Роль вуглеводів у забезпеченні роботи м'язів

Вуглеводи (моно-, ди-, полісахариди) являються основним джерелом енергії при інтенсивній діяльності м'язів. Від їхніх запасів у скелетних м'язах і печінці залежить тривалість аеробної фізичної роботи або прояв високого рівня витривалості, а також час розвитку втоми. Вуглеводи їжі забезпечують певний рівень глюкози в крові, що є основним енергетичним субстратом мозку, а також накопичення запасів глікогену в скелетних м'язах і печінці.

Добова потреба у вуглеводах залежить від енергозатрат організму і складає в середньому 300-400 г/добу. Для спортсменів норми споживання вуглеводів збільшуються у зв'язку з додатковою витратою енергії при виконанні роботи. В окремих видах спорту їхні витрати майже в 1,5-2 рази більші, ніж у людей, зайнятих фізичною працею. Тому потреба у вуглеводах збільшується і складає в середньому 400-700 г/добу. Через те що витрата енергії залежить від маси тіла та рівня рухової активності, кількість вуглеводів, що необхідна для поповнення затраченої енергії, враховуючи ці показники, можна розрахувати шляхом помноження маси тіла (кг) на кількість вуглеводів (кг/добу), що відповідає рівню рухової активності.

Зменшення вмісту вуглеводів в їжі нижче від 300 г посилює розпад білків, окислення жирів і синтез кетонових тіл, що може призвести до ацидозу. Надлишкове надходження вуглеводів може призвести до ожиріння, атеросклерозу, цукрового діабету, оскільки частина вуглеводів перетворюється в жири й холестерин.

Спортивний результат значною мірою залежить від запасів глікогену в м'язах і печінці. Швидкість відновлення запасів глікогену після фізичних навантажень залежить від швидкості надходження вуглеводів в організм, типу вуглеводів, вибору часу для прийому вуглеводів у період відпочинку.