення занять з ЦО.

Основні поняття: противогаз, распіратор, ПРУ, евакуація, КЗД, аерозолі, ПРУ, АІ-2, ППІ, ІПП-8, радіопроектори, регенеративний патрон, ЗЕП, ізоляція.

ПЛАН

1. Основні принципи, способи захисту населення при НС.

2. Основні заходи і засоби захисту населення та територій.

3. Організація евакуаційних заходів.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов’язки дорослих.

Обрані методи: лекція, бесіда.

Питання з теми для самостійного вивчення:

1. Дії населення за сигналом оповіщення.

2. Евакуація та її функції.

3. Організація забезпечення засобами індивідуального захисту.

4. Основи організації і проведення РіНР в осередках ураження.

Запитання для самоаналізу та самоперевірки:

1. Методика проведення санітарної обробки.

2. Ліквідація наслідків радіоактивного зараження при аварії на АЕС.

3. Як проводиться дегазація продовольства і знезараження води?

4. Охарактеризуйте медичні засоби захисту.

Рекомендована література

1. Закон України «Про захист населення і територій у разі грози та виникнення НС».

2. Указ Президента України від 9 лютого 2001 року «Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного характеру».

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 487 с.

4. Цивільна оборона. Навчальний посібник./ За ред. В.Ф. Франчука. – Львів, 2000. – 336 с.

5. Губський А.І. Цивільна оборона: - К.: Міністерство освіти, 1995. – 216 с.

6. Цивільна оборона в закладах освіти/ Упоряд. Н.Мурашко. К.: Редакції загальноосвітніх газет, 2003. – 128 с.

7. Постанова Кабміну України від 03.08.1988 р. № 1198 «Про Положення Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру».

1. Основні принципи і спроби захисту населення при надзвичайних ситуаціях та їх характеристика.

Захист населення у НС мирного і воєнного часу - одне з головних завдань ЦО. У законі «Про цивільну оборону України» в статті 8 говориться: «Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності господарювання надає своїм працівникам сховище, забезпечує засобами індивідуального захисту, сприяє здійсненню евакозаходів, створенню сил подолання наслідків НС та їх готовності до практичних дій, а також виконанню заходів з ЦО.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

- здійснення комплексу заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та реагування на них;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взаємодій органів управління у цій сфері, сил та засобів, при­значених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах.

- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я і довкілля;

надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

- вільного доступу населення до інформації щодо захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій;

- особистої відповідальності й піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;

- відповідальності посадових осіб у межах своїх повноважень, за дотримання вимог цього Закону;

- обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- урахування економічних, природних та інших особливостей
територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних
ситуацій;

- максимально можливого ефективного і комплексного викорис­тання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзви­чайним ситуаціям і реагування на них.

У питаннях захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадяни України мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

- забезпечення та використання засобів колективного й індиві­дуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій

- відшкодування збитків, згідно із Законом, заподіяних їхньому здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

- компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій;

- соціально-психологічну підготовку та медичну допомогу;

- інші права у сфері захисту населення і територій від надзви­
чайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно
до законів України.

2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення — це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів — уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в мас­штабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

Таким чином плануються та проводяться три основні заходи захисту населення:

- укриття в захисних спорудах;

- розселення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, закладів та організацій, які продовжують свою діяльність у містах, а також евакуація з цих міст населення;

- використання населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.

Крім цього, організовується та проводиться обо'язкове навчання населення заходам захисту. Передбачається оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час, а також постійне інформування його про наявну обстановку.

Проводиться радіаційна, хімічна та біологічна розвідка, встановлюється режим захисту населення, робітників та службовців, виробничої діяльності підприємств (об'єктів), а також дозиметричний контроль. Плануються профілактичні протипожежні, протиепідемічні заходи, рятувальні і інші невідкладні роботи в осередках ураження, санітарна обробка, знезаражування споруд, будівель, техніки, одежі, території.

Інженерний, радіаційний, хімічний та медичний і біологічний захист населення

З метою запобігання виникнення НС здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування й експлуатації споруд. У першу чергу це будівництво і експлуатація захисних споруд.

Захисні споруди — це спеціальні будівлі для захисту населення від аварій на АЕС, хімічно і вибухонебезпечних об'єктах, ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження. Захисні споруди в залежності від якостей поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття - щілини.

Сховище - це інженерна споруда герметичного типу, яка призначена для захисту людей при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин, при аваріях на хімічних і вибухонебезпечних підприємствах, застосуванні противником зброї масового ураження і від високих температур зовнішнього повітря.

У сховищах люди можуть перебувати довгий час навіть в завалених протягом декількох діб. Надійність захисту досягається за рахунок міцності відгороджуючи конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне перебування у сховищах. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому та третьому ярусі).

Розміщують сховища у місцях найбільшого зосередження людей, для яких вони призначені. Віддаль від будинків до споруд повинна дорівнювати їх висоті.

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей - тамбури, шлюзи, до допоміжних - вентиляційні камери, санітарні вузли, входи (тамбури та перед тамбури), захисні дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну їх кількість: на одну людину передбачається не менше 0,5 куб.м. внутрішнього об'єму. Висоту приміщень сховищ приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах, але не менше 2,2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються двох-або триярусні нари - лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0,75 км.

ПРОТИРАДІАЦІЙНІ УКРИТТЯ (ПРУ)

При радіоактивному зараженні місцевості ПРУ захищають людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пороху в органи дихання, на шкіру та одежу, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху.

При відповідній міцності конструкцій ПРУ можуть частково захистити від дії ударної хвилі будь-якого вибуху та уламків зруйнованих будинків. Крім цього, протирадіаційні укриття захищають від попадання на шкіру і одежу крапель СДОР і аерозолів бактеріальних засобів. Захисні властивості ПРУ (сховища) від радіоактивного опромінення оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації, який показує в скільки раз рівень радіації на відкритій місцевості при висоті 1 м, більше рівня радіації в укритті.

Висоту приміщень ПРУ у пристосованих будинках мають не менше 1,7 - 1,9 м від відмітки підлоги до низу виступаючих конструкцій перекрить. В основних приміщеннях ПРУ встановлюють 2-3-ярусні нари-лавки для сидіння і полиці для лежання.

В ПРУ місткістю до 50 чоловік для зараженого одягу допускається улаштування при вході вішалів, розміщених за шторою.

У ПРУ обладнуються 2 входи, розміщені в протилежних місцях сховища під кутом 30° один до одного. При вході встановлюють звичайні двері.

У заміській зоні ПРУ влаштовують у підвалах житлових будинків різного призначення - погреби, овочесховища, а також будинки.

Погріб, зроблений з каміння, є майже готовим протирадіаційним укриттям. При потребі перекриття погребу підсилюють, настигають шар ґрунту 50-80 см (для підвищення К_зах), встановлюють витяжний короб, на вхідні двері вішають штори із щільної тканини.

Будівництво окремих швидкобудованих ПРУ

При недостатній кількості обладнаних приміщень під ПРУ можуть додатково будуватися окремі укриття із збірних залізобетонних елементів. Для їх будівництва можуть використовуватися промислові конструкції, місцеві будівельні матеріали (лісоматеріали, каміння, саман). Взимку можна використовувати сніг, лід, промерзлу землю.

Простіші укриття - щілини

Вимогам найпростіших сховищ відповідають звичайні траншеї. Роль та значення щілини у війні із застосуванням ядерної зброї або при аварії на АЕС підвищується. Вона може бути відкрита та прикрита, з одежею крутостей та без неї. Якщо люди переховуються у простих, не перекритих щілинах, то можливість їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням зменшиться в 1,5-2 рази у порівнянні з місцем знаходження на відкритій місцевості. Можливість опромінення внаслідок радіоактивного забруднення місцевості зменшиться у 2-3 рази.

Захист людей у перекритій щілині від світлового опромінення буде повним, від ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази а від проникаючої радіації і радіоактивного опромінювання при шарі перекриття 60 см грунту - у 200 разів. Перекрита щілина захистить людей від безпосереднього попадання на шкіру та одяг радіоактивних і біологічних засобів. Слід мати на увазі,, що щілини не забезпечують захист від отруйних речовин і біологічних засобів.

У разі застосування цієї зброї потрібно користуватися засобами індивідуального захисту органів дихання і шкіри.

Найпростіші сховища будуються на території підприємств, навчальних закладів, колективних господарств, у місцях евакуації населення.

3. Організація евакуаційних заходів

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає

безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

— загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним
запобіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-
кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час - у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

Евакуація населення планується на випадок:

- загальної аварії на атомній електростанції;

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні НС здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідного рівня.

Евакуація населення здійснюється транспортним (який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішки) та комбінованим способом (який передбачає вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів і усіма видами наявного транспорту.

Підселення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі і в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються і квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, і будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи і (будинки).

Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:

- створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об'єктів у місті;

- належної бази для розміщення господарських об'єктів, які переносять свою діяльність у заміську зону;

- забезпечення умов для створення угрупування сил цивільної
оборони;

- наявності житлового фонду;

- зв'язків господарських об'єктів з сільськими господарствами;

- підвезенням робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.

4. Особливості організації захисту дітей при НС, обов'язки дорослих

Особлива відповідальність за підготовку до захисту і захисту дітей у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу лягає на все доросле населення і в першу чергу на батьків, керівників, вихователів і медичних працівників дитячих закладів.

Успішне виконання великого і відповідального завдання залежить від рівня підготовки по ІДО дорослого населення, яке зобов'язане знати засоби і заходи захисту дітей.

З виникненням небезпечної ситуації керівники шкіл і дитячих закладів вживають заходи по захисту дітей згідно з планом ІДО (плани ЦО складаються на всіх підприємствах (об'єктах) незалежно від форми власності). Керівникам з виникненням небезпеки потрібно пояснити порядок укриття дітей в захисних спорудах, забезпечити засобами індивідуального захисту (дитячими протигазами ДП-бм, ДП-6; ПДФ-7, ПДФ-Д, ПДФ-ш і дитячими захисними камерами КЗД-4), медичними засобами захисту. Якщо необхідно - виготовити ватно-марлеві пов'язки, підготувати дитячий одяг і взуття для захисту шкіри від радіоактивних, отруйних і біологічних засобів.

Підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах. У цей час діти повинні весь час знаходитись під наглядом дорослих. Отримавши засоби захисту для дітей, дорослі перевіряють їх справність і тренують дітей, особливо молодшого віку. При цьому необхідно враховувати психологічні і фізіологічні особливості дітей.

Діти дошкільного і шкільного віку повинні знаходитись у протигазах під наглядом дорослих.

Треба перевіряти себе на знання порядку використання медичних засобів захисту, які знаходяться в індивідуальній аптечці АІ-2 і індивідуального протихімічного пакету.

При отриманні розпорядження про евакуацію батьки і керівники дитячих закладів і шкіл зобов'язані взяти підготовлені для дітей засоби індивідуального захисту, їх речі, продукти харчування, документи і прибути з дітьми на ЗЕП. Пильно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відлучатись. При посадці на транспортні засоби і у дорозі контролювати поведінку дітей і строго дотримуватись встановленого порядку і заходів безпеки. Посадка дітей на транспортні засоби проводиться в першу чергу. При переїзді залізницею слідкувати, щоб на зупинках діти не виходили з вагонів без дорослих. Прибувши в населений пункт, призначений для розселення, необхідно зразу ж вияснити наявність і місцезнаходження захисних споруд, а якщо їх немає, то вжити заходи щодо будівництва найпростіших укрить або пристосування під них погребів, підвалів і інших заглиблених приміщень. При отриманні сигналу про небезпеку необхідно діяти так, як рекомендує штаб ЦО при передачі сигналу. Якщо рекомендується укритись в захисних спорудах, то дорослі повинні швидко одягти дітей молодшого віку, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4 (камеру захисну дитячу) — камеру завчасно не герметизувати. Допомогти зібратись дітям старшого віку, взяти підготовлені речі, продукти харчування, документи і піти у сховище або протирадіаційне укриття. При заповненні сховищ в першу чергу пропускаються жінки з дітьми. У сховищі дітей розташовують ближче до повітропроводів.

В захисних спорудах діти повинні виконувати всі вказівки дорослих. Обслуговуючий персонал захисних споруд, дорослі повинні утворити максимально сприятливі умови для тривалого перебування дітей у захисних спорудах. Перебуваючи разом з дітьми, дорослі повинні підтримувати спокій і бути терплячими.

Якщо сталося радіоактивне зараження місцевості, то діяти слід за вказівками штабу ЦО.

Якщо необхідно, потрібно дати дітям радіозахисний засіб №1 із аптечки АІ-2, допомогти одягнути засоби індивідуального захисту (не забути одягти їх самому), взяти індивідуальні речі, продукти харчування і укритись в захисній споруді. В ПРУ при необхідності використовують респіратори і ватно-марлеві пов'язки, а протигази повинні бути підготовленими до використання. Після випаду із хмари ядерного вибуху радіоактивних речовин необхідно строго дотримуватись правил поведінки на зараженій місцевості і слідкувати, щоб їх виконували діти.

При надзвичайній ситуації, яка виникла у зв'язку з аварією на хімічно небезпечному підприємстві або застосуванням хімічної зброї, батьки, а також дорослі зобов'язані надягти на дітей протигази, пристосовані для захисту від ОР, одяг і взуття. Маленьких дітей помістити в камери захисні дитячі, загерметизувати їх і сховатись у захисній споруді.

Знаходячись в ПРУ або найпростіших укриттях, необхідно дати дітям засіб проти отруєння фосфороорганічними ОР із аптечки АІ-2, одягти на себе і на дітей протигази, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4.