Співвідношення понять людина, індивід, особистість та індивідуальність

Психологічна структура людини як індивіда, особистості та субєкта діяльності виділена Б.Г.Ананьєвим (6-60 р. 20 ст.).

1. Людина –духовно-душевно означ, природ-соц істота

Л-особлив чином тілесно організ істота

Л-має душу

Л-свідома істота

Л-суспільна істота

Л-діяльна істота (пізнає і перетвор світ)

2. Індивід - людська біологічна основа розвитку особистості у певних умовах(виокремлена з сусп. людина)

Характеристики людини як індивіда: виділяються два основні класи індивідуальних властивостей: 1) віково-статеві (вікові властивості та половий диморфізм); 2) індивідуально-типові (конституціональні особливості, нейродинамічні особливості мозку, особливості функціональної геометрії великих півкуль).

3. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються замученістю людини до конкретних суспільно-історичних та культурних відносин.(погляд на люд з боку сусп., тобто соціалізов люд, індивід. Є творцем взаємозв між собою подібним)

Характеристики людини як особистості: 1) статус в суспільстві (економічне, політичне, правове, ідеологічне положення в суспільств); 2) статус спільності(в рамках якої формується особистість). На основі статусу та постійної взаємодії з ним формується системи: а) суспільні функції-ролі; б) цілі та ціннісні орієнтації.

Класи особистісних рис:

- Статус, ролі і ціннісні орієнтації створюють первинний клас особистісних рис;

- Вони визначають особливості мотивації поведінки, структуру суспільної поведінки вторинний клас особистісних рис;

- Вищим інтегрованим ефектом взаємодії рис 1 та 2 класу є характер та здібності. – третій рівень.

Основний засіб розвитку особистісних рис людини - життєвий шлях людини в суспільстві,його соціальна біографія.

4. Індивідуальність – вищий прояв існув людини, тому що воно вказує як на прояв індив якостей люд, так і особистих яостей. Індивідуальність вже має соц. характер