Фiзико-математичний факультет

Інвентарні засоби підмощування (ДЕСТ 24258 80)

за типами конструкцій поділяють на:

§ риштування

§ підмостки

§ допоміжні засоби (люльки, вишки, драбини)

Останні служать для безпечного виконання робіт на висоті понад 1 м над рівнем землі.

Риштування – це багатоярусні пристрої, які встановлюються ззовні будівлі.

Найпоширенішими зараз є металеві трубчасті риштування. Це об’ємна каркасна система, що складається з стійок і ригелів, поєднаних з одним хомутами чи за допомогою крюків.

Аналіз нещасних випадків при роботі на риштування свідчить, що нещасні випадки відбуваються, головним чином, із-за втрати стійкості риштувань, викликаної різними причинами:

a) неправильним і недостатнім кріпленням риштувань до стіни, нерівномірним спиранням стійок на грунт;

b) перевантаженням внаслідок накопичення матеріалів і будівельних деталей на вистилах риштувань, що перевищує допустимі величини;

c) динамічним впливом на елементи конструкцій, риштувань і втратою міцності їх окремих елементів.

Риштування і підмості всіх систем монтуються поетапно в послідовності, зазначеній в ПВР. Під керівництвом відповідального за експлуатацію риштувань.

Поверхня на яку встановлюють риштування і підмості, повинна бути рівною, вільною від будівельного бруду. Якщо риштування встановлюють безпосередньо на грунт, поверхня повинна бути спланованою і утрамбованою, повинен бути влаштований водовід. Якщо грунт дуже вологий чи недостатньо міцний, його слід ущільнити трамбуванням з насипкою щебенем і битою цеглою. Забороняється встановлювати риштування на льоду чи на нерівній поверхні, а також вирівнювати її за допомогою цегли, каміння обрізків дощок і будь-яких інших випадкових предметів.

Якщо укіс місцевості перевищує 5°С, то виконується планування горизонтальними площадками у вигляді уступів. Металічні опори повинні мати башмаки.

Настили на риштуваннях і підмостях повинні бути виготовлені з дрібноякісної деревини хвойних чи листяних порід товщиною не менш як 50 мм.

Якщо висота не інвентарних риштувань більш за 4 м, їх споруджують за затвердженим проектом.

Гранична висота риштувань визначається розрахунком і досягає для цегляної кладки 40 м, для оздоблювальних і ремонтних робіт на фасаді будівлі – 60 м.

Згідно СНіП ІІІ-4-80* риштування необхідно перевірити рівномірно розподіленим навантаженням – для кам’яної кладки 2500 Н/м², для штукатурних робіт 2000Н/м^2.

При роботі на риштуваннях необхідно перевірити, щоб щілини між стіною будівлі і робочим настилом риштувань чи підмощенням не перевищували б 50 мм при кам’яній кладці і 150 мм при виконанні штукатурних і малярних робіт.

Для забезпечення стійкості риштувань у поперечному напрямку їх необхідно надійно кріпити до стіни за допомогою анкерів.

для безпечного проведення робіт має огородження настилів. Там, де є неогороджені місця, робітники будуть відчувати скутість, боятися впасти з висоти. Робітник зосереджує увагу на цьому факторі, тому ритм праці і не встановлюється, виробіток його знижується, він швидко втомлюється.

Демонтаж риштувань проводиться у зворотній послідовності його монтажу, коли з настилів зняті всі матеріали, інструмент і транспортні засоби. Спуск елементів риштувань здійснюється за допомогою кранів.

Підмості – використовують для виконання будівельних робіт у межах одного поверху.

Їх встановлюють в середині будівлі і переносять кроком з одного поверху на інший. У будівництві використовуються близько шести основних типів підмостей, але найчастіше – збірно-розбірні чи панельні підмості.

Позитивними якостями підмостей є велика несуча здатність, невелика маса (750..1100кг), жорсткість, транспортабельність, довгий термін служби. Недолік полягає у тому, що працівник, який робить перший ярус кладки від настилу, повинен працювати у незручній позі – зігнувшись чи стоячи на колінах, а при закінченні робіт у межах одного поверху, витягнувшись на пальцях чи використовуючи допоміжні засоби підмощування, працюючи з витягнутими руками.

Після монтажупідмостки висотою до 4 м допускаються до експлуатації лише після прийняття їх виконробом робіт, а вище за 4 м – після технічного огляду їх комісією, що призначається наказом по будівельно-монтажній організації. До затвердження акту працювати з риштувань не дозволяють. Акт прийомки риштувань затверджує головний інженер.

Не інвентарні засоби підмощування використовують у виключних випадках з дозволу інженера будівельно-монтажної організації.

Люльки -Для виконання оздоблювальних робіт у багатоповерхових будівель використовують.

За конструкцією вони підвісні і підйомні. Працювати на них більш небезпечно ніж з риштувань. Стальні канати, на яких підвішують люльки, повинні мат не менш як дев’ятикратний на запас міцності.

¨ Після підвішування люльки у нижньому положенні протягом 10 хвилин проводять статичне випробування навантаженням, що на 50% більше за розрахункове, а потім динамічне випробування навантаженням на 10% більше номінального. Після випробування люльки оглядають всю систему і складають відповідний акт. На люльці повинна бути табличка з номером, вантажопідйомністю і датою випробування. Для запобігання від падіння люльки робітники забезпечується запобіжними поясами і страхувальними шнурами.

Фiзико-математичний факультет

Кафедра охорони праці та цивільної безпеки

­­­­­"___" " ____________" 2013 року

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ ДИСЦИПЛІНИ “ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ”

для всіх спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст»

Укладач:ас. Алпатова О. М.,

доц. Малинівська Л. І.

Затверджено

на засіданні кафедри охорони праці та цивільної безпеки

від 14.06. 2013 р. протокол № 11

Житомир 2013

ЗМІСТ

Вступ
Лекція №1. Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій.
Лекція №2. Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухі.
Лекція №3. Оцінка обстановки надзвичайної ситуації.
Лекція №4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь - якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань.

При побудові лекцій із цивільного захисту враховано основні вимоги:

науковість;

інформативність;

логічна структурність;

доказовість і аргументованість;

доступність;

наочність;

використання зворотнього зв’язку.

Лекція № 1

Тема. Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій (далі НС)

Мета: дати поняття студентам про надзвичайні ситуації, вплив на життєдіяльність людей з метою організації захисту працівників об’єктів господарювання (навчальних закладів), вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Професійна спрямованість: підготовка студентів з цивільного захисту є обов'язковим предметом для професійної орієнтації усіх напрямків вищої освіти за педагогічним чи іншим професійним спрямуванням. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів діям у надзвичайних ситуаціях і засобам захисту дітей, працівників школи і членів їх сімей, а також основам організації і проведення рятувальних робіт та методикою проведення занять з цивільної оборони з учнями ЗОШ і населенням.

Основні поняття теми: надзвичайна ситуація,аварія, катастрофа,

План

1. Моніторинг та загальна характеристика надзвичайних ситуацій (НС).

2. Надзвичайні ситуації природного характеру

3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.

Обрані методи: лекція, бесіда.

Основні поняття теми

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює небезпеку для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування споруд, транспорту, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – це велика аварія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Питання для самостійного вивчення:

1. Порядок оповіщення учасників навчально-виховного процесу навчального закладу при НС.

2. Дії при НС природного характеру (повенях, землетрусах, ураганах, смерчах, буревіях, зсувах, лісових і торф’яних пожежах).

3. Дії при НС техногенного характеру (при пожежах, аваріях на АЕС з наступним радіоактивним забрудненням території, при аваріях на хімічно-небезпечному об’єкті, а також при виникненні військових конфліктів).

4. Організація евакуації населення з осередку ураження при НС.

Питання для самоаналізу та самоперевірки

1. Як діяти при НС природного характеру (повенях, землетрусах, ураганах, смерчах, буревіях, зсувах, лісових і торф’яних пожежах)?

2. Порядок організації евакуації населення з осередку ураження при НС.

3. Як діяти при НС техногенного характеру?

Рекомендована література

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.

3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р. - 136с.

4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

6 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К: Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.

7. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.

8. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

1. Моніторинг та ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Моніторинг — безперервне стеження за яким-небудь процесом або назвичайною ситуацією з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Методологічно моніторинг це проведення ряду однотипних замірів при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого.

Моніторинг може бути класифікований за достатньо великою кількістю підстав. Залежно від тих підстав, що можуть бути використані для порівняння, можна виділити такі види моніторингу:

Динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку об'єкта, явища або НС. В даному випадку, за допомогою динамічного виду моніторингу є попередження про можливу небезпеку, з'ясування причин.

Конкурентний, дає можливість оцінити величину небезпеки її критичність.

Порівняльний, дає можливість рандомізувати або врахувати більшість причин зсувів оцінок.

Комплексний, дає можливість використати декілька підстав для експертизи.

Інформаційний дає можливістьструктуризація, накопичення і розповсюдження інформації.

Базовий (фоновий) — дає можливість виявити нові проблеми і небезпеки.

Проблемний — з'ясування закономірностей, процесів, небезпек, тих проблем, які відомі і суттєві з погляду управління. Мета цього виду моніторингу — виявлення і оцінка нових небезпек, його провокує швидке зростання небезпек, частина з яких носить глобальний характер.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, що може призвести до людських і матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, виробничих і інших аварій, катастроф, а також при виникненні військових канфліктів.

Під стихійним лихом розуміють такі явища природи, які викликають загрозу загибелі і загибель людей, руйнування і пошкодження будівель і різних споруд, знищення матеріальних цінностей.

До стихійного лиха відносяться повені, бурі, урагани,смерчі, снігові заноси, ожеледиці,селеві потоки, зсуви, виверження вулканів, тривалі засухи, пожежі (лісові, польові).

Щорічно в усьому світі стихійне лихо призводить до загибелі тисячі людей і приносить великі матеріальні збитки.

Аварії – це пошкодження,руйнування машин, верстатів, обладнання, будівель і т.п.,які викликають раптову зупинку, чи порушення процесу виробництва на промисловому виробництві, транспорті, інших об'єктах, що приводять до ушкодження чи знищення матеріальних цінностей.

Катастрофи – це аварії із загибеллю людей.

Причинами аварійних ситуацій значною мірою є порушення технології виробництва, невиконання правил зберігання і перевезення сильнодіючих отруйних і вибухових речовин; недисциплінованність і неуважність обслуговуючого персоналу, помилки і упущення при будівництві і проектуванні тих чи інших об'єктів.

Аварії і катастрофи також приносять багато лиха людям, призводять до великих людських втрат.

Багато втрат приносять аварії на транспорті, на шахтах.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році, крім людських жертв, призвела до сильного радіоактивного забруднення великої території, тобто до екологічної катастрофи. Забруднення рівноцінне забрудненню радіоактивними речовинами при використанні більш як 100 ядерних боєприпасів такої ж сили, які були використані США в Японії в кінці другої світової війни.

2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

А. Повінь – це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. її причини – зливи, швидке танення льоду, виникнення затопів льоду. Вона може бути також наслідком верхових „нагонів” води з боку моря.

Повені створюють загрозу життю та здоров’ю людей, руйнують будинки та споруди, комунікації, знищують посіви, псують майно та обладнання. В Україні повені найчастіше спостерігаються в західних районах. Можуть також виникати в інших районах країни весною після довгої сніжної зими. Більш за все страждають від повеней сільські населенні пункти.

При загрозі повені здійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІГНР) в зонах затоплення.

Проводять своєчасне інформування населення про стихійне лихо і правила поведінки, підсилюють спостереження за підняттям води,перевіряють стан дамб, гребель, мостів – виявлені недоліки усувають, готують сили і засоби на випадок проведення рятувальних робіт. Для зменшення збитків в небезпечних районах в деяких випадках проводять евакуацію населення, вивіз матеріальних цінностей,

При евакуації на плавзасобах (особливо при евакуації дітей) необхідно перед посадкою людей в човни чи інші плавзасоби переконатись, що вони добре закріплені до місця посадки. Заходити на плавзасоби необхідно по одному. Під час руху забороняється змінювати місця, сідати на борти човна. При русі ніс човна необхідно держати перпендикулярно до хвилі.

Впавши у воду, людина не повинна піддаватися паніці, необхідно заспокоїтись, зорієнтуватися в обставинах та пливти під кутом до течії до найближчої незатопленої ділянки місцевості. В залитій ділянці, зарослій чагарником чи високою травою, не треба робити різких рухів, бо можна заплутатись.

До потопаючого підпливати потрібно ззаду, слідкуючи за тим щоб він не схопив за ноги, руки, шию чи тулуб рятівника. Брати його можна за комір, голову, передпліяччя, голову,руки чи під пахви, повернувши обличчям догори. Плисти з потопаючим потрібно на боці чи спині.

При наявності човна, наближатися до потопаючої людини потрібно проти вітру. Витягати з води краще всього зі сторони корми.

Перша допомога при рятівних роботах в даній ситуації може бути така:

– потерпілого необхідно переодягнути в сухий одяг, тепло закутати, дати заспокійливі засоби (при необхідності), дати теплий напій;

– при утопленні потерпілому додатково (при необхідності) видаляється вода в органів дихання робиться штучне дихання.

3. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Вони можуть виникнути як наслідки аварії чи катастрофи, як було сказано на початку лекції.

Аварія - це подія техогенного характеру, що виникає з конструктивних, виробничих, технологічних причин, або випадкового зовнішнього впливу і полягає в пошкодженні, виході з ладу, руйнуванні технологіч­ного обладнання або споруд, транспортних засобів.

Катастрофа - це широкомасштабна аварія, яка потягла за собою людські жертви, знанні матеріальні збитки та інші тяжкі наслідки.

Надзвичайні ситуації техногенного походження в залежності від того, де вони стались або виникли від яких конкретних причин можна поділити:

- транспортні аварії (катастрофи) - пожежі, вибухи;

- викиди хімічно небезпечних речовин;

- викиди радіоактивних речовин;

- викиди біологічно небезпечних речовин;

- раптове руйнування будинків, споруд;

- руйннування енергетичних систем;

- руйнування в комунальних системах життєзабезпечення;

- руйнування очисних споруд;

- руйнування гідроспоруд (дамби, мости і ін.);

В умовах кожної із цих ситуацій виникають великі матеріальні збитки, як від припинення експлуатації об´єкта на якийсь час, так і від стороннього впливу на інші об'єкти. Поряд з цими втратами можуть бути і людські жертви (загибель, травмування), що теж потребує чималих матеріальних відшкодувань.

Особливої уваги заслуговує аварія на Чорнобильській атом­ній електростанції, яка сталася в квітні (в ніч з 25 на 26) 1986 р. Окрім величезних матеріальних збитків при ліквідації наслідків аварії постраждало багато людей.

Наслідки аварії будуть відчутні довгий час: місцевість забруднена викидами. Радіоактивний цезій 137 з періодом напіврозпаду 30 років (його випало 27 кг) випав на площі, яка дорівнює трьом 30-км зонам, стронцій - 90 (4 кг) випав на площі у 2 рази більшій 30-км зони, його період напіврозпаду теж 30 років.

Плутонію випало 40 кг. він весь осів в 30-км зоні, його напіврозпад складає від 14 років до 25000 років.

Поряд з цим є потенціальна можливість аварій на хімічних підприємствах, а також місцях зберігання для виробничих потреб хлору, аміаку. Так, в місцях забору води на водогінній мережі (Корбутівка) зберігається понад 50 т хлору.

Розгерметизація тари може призвести до зараження повітря площею в цілий міський район.

Особливо небезпечні аварії на залізниці при перевезенні сильнодіючих отруйних речовин в залізничних цистернах.

Лекція № 2

Тема. Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів

Мета: дати поняття студентам про ураження, вплив на життєдіяльність людей з метою організації захисту працівників об’єктів господарювання (навчальних закладів), вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Професійна спрямованість: підготовка студентів з цивільної оборони є обов'язковим предметом для професійної орієнтації усіх напрямків вищої освіти за педагогічним чи іншим професійним спрямуванням. Тому необхідно навчити майбутніх вчителів діям у надзвичайних ситуаціях і засобам захисту дітей, працівників школи і членів їх сімей, а також основам організації і проведення рятувальних робіт та методикою проведення занять з цивільної оборони з учнями ЗОШ і населенням.

Основні поняття теми: іонізуюче випромінювання, рівень радіації, доза радіації, зіверт, БЕР, ДОР, НХР, токсичність, цистамін, карантин.

План

1. Характеристика вогнищ ураження з радіаційним зараженням території при аваріях на атомних електростанціях.

2. Вогнища хімічного ураження.

3. Вогнища ядерного ураження.

4. Вогнища бактеріального ураження.

Питання для самостійного вивчення:

1. Загальна характеристика іонізуючих випромінювань та їх вплив на організм людини.

2. Зони радіоактивного зараження (забруднення) території при аваріях на атомних електростанціях.

3. Способи захисту та профілактика радіаційних уражень.

4. Основні сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), перша медична допомога при отруєннях.

Питання для самоаналізу та самоперевірки:

1. Дати коротку характеристику уражаючих факторів ядерного вибуху та зон радіоактивного зараження території.

2. Вказати причини, ознаки та засоби попередження гострої променевої хвороби.

3. Дати класифікацію отруйних речовин і характер їх дії на людей.

4. Які заходи проводяться у вогнищі бактеріального ураження?

Рекомендована література

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.

3. Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Видавництво НУ «Львівська політехніка». Львів, 2004р.,-136с.

4. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.

6 Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посібник.– К: Центр учбової літератури, 2008.– 158 с.

7. Осипенко С.І., Іванов А.В. "Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту". Навчальний посібник. -К., 2008. -286с.

8. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

9. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посібник/ За ред.. проф.. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ З РАДІАЦІЙНИМ ЗАРАЖЕННЯМ ТЕРИТОРІЇ

Такі вогнища уражень можуть виникати при застосувані ядерної зброї, а також при аварії на АЕС і ін. об'єктах, на яких існують радіактивні речовини.

Щоб зрозуміти, які заходи для захисту населення необхідно проводити в цих районах, нам треба зрозуміти механізм впливу радіоактивності на організм людини.

Іонізуючими випромінюваннями називають такі випромінювання, при опромінюванні якої будь-яка речовини здійснює іонізацію молекул цієї речовини. До них відносяться альфа, бета, гама рентгенівські та нейтронні випромінювання, котрі утворюються при самовільному розпаді радіоактивних речовин, а також при ядерних реакціях. Рентгенівське випромінювання створювється штучно в різноманітній апаратурі, нейтроне - в основному при ядерних реакціях.

Альфа - випромінювання - це потік великих частинок, які складаються з двох протонів і двох нейтронів. Кожна із них має велику енергію і при попаданні в оточуюче середовище викликає сильну його іонізацію. Довжина пробігу альфа-частинок в повітрі декілька сантиметрів, а в біотканині – менше, ніж 0,1 мм. Внаслідок цього велика її іонізуюча можливість, а проникаюча радіація незначна.

Аркуш паперу повністю затримує альфа-частинки. При знаходженні альфа-частинок поза організмом - це опромінення не є загрозливим, але при потраплянні радіоактивних речовин в середину організму, альфа-випромінювання дуже небезпечне, оскільки викликає сильну іонізацію молекул біотканини, та може викликати змертвіння окремих клітин.

Бета-випромінювання - це потік електронів, або позитронів. Довжина пробігу бета-частинок в повітрі до декількох метрів, а в біотканині - до 1-2 см. Мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж альфа-частинки. Одяг наполовину послаблює бета-випромінювання, виявляє загрозу для людини при потраплянні в організм людини, або безпосередньо на шкіру (виразки), особливо в очі.

Гамма-випромінювання - це електромагнітне випромінювання дуже високої частоти. Подібне до рентгенівського. В повітрі легко проходить через щільні середовища, мають найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії р/а випромінювань. Загрозливе для людини при зовнішньому та внутрішньому опроміненні. За біологічною дією в 20 разів менше, ніж альфа-випромінювання.

Рентгенівське випромінювання - це електромагнітне випромінювання дещо меншої частоти, ніж гама-випромінювання.

Нейтронне випромінювання являє собою потік нейтронів - нейтронних частинок з порівняно невеликою масою, які не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюють їх.

Нейтронне випромінювання має сильну вражаючу дію при зовнішньому опроміненні. Біотканина товщиною в 10 см. поглинає до 50% енергії потоку нейтронів.

Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок-іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини - порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей.

А) ДІЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров´я людини. Маючи велику енергію, гамма-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму й іонізують їх.

В природі існує деякий постійний рівень радіації, зумовлений космічним випромінюванням та випромінюванням природних р/а мінералів землі. До цього рівня радіації пристосоване все живе на землі в т. і людина При штучному підвищенні рівня радіації в навколишньому середовищі, фізіологічні реакції людини можуть стати іншими, а при високих дозах - набувати хворобливий характер.

На сьогодні відомі дози радіації, які порушують життєдіяльність людини в такій мірі, що людина починає хворіти на променеву хворобу. Між дозою, яку отримують люди від природнього випромінювання, та дозою, яка викликає променеву хворобу, була знайдена доза, що не викликає зниження професійної діяльності. Таку дозу називають допустимою. Така доза не викликає помітних змін в організмі людини, в стані її здоров´я і працездатності (боєздатності). Опромінення може бути одноразове і багаторазове. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші чотири доби. Доза опромінення до 50 рентген, одержана за перші чотири доби не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін у крові.

Опромінення, отримане за час, що перевішує чотири доби, є багаторазовим. Допустимі дози багаторазового опромінення (не викликають ураження (на воєнний час) – за 30 діб – 100 Р; за 3 місяці – 200 Р; за 1 рік – 300 Р. Первинною ланкою біологічної дії є іонізація атомів і молекул опромінюваного об´єму біотканкни внаслідок поглинання нею енергії випромінювання.

Головним в біологічній дії радіації на тканини організму є її пошкоджуюча дія на процеси фізіологічного поновлення (регенерації) органів та тканини. А тому ця пошкоджуюча дія перш за все проявляється в органах і тканинах, які в фізіологічних умовах швидко поповнюють свій клітинний склад. До таких органів та тканин відносяться: епітелій, слизова оболонка кишечника, кровотворні тканини, епітелій чоловічих статевих органів. Ці пошкодження призводять до того, що відчувається нестача (дефіцит) різних видів клітин в організмі: зменшується число кров´яних тілець, стає тонким епітеліальний шар шкіри та слизової оболонки кишечника (шлунка).

Значною стійкістю до дії радіації володіють нервова, кісткова, хрящова тканини з надзвичайно повільними темпами відтворювання (репродукції).

При опроміненні великими одноразовими дозами (більше 100 бер за короткий проміжок часу) найближчими наслідками опромінення являються: гостра променева хвороба (при опроміненні всього тіла), променеві ураження шкіри, помутніння кришталика ока (променева катаракта), стерилізація статі і ін. (при локальних опроміненнях), в цьому випадку мова йде про дози поглинання, тобто тієї чи іншої кількості променевої енергії, яка була поглинута організмом. Як вже говорилось, окрім дози поглинання існує експозиційна доза або потужність випромінювання, тобто доза за деякий час, частіше – за 1 годину. Наприклад, 100 рентгенів за годину (100 р/год), це значить, що людина при знаходженні на місцевості з таким рівнем або такою потужністю радіації протягом однієї години отримає дозу поглинання від 100 рентгенів (рад) чи 1 Грей.

2. ВОГНИЩА ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ

Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливі сильнодіючих отруйних речовин, при аварії виникають зоні хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження - це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розлив і територія, над якою розповсюдилась пара цієї ОР з уражаючими концентраціями.

Кордони зон хімічного зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз ОР, які викликають початкові симптоми ураження. Осередок хімічного ураження - це територія,, в межах котрої внаслідок Дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Розмір і стійкість зони хімічного зараження і осередків хімічного ураження залежать від кількості і стійкості ОР або СДОР, метеоумов, рельєфу місцевості, пори року і часу доби.

Характеристика отруйних речовин. Перша допомога при ураженні ОР

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм люди­ни. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне, при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає і місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслідок потрапляння 0Р в кров через шкірні покрови або через шляхи дихання. Ток­сичність визначається кількість» речовини, яка призводить до ураження і характером токсичної дії на організм.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання, визначені такі токсодози.

Середня порогова токсичність - це токсичність, при котрій з’являються початкові симптоми у 50 % ураження. Середня токсичність - це токсидоза, яка виводить з ладу 50 % уражених (смертельних випадків середвсіх уражених).

Вимірюються в грамах /міліграмах в хвилину/секунду на кубічний метр або літр.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резобтивної дії оцінюється серед­ньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину або міліграмах на кілограм.