Художньо-образного мислення

На різних етапах онтогенезу види мислення співіснують, взаємовпливаючи та взаємозбагачуючись. Розумовий розвиток людини характеризується своєрідністю, де має місце еволюція і інволюція, прогрес і регрес, рух по колу і по спіралі. Образне мислення, відображаючи цю діалектику, виступає не тільки як підготовча ступінь для розвитку інших видів мислення, але і як самостійний вид, який має свою логіку функціонування та динаміку розвитку. Вчені виділяють такі види образного мислення як предметно-наочне, варіативно-образне, синтетично-образне, символічно-образне, асоціативно-образне.

Сутність, основні характерні риси та функції художньо-образного мислення проявляються через естетичну культуру, через особливості сприймання та оцінювання творів мистецтва, через виявлення спільності і специфічності різних видів мистецтва, а також як психологічні явища пов’язані з вищими емоціями людини. Вивчення зазначених аспектів даної проблеми дало можливість уточнити, що художньо-образне мислення - це різновид асоціативно-образного, пов’язаний з тим чи іншим видом мистецтва, чи з його синтезом; це процес оперування думками і почуттями на основі сприймання художнього образу і особистого життєвого досвіду. Художньо-образне мислення молодших школярів трактується як пізнавально-творча діяльність спрямована на усвідомлення змісту образів мистецтва та їх відтворення у музично-виконавській діяльності. Художньо-образне мислення передбачає здатність учнів проводити паралелі між образами мистецтва та явищами життя.

Структура художньо-образного мислення молодших школярів розглядається як сукупність таких функціональних компонентів:

- мотиваційно-ціннісний, якій означає вияв усвідомленої установки учнів на сприймання образів мистецтва та їх художню оцінку;

- емоційно-емпатичний, що полягає в чуттєвому сприйманні художніх образів на основі їх співпереживання з життєвими аналогіями дитини;

- раціонально-когнітивний, що передбачає оперування знаннями щодо мистецьких явищ і закономірностей та осмислене осягнення художньо-образного матеріалу;

- творчо-діяльнісний, який зорієнтовано на активізацію уяви і фантазії учнів в процесі сприйняття і відтворення художніх образів.

Художньо-образне мислення, крім безпосередніх функціональних проявів, має опосередковане відношення до формування системи життєвих цінностей, таких як патріотизм, громадянська відповідальність, повага до батьків, моральна чистота, гуманність, повага до традицій і т.д.

Найважливішою для сучасної системи освіти є о б'єднуюча, узагальнююча функція художньо-образного мислення, якаорганічнопов'язана з психологічним явищем синестезії - виникненням у свідомості людини взаємодії різних чуттєвих модальностей (візуальної, слухової, кінестетичної), що сприяє створенню полімодальних образів. Саме тому формування музичного мислення і формування художньо-образного мислення є одночасним і єдиним процесом.

Все сказане є стислою теоретичною передумовою у трактовці сутності поняття „художньо-образне мислення” і відповідно – шляхів його формування.

Розглядаючи питання специфіки формування художньо-образного мислення молодших школярів, ми обов’язково повинні звернути увагу на вікові особливості розвитку дітей 6-10 років.

Орієнтуючись на загальноприйняті характеристики вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку, представлені в працях А.Брушлинського, Л.Виготського, В.Гарбузова, М.Дональдсона, Т.Косми, Г.Люблінської, С.Рубінштейна, О.Скрипченко, І.Якиманської, та ін., коротко нагадаємо основні положення.

У цьому віці дитина сприймає навколишнє таким, яким воно є, у виді образів, фактів. Її приваблюють предмети з яскравими кольорами, великими формами, її цікавлять казкові сюжети, де виступають яскраві герої. Дитина вся в полоні образу, без бажання проникати у сутність речей. Взагалі, для дітей цього віку не є характерним замислюватися над будь-якими ускладненнями. Самостійно учні не спроможні навчатися, бо у цьому віці сприймання, увага, пам'ять носять довільний характер. Кожного разу дитину потрібно “заохочувати”, “наводити на думку”, щоб викликати зацікавленість. Уява і фантазія молодших школярів є дуже багатою, але мають довільний характер. У процесі навчання та виховання вони переходять від репродуктивних форм до творчої переробки. Розвиток уяви і фантазії проходить у тісному зв'язку з другими пізнавальними процесами, зокрема з мисленням, яке носить конкретно-образний характер. Ця конкретність проявляється у тому, що те чи інше завдання діти можуть вирішити тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень про них. Коли ж учням потрібно ілюструвати прикладами загальні твердження, - вони зазнають труднощів. Їм легше проаналізувати конкретний факт і зробити з нього конкретні висновки, ніж пояснити загальні положення. Звичайно ж, під впливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюється співвідношення конкретних і абстрактних компонентів. Як зазначував П.Блонський, мислення стає більш об'ємним, менш наочним і більш абстрактним і, в той же час, більш детальним і змістовним [5,6]. Прості компоненти відкладаються на рівні підсвідомості, і з подальшими ускладненнями в розумовій діяльності не зникають, а залишаються для оперування ними в процесах мислення. Образи тоді не мусять бути обов'язково наочними, візуальними, вони “бачаться” тоді “в голові”, а операція мислення здійснюється “про себе”.

Діти цього віку характеризуються пластичністю психіки, допитливістю, щирістю і безпосередністю, витонченою чуйністю. Тому розвиток інтелектуальних здібностей повинен супроводжуватися естетичними почуттями. Емоційна сфера учня є не менш важливим об'єктом розвитку, як і всі інші.

Сприймання будь-яких художніх образів мистецтва (фольклорних - у тім числі) молодшими школярами – це складний, специфічний процес. Він характеризується дифузністю, не розчленованістю, неповнотою. Відповідні дослідження свідчать, що художньо-образне мислення у дітей цього віку розвинене недостатньо, їх життєвий досвід невеликий, усвідомлені асоціації і знання про те чи інше мистецтво майже зовсім відсутні [29,30,42]. Вся вищезазначена інформація служить опорою у виборі відповідної методики формування художньо-образного мислення дітей.