Місцеві податки

1. Земельний податок на забудовані ділянки. Стягується в розмірі 50 % кадастрової вартості землі, де є будинки, споруди, резер­вуари тощо. Від цього податку звільняється державна власність, земля, яка використовується для сільськогосподарського вжитку. Звільня­ються особи, яким понад 70 років, які отримують допомогу із со­ціальних фондів, інші малозабезпечені особи.

2. Земельний податок на незабудовані ділянки. Стягується в розмірі 80 % кадастрової орендної вартості ділянки. Цим подат­ком обкладаються поля, луги, ліси, болота, ділянки під забудову тощо. Можуть тимчасово звільнятись штучні лісонасадження, ділянки під
розвиток сільського господарства. Ділянки, які перебувають у дер­жавній власності, звільняються від оподаткування.

3. Податок на житло. Стягується як із власників житла, так і з орендарів. Стягується з початку року, навіть якщо проживання здійснювалося з іншої дати. Розмір податку залежить від якості житла, місцезнаходження тощо. Існує п'ять категорій квартир за
рівнем комфорту. Наприклад, у Ліоні всередині 90-х років XX ст. річний податок на квартиру площею 50 м² становив 3,2 тис. франків, при мінімальній заробітній місячній платі 5,5 тис. франків.

4. Професійний податок. Сплачується щорічно особами, які зай­маються професійною діяльністю, але не отримують твердої заробіт­ної плати (наприклад, лікарі, юристи, працівники мистецтва). Для розрахунку береться сума двох елементів — орендна вартість неру­хомості, яка використовується для здійснення діяльності та процент заробітної плати, зазвичай 18 %, що сплачується платниками по­ датків, а також отриманого доходу (в межах 10 %). Ці два елементи множаться на встановлену місцевими органами влади податкову
ставку. Розрахований у такий спосіб розмір податку не повинен перевищувати 3,5 % від отриманої додаткової вартості.