Державне економічне регулювання

Держава завжди виконує низку функцій, з-поміж яких першочерговими та визначальними е функції регулювання економіки. Це означає, що об'єктивно завжди існують і реалізуються економічні функції держави.

Основними методами державного регулювання економіки суб'єктів господарювання є фінансово-економічні і адміністративні.

Основними принципами державного регулювання є мінімальне пряме втручання в економічні процеси і опосередкований вплив на суб'єктів господарювання (за допомогою економічних регуляторів та нормативів).

Державне регулювання економіки характеризується виконанням визначених окремих функцій.

Випереджальною функцією та обов'язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази, що визначає порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства. Така база включає законодавчі акти про власність, підриемства, підприємництво, зайнятість населення, інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність, систему оподаткування тощо.

Розробка і реалізація глобальної стратегії економічного розвитку країни е однією з головних функцій держави. Стратегічні напрямки розвитку економіки визначаються в процесі макроекономічного планування. Таке планування має передбачати.

· по-перше, досягнення цілей і розв'язання завдань, що об'єктивно не
можуть бути забезпечені первинними та середніми управлінськими
структурами;

· по-друге, перехід від переважно галузевого до територіального
комплексного управління економікою із забезпеченням органічної взаємодії
економічного та соціального прогресу в суспільстві;

· по-третє, формування господарсько-економічного механізму,
спроможного узгоджувати і реалізовувати інтереси всіх суб'єктів власності з
орієнтацією на досягнення цілей більшості;

· по-четверте, розробку стратегічного плану у вигляді певної сукупності
цільових комплексних програм, суть та етапи реалізації, яких визначаються
їхніми спрямованістю і змістом.

Регулювання і стимулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності належать до важливих функцій держави у сфері управління економікою. Це є цілком логічним та об'єктивно необхідним, оскільки економічний розвиток країни здійснюється за допомогою науково-технічних та організаційних інновацій, які потребують, як правило, істотних інвестиційних ресурсів.

Інноваційні процеси повинні базуватися на цілеспрямованій державній науково-технічній політиці, що має бути селективною, спиратися на всебічно зважену стратегію вибору і реалізацію пріоритетів.

Державне регулювання інвестиційної діяльності охоплює як пряме правління інвестиціями, так і визначення та дотримання державою належних економічних передумов цієї діяльності. Конкретними формами такого регулювання є; прогнозування та планування державних інвестицій; адаптована до ринкової економіки система фінансування, кредитування та ціноутворення; нормування амортизаційних відрахувань; експертиза інвестиційних проектів тощо.

Важливою економічною функцією держави є перерозподіл центра­лізованих доходів і ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення. Практична реалізація цієї функції передбачає: визначення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій; трансфертні платежі (допомога багатодітним сім'ям, виплати по безробіттю тощо); регулювання цін; забезпечення функціонування на належному рівні освіти, науки й культури, охорони здоров'я та інших сфер діяльності через (переважно) пряме бюджетне фінансування; надання податкових пільг і застосування особливих податків (відрахувань) з метою поповнення дохідної частини державного бюджету.

Моніторинг і регулювання процесів охорони та відтворення зовнішнього природного середовища належать до дуже важливих соціально-економічних функцій держави. Ця функція охоплює: гарантію економічної безпеки, охорону та ефективне використання природного середовища; проведення на базі екологічних програм конкретних заходів щодо економного використання та відтворення природних ресурсів.

Основний зміст індикативного макроекономічного планування становлять розробка і наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пріоритеті, пропорцій соціально-економічного розвитку країни на заданий перспективний період. Індикативний план має цілепокладальний та орієнтувальний характер; він містить певний комплекс необов'язкових для суб'єктів господарювання рекомендацій, а також засоби непрямого впливу на суспільне виробництво через фінансово-кредитний і податковий механізми, а також прямого впливу за допомогою державного підприємництва та розробки цільових комплексних програм.

Основні принципи макроекономічного планування:

· поєднання аналітичних і прогнозних методів для вивчення соціально-
економічних процесів, визначення конкретних об'єктів державного впливу та
вибір засобів такого впливу;

· інформування суб'єктів ринкових відносин про перспективи та прогнози
соціально-економічного розвитку для забезпечення їхньої орієнтації під час вибору власних господарських рішень;

· неоднозначність функцій показників індикативного плану, обчислення
орієнтовної їхньої величини, мінімального чи максимального рівня можливих абсолютних значень;

· застосування переважно непрямих (опосередкованих) регуляторів і
нормативів для суб'єктів ринкових відносин;

· реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси та відповідні
групи суб'єктів господарювання переважно через кошти державного бюджету.

Індикативний план вміщує наступні типові розділи.

1. Природноекономічні особливості країни і регіонів: поточний та
перспективний стан.

2. Зміни в структурі економіки на перспективу, важливі пропорції та
пріоритети.

3. Перспективи розвитку галузей і міжгалузевих зв'язків.

4. Напрямки соціального розвитку суспільства, соціальний захист
населення.

5. Перелік цільових програм та їх забезпечення ресурсами на різних рівнях
управління.

6. Розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків у перспективі, характер
їхньої кон'юнктури

7. Фінансовий план, державний бюджет та економічні регулятори.
Державний контракт є формою забезпечення потреб споживачів, що
фінансуються за рахунок державного бюджету та поповнення державних
резервів. При цьому оплата поставок продукції (виконання робіт, надання
послуг) гарантується державою. Державні контракти можуть укладатися: у
промисловості — на кінцеві продукти споживання; капітальному будівництві
— на створення технологічних комплексів виробничо-технічного та соціально-
культурного призначення; сільському господарстві — на продовольство.

Державне замовлення є формою стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей економіки, розв'язання соціальних проблем, державної підтримки важливих наукових досліджень. Держава надає пільги виконавцям такого замовлення, але не забезпечує його фінансування. У державне замовлення включається певна сукупність видів продукції (робіт, послуг), перелік якої визначає уряд країни.

Цільові настанови прогнозів, планів і програм реалізуються в основному через бюджетне планування (складання та виконання державного бюджету).

Державний бюджет - - затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків країни (здебільшого на рік).

Джерела формування дохідної частини державного бюджету:

· податки з юридичних і фізичних осіб;

· надходження коштів від зовнішньоекономічної діяльності;

· надходження коштів від приватизації майна підприємств та організацій;

· централізація частини амортизаційних відрахувань;

· надходження коштів від продажу непотрібного військового майна;

· збори та інші неподаткові доходи.