Українські землі під владою Румунії

Неприхована колоніальна політика Румунії призвела до деградації народного господарства українських земель. Не кращою була ситуація у сільському господарстві. Розміри селянських наділів в українських повітах Бессарабії зменшилися майже в три рази. В 1932 р. українські селяни опинилися під загрозою голоду. Тривала прискорена румунізація краю. Було закрито всі українські школи, переслідувалася українська церква. До 1927 р. Буковина втратила залишки автономії. В 1928–1937 pp. настав період лібералізації, він охоплював 1926—1933 pp., коли було дещо послаблено антиукраїнські дії. Однак уже в лютому 1933 р. на окупованих землях було запроваджено надзвичайний стан, а впродовж 1933—1935 pp. парламент Румунії прийняв кілька реакційних законів. Із середини 30-х років у Румунії почали набирати сили фашистські партії та організації («Залізна гвардія», що діяла з 1935 р. під гаслом «Все для Батьківщини!», Націонал-християнська партія та ін.) Тут діяли три основні політичні угруповання: Комуністична партія Буковини (О. Канюк, В.Гаврилюк, Ф.Стасюк) – боролась за возз'єднання з Радянською Україною; Українська національна партія (В. Залозецький) –виступала за співробітництво і компроміс з владою. Революційний націоналістичний табір (О. Зибачинський, І. Григорович, Д.Квітковський)