Життя і розум у контексті глобальної еволюції всесвіту

Філософія життя- іррационалістична філософська течія кінця 19 - початку 20 вв., що висувала вихідне поняття "життя" як якусь інтуїтивно цілісну реальність, що осягається, не тотожну ні духу, ні матерії. Вона виступила проти панування методологізма й гносеологізма в ідеалістичній філософії 2-ої половини 19 - початку 20 вв.. Поняття "життя" багатозначне й по-різному тлумачиться в різних варіантах Філософії життя. Біологічно-натуралістичне тлумачення характерно для плину, що починається від філософії Ніцше й представляється Л. Клагесом, Т. Лессингом і ін.: "живе" підкреслюється як щось природне на противагу механічно сконструйованому, "штучному". Для цього варіанта Філософії життя характерна опозиція не тільки матеріалізму, але й ідеалістичному раціоналізму - "духу" і "розуму", схильність до примітива й культу сили, спроби звести будь-яку ідею до "інтересів", "інстинктам", "волі" індивіда або суспільної групи, прагматичне трактування моральності й пізнання, підміна особистісного початку індивідуальним, а індивіда - родом, органицизм у соціології. "Історичний" варіант Філософії життя представлений як інтерпретації "життя" з безпосереднього внутрішнього переживання, як воно розкривається в сфері історичного досвіду духовної культури. Інший варіант Філософії життя пов'язаний із тлумаченням "життя" як якоїсь космічної сили, "життєвого пориву", сутність якого - у безперервному відтворенні себе й творчості нових форм; субстанція життя - чиста "тривалість", мінливість, що осягається інтуїтивно.