Символічний интеракционизм

Функціоналісти і конфликтологи приділяють основну увагу "макроструктурам" суспільства, а представників символічного интеракционизма, як правило, більше цікавлять "мікроаспекти" соціального життя. Ч.Х. Кулі, Дж. Г. Мид, М. Кун і Г. Блумер вивчали соціальну взаємодію індивідів і задавалися питанням, як їм вдається погоджувати свої дії.

Символи. Представники символічного интеракционизма підкреслюють, що люди - соціальні істоти. Проте на відміну від мурашок, бджіл, термітів і інших комах, що ведуть громадський спосіб життя, ми практично не маємо природжених моделей поведінки, які зв'язували б нас один з одним. Якщо у нас по суті відсутні закладені природою механізми соціальної поведінки, то як може виникнути суспільство? Представники символічного интеракционизма знаходять відповідь в здатності людей спілкуватися за допомогою символів.

Смислове значення: конструювання реальності. Наслідуючи традицію Джорджа Герберта Мида (1863-1931), представники символічного интеракционизма стверджують, що ми здійснюємо дії, погодившись зі значенням, яке в них вкладаємо. Значення не є щось, спочатку властиве речам, ця властивість, яка виникає з взаємодії людей в їх повсякденному житті (Блумер). Іншими словами, соціальна реальність створюється людьми, коли вони діють у цьому світі і інтерпретують події, що відбуваються в нім. Як відмічає соціальний філософ А. Шюц, таких речей, як факти, строго кажучи, просто немає. Ми вибираємо факти з універсального контексту за допомогою діяльності свого мозку, і з цієї причини усі "факти" суть творіння людини. Відповідно, представники символічного интеракционизма вважають, що ми сприймаємо світ як сконструйовану реальність.

Зрозуміти сказане допоможе наступний приклад. Як-небудь в безхмарну ніч подивитеся на північну частину неба і відшукайте сім зірок, які утворюють Велику Ведмедицю. Потім спробуйте розрізнити в цій комбінації зірок зображення спочатку ведмедя, потім воза і, нарешті, круглого кошику. Більшість людей насилу пізнають два останні об'єкти. Вони говорять: "Це просто схоже на ківш і усе". Іншим людям це сузір'я відоме під іншими іменами. Древні сирійці бачили в цьому розташуванні зірок Дикого Вепра, індуси - Сім Мудреців, греки - Велика Ведмедиця, поляки - Небесну Колісницю, а китайці - Північний Кошик.

Цікавим в усьому цьому представляється вплив, що робиться такими назвами - словами-символами, - на те, яким бачиться людям ця конфігурація небесних світил. З описів, залишених древніми греками, ясно, що вони не просто називали ці зірки Великою Ведмедицею; коли вони дивилися на північну частину неба, вони насправді бачили фігуру ведмедя. Для більшості з нас не має значення той факт, що в цьому сузір'ї видно приблизно 200 інших зірок і що ці зірки мають нескінченну безліч комбінацій і форм. У випадку з ковшом ми виділяємо сім окремих зірок, даємо їм найменування "ківш" і у свою чергу видимий "ківш". Греки бачили ведмедя, сирійці - дикого вепра і так далі

Усе це приводить представників символічного интеракционизма до висновку, що якщо соціологи хочуть вивчити життя суспільства, вони повинні спочатку зрозуміти слова і вчинки членів цього суспільства, прийнявши їх точку зору. Ця теорія значною мірою випробувала вплив веберовской концепції розуміння (Verstehen).

Оцінка символічного интеракционизма. Перевага цього підходу в тому, що він вводить "людей" в панораму соціологічного дослідження. Він направляє увагу на діяльність індивідів в їх повсякденному житті і бачить в людях не роботів, що механічно виконують приписи соціальних правил і інституціональних норм, а що ведуть громадський спосіб життя істот, наділених здатністю мислити. За допомогою взаємодії вони оперують символами і значеннями, які дозволяють їм інтерпретувати ситуації, оцінювати переваги і недоліки певних дій і потім вибирати одне з них. Отже, представники символічного интеракционизма пропонують образ людини як індивіда, що активно формує свою поведінку, а не що пасивно реагує на зовнішній диктат структурних обмежень.

Проте підхід символічного интеракционизма має свої слабкі сторони. У повсякденному житті люди не мають повної свободи у формуванні своїх дій. Хоча представники символічного интеракционизма визнають, що в багатьох діях людина керується системами сталих смислових значень, включаючи культуру і суспільний устрій, деякі соціологи (Блумер) принижують роль, яку грає в нашому житті соціальна структура. Критики стверджують, що теорія соціальної взаємодії на основі символів робить надмірний акцент на миттєвій ситуації і "перебільшує увагу до скороминущого, епізодичного і швидкоплинного".

На відміну від традиційних формул символічного интеракционизма функціоналісти нагадують, що суспільству властиві впорядкованість і повторюваність, які обмежує діапазон можливостей людини в здійсненні дій. У свою чергу конфликтологи вказують, що соціальні структури не є нейтральними, а розподіляють обов'язки і привілеї між групами нерівним чином. Для подолання деяких з цих труднощів ряд представників символічного интеракционизма, наприклад Ш. Страйкер, зробили спробу ввести у свою теорію структурні компоненти. Страйкер прагне об'єднати соціальну структуру з індивідуумом за допомогою таких понять, як "позиція" і "роль".

* * *

Кожен теоретичний підхід має свої переваги і недоліки, описує особливий аспект соціальної реальності, направляючи увагу на вимір соціального життя, який інший підхід ігнорує. Наприклад, якщо функціоналізм основний упор робить на функції і дисфункції бідності у рамках великого суспільства, то конфликтологи аналізують соціальну нерівність, що виникає із способу організації суспільства, а на думку представників символічного интеракционизма, люди знаходять в деяких обставинах відхилення від того, що ним здається ідеальним способом життя, надають цим умовам негативний сенс і називають їх "бідністю". Отже, в кожному з підходів є своє розуміння проблеми.

Крім того, в кожній з теорій використовується ефективніший в порівнянні з інший підхід до певних аспектів соціального життя. Подібно до того, як для тесляра стамеска, рубанок і пила є необхідними інструментами, які доповнюють один одного при будівництві будинку, усі три підходи - це корисні інструменти соціології, що застосовуються для опису і аналізу людської поведінки.