Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація

З переходом до ринкових відносин принципово міняється суть таких економічних категорій і процесів як оплата праці і формування прибутків.

Прийнятий і введений в дію з травня 1995 року Закон України "Про оплату праці" об'єднав в собі основні законодавчі норми, які торкаються стержневого питання будь-якої економіки — заробітної плати. У цьому документі дано наступне визначення заробітної плати; «Заробітна плата — це винагорода, розрахована, як правило, в грошовому вираженні, яку відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу».

По своїй структурі заробітна плата складається з основної і додаткової оплати праці.

Основна заробітна плата залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими

окладами, а також надбавками і доплатами, передбаченими КЗПП і в розмірах не вище встановлених Законодавством.

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а також надбавок і доплат, які не передбачені КЗПП, або в розмірах що перевищують встановлені Законодавством.

Джерелом коштів, що направляються на оплату праці працівників підприємств, є прибуток, отриманий внаслідок їх господарської діяльності, а для бюджетних організацій — кошти, які виділяються з бюджетів, а також частина прибутку, отримана внаслідок їх господарської діяльності.

Кошти, направлені на оплату праці, складають фонд оплати праці (фонд споживання), який складається з:

· фонду основної заробітної плати — відноситься на собівартість
продукції, що випускається;

· фонду додаткової оплати праці — формується за рахунок, прибутку, що
залишається в розпорядженні підприємства.

· грошових виплат і заохочень (матеріальна допомога, дотація, трудові і
соціальні пільги і т. п.) здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

· прибутків (дивіденди, проценти), виплачених по акціях трудового
колективу, і внесках членів трудового колективу акціонерного товариства у власність підприємства.

Фонд основної заробітної плати. До нього входять:

· заробітна плата, яка нарахована за виконану роботу (відпрацьований
час) по відрядних розцінках, тарифних ставках і посадових окладах або по середньому заробітку, незалежно від форм оплати пращ, діючих на підприємстві;

· всі види надбавок і доплат, передбачені КЗПП, в розмірах встановлених
Законодавством; оплата праці працівників необлікового складу за виконану роботу за договором цивільно-правового характеру;

· оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до Законодавства,
грошових компенсацій за невикористану відпустку;

· оплата за виконання держобов'язків, якщо вони викопуються в робочий
час у відповідності з КЗПП; і

· оплата за роботу у вихідних і святкові дні, понаднормовий час в
розмірах, передбачених КЗПП.

Фонд додаткової оплати праць До нього включають:

· надбавки і доплати, не передбачені КЗПП і перевищуючі розміри, встановлені законодавством;

· премії за виробничі результати по спеціальних системах преміювання, раціоналізацію і винахідництво;

· диференціальні суми доплат, які виплачуються працівникам, що брали участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а також працюючим і що проживає в зонах радіоактивного забруднення;

· винагороди по підсумках роботи за рік.
До грошових виплат і заохочень відносять:

· матеріальну допомогу, оздоровчі, екологічні і інші виплати;

· суми наданих трудових і соціальних пільг працівникам: оплата додатково, понад передбачених КЗОТ, наданих відпусток працівникам; вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсацій, виданих замість путівок; вартість екскурсій і подорожей;

· інші виплати, що носять індивідуальний характер (оплата квартири і найма житла, продовольчих і промислових товарів, продуктових замовлень, проїзних квитків; дотації на живлення, медичне обслуговування і т. д.)

· суми прибутку, направлені на придбання акцій (для працівників трудового колективу);

· кошти, направлені на викуп власності підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства і т. д.

Розрізнюють мінімальну, номінальну і реальну заробітну плату. Мінімальна заробітна плата — це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче за яке не може здійснюватися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну, годинникову) норму праці (робочого часу). У мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати.

Номінальна заробітна плата — це сума грошових коштів, що виплачуються працівникам за виконаний об'єм робіт відповідно до кількості і якості затраченого ними праці.

Реальна заробітна плата являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна здатність номінальної заробітної плати. Розмір реальної зарплати залежить вд величини номінальної зарплати і рівня цін на предмети і послуги.

Функціями заробітної плати є;

· основний засіб задоволення особистих потреб трудящих, джерело
підвищення їх матеріального добробуту, зростання реальних прибутків населення;

· найважливіше джерело відтворювання робочої сили і засіб залучення
людей до праці;

· економічний важіль стимулювання розвитку виробництва, підвищення
його ефективності, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, скорочення витрат на виробництво, раціонального використання робочої сили, зменшення втрат робочого часу, зміцнення трудової дисципліни;

· засіб розподілу і перерозподілу кадрів по районах країни, і галузях народного господарства.

Реалізовуються ці функції безпосередньо заробітною платою, а також через елементи, що складають її організацію.