Політичні партії. "Ан- Нахда"-"Відродження (Parti de la Renaissance - Hizb an- Nahdah)

"Ан- Нахда"-"Відродження (Parti de la Renaissance - Hizb an- Nahdah). Ісламський рух. Легалізована в березні 2011 р. Генеральний секретар - Хамаді ДЖЕБАЛІ(Hamadi Jebali).
Рух демократів-соціалістів - РДС (Mouvement des Demokrates Socialistes - MDS). Сформувався як партія у 1977-1978 рр. Легалізований 19 листопада 1983 р. Генеральний секретар - Ісмаіл БУЛАХЬЯ (Ismail Boulahya). Друковані органи - газети "Демокрасі" (Democratie) і "Аль-Мустакбаль" (Al-Moustaqbal).
Рух відновлення (Mouvement de la renovation). Партія. Створена 20 травня 1939 р. на базі комуністичних груп, які існували у Тунісі з 1920 р. і входили до складу Французької комуністичної партії.

Марокко (офіційно: Королівство Марокко,
араб. المغرب аль-Магріб — «захід») — країна на півночі Африки, яка межує на півночі зІспанією (водний кордон через Гібралтар, а також сухопутний кордон з трьома Іспанськимианклавами — Сеутою, Мелільєю та Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомерою); на сході і південному-сході — з Алжиром; на півдні — з Західною Сахарою, в минулому іспанською провінцією, яку в 1975 розділено між Марокко і Мавританією, а в — 1979 — анексована Марокко. Марокканський берег омивається Атлантичним океаном, та через Гібралтарську протокупереходить до Середземного моря. Кордони сучасного Марокко в деякій їх частині понині залишаються спірними.

лоща. 458730 км²; або 710850 км² враховуючи спірну територію Західної Сахари;

Столиця. Рабат, Найбільше місто — Касабланка;

Рельєф.: гірські хребти проходять з північного сходу на південний захід; родючі прибережні рівнини на заході;

Політичний устрій. Конституційна монархія з виборним парламентом. Король Марокко наділений деякими повноваженнями виконавчої влади, включаючи право розпуску парламенту. Парламент Марокко двопалатний;

Голова держави. Мохамед VI з 1999;

Голова уряду. Абасс Єль Фассі;

Політична система. — конституційна монархія;

Експорт.: фініки, інжир, вино, деревна пульпа, рибні консерви, фосфати;

Населення. 26,240 млн чол. (1990); 33,241 млн чол. (2005), з яких 60% ідентифікують себе арабами, 38% — бербери.

Мови:: арабська (державна) 75%, берберська 25%, французька, іспанська;

Релігії.: іслам, сунітські течії;

Грошова одиниця. — дирхам.

Марокко — член таких організацій: Ліга арабських держав, організація Ісламська конференція, Франкофонія, група Середземноморського діалогу, Постійна консультативна ради країн Магрібу, та «Група 77». Єдина Африканська країна, що не є членомАфриканського Союзу.

Незалежність від Франції отримана в 1956, що була провінція Іспанії Іфні повернута Марокко в 1969. Глобальний перегляд конституції в 1972. Західна Сахара передана Іспанією Марокко і Мавританії в 1975; партизанська війна в Західній Сахарі з Фронтом Полізаріо, організацією, що виступає за незалежність регіону; Марокко в 1983 погодилося на запропоновану формулу, але відмовилося мати справу із самим Полізаріо. Перемир'я підписане в 1987, але війна продовжується. Дипломатичні відносини з Алжиром і Сирієювідновлені у 1988 і 1989. Нова конституція прийнята, на національному референдумі в 1992.

Сучасні кордони Марокко сформувалися в період 1912–1956, коли французька, іспанська і міжнародна адміністрації здійснювали управління окремими частинами країни. У 1956 був відмінений протекторат і визнана національна незалежність і територіальна цілісність Марокко.

Рельєф країни середньо- і високогірний з долинами і плато, прибережними низовинними рівнинами і дюнами. Гол. гірські пасма: Антиатлас (1800–2712 м, г. Ікнікуін), Високий Атлас (3000-4165 м, г. Тубкаль), Сер. Атлас (2300-3340 м, г. Бу-Наср), Ер-Риф (до 2456 м, г. Тідікін). Рівнини з відмітками до 300 м розташовані вздовж узбережжя. Міжгірські рівнини Марокканської (Західної) Месети і Високого Плато (Мароккано-Оранської, або Сх. Месети) обрамовані ланцюгами Ер-Рифу, Сер. і Високого Атласів. На півдні і півд.-сході розташовані піщані і кам'янисті пустелі Сахари. Клімат Марокко субтропічний, на півночі — середземноморський. Ріки, крім ниж. течії Себу, не судноплавні.

гальна характеристика господарства. Марокко — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною та обробною промисловістю. Транспорт: автомобільний, морський, залізничний, повітряний. У Марокко є 17 мор. портів, в тому числі 8 великих: Касабланка, Сафі, Мохаммедія, Надор, Танжер, Агадір, Махдія, Джорф-Ласфар. Найважливіший аеропорт знаходиться в Касабланці; крім нього, Марокко має в своєму розпорядженні ще десять великих аеропортів, з яких п'ять мають міжнародне значення.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 38,5 млрд. Темп зростання ВВП — 6,5%. ВВП на душу населення — $1388. Прямі закордонні інвестиції — $ 291 млн. Імпорт — $ 11,9 млрд (г.ч. Франція — 20,0%, Іспанія — 9,0%, Сауд. Аравія — 6,9%, США — 6,5%, Італія — 6,1%). Експорт — $ 7,9 млрд (г.ч. Франція — 26,0%; Іспанія — 10,0%; Індія — 8,3%; Італія — 6,4%; Японія — 5,5%). Осн. вантажі перевозяться мор. транспортом. Це — фосфати (54% перевезень) і нафтопродукти (15,6%).

Марокко є третім у світі за виробітком фосфатів, та зміна цін на них на світовому ринку значно впливає на економіку Марокко в цілому.

У 2015 році, Маррокко стане першою Африканською країною, що має високошвидкісний залізничний траспорт, а до 2030 планується побудувати бильзко 1500 км високошвидкісних залізничних ліній (ТЖВ).^[2]

Див. також: Корисні копалини Марокко, Історія освоєння мінеральних ресурсів Марокко, Гірнича промисловість Марокко.