Методи калькулювання собівартості продукції

У залежності від характеру і складності процесу виробництва і особливостей організації застосовують різні методи калькулювання собівартості продукції і обліку витрат.

Метод калькулювання — сукупність прийомів і способів, що використовуються для обчислення собівартості окремих видів продукції. Використовують наступні методи калькулювання:

> позаказний;

> попередільний;

> нормативний.

При позаказному методі об'єктом калькулювання є окреме замовлення на певний обсяг продукції. Планування і облік витрат здійснюються по калькуляційним статтях по кожному цеху, що бере участь у виконанні замовлення. Цей метод застосовується в індивідуальному і дрібносерійному виробництві. Фактичні витрати нагромаджуються на замовленні від початку виконання до моменту його закінчення. Фактична собівартість одиниці продукції знаходиться шляхом розподілу всіх понесених витрат на обсяг продукції.

Попередільний метод дає можливість калькулювати нарівні з готовою продукцією напівфабрикати різної міри готовності. Необхідність в цьому методі виникає в зв'язку з тим, що треба визначити собівартість напівфабрикатів, що виробляються па підприємстві і що відвантажуються на сторону. Калькулювання ведеться по калькуляційним статтях витрат по окремих переділах (цехам). По переділах враховуються всі витрати як даного цеху, так і витрати на власні напівфабрикати попередніх цехів, що використовуються.

Нормативний метод передбачає також нормування всіх видів витрат на всіх стадіях виробництва і складання нормативних калькуляцій собівартості. Метод заснований па наступних правилах:

> нормування витрати ресурсів при будь-яких умовах виробництва;

> облік змін норм виграти і відхилень від норм по видах ресурсів і видах продукції (з визначенням винних і причин відхилень);

> розрахунок фактичних витрат як алгебраїчної суми нормативних витрат і відхилень від норм. Використання цього методу можливе при наявності обґрунтованих норм і безпосередньому обліку їх зміни по місцю виникнення відхилень.