Іконопис, живопис та народне малярство України у 18 столітті

В XVII-XVIII ст. процвітало в Україні теж малярство, творцями якого були невідомі народні майстри. Такого типу є саме згадувана картина невідомого маляра «Хмельницький з полками», чи ікона з XVIII ст. «Спокушання Ісуса».

Дуже популярними були теж народні картини «Козака-бандуриста», які можна було побачити і в станковій картині, і в розписах печей, на стінах хат чи на скринях. Оця манера змальовувати козака-бандуриста відповідала традиції народних пісень, у яких козак, лицар-воїн, поєднується з мистцем-бандуристом, або як людина, що надівсе цінить волю. Такі картини були вже відомі в XVII ст., а в XVIII ст. вони стають більш мистецькі і підпадають певним змінам: замість безіменного козака-бандуриста, з’являється «Козак Мамай» (таке було прізвище одного з провідників Коліївщини), звичайно під дубом, під яким відпочивав, або як розправляється з ворогами. На Закарпатті народні картини зображали місцевих повстанців. А втім на всіх землях України розвивалося народне мистецтво у формі кераміки, різьби на дереві, килимарства, вишивки, ювелірного мистецтва, і в них безіменні майстри застосовували українську народну-рослинну орнаментику.

Серед різних жанрів українського світського мистецтва основне місце займав портретний живопис, якого традиції сягають глибокої давнини. Особливістю українського портрету є те, що він, при всій своїй життєвості, зберігав зв’язок з іконописом. Часто в зображенні ікони можна було бачити майстерно вплетений портрет світської людини (як напр. ікона «Розп’яття» з портретом полковника Леонтія Свічки з Пирятина). Але існували портрети, що не мали ніяких релігійних атрибутів і вони, звичайно, виконувались посмертно. їх часто ставили ближче святих місць у церкві, каплиці, а інколи їх вміщували в ікони, щоб забезпечити небіжчикові заступництво святих праведників. Основними замовниками портретів було духовенство і багата шляхта.

Мали такі портрети історичний аспект, бо найбільше з них мали своїм змістом історичні постаті. Дуже популярними були портрети Хмельницького. Цікаво, що їх спершу малювали просто, стримано, то згодом він набув елементів парадності і патетичносте.

Іконопис - "писання" ікон, рід настінного і станкового малярства, створених мистцями- іконописцями, що "милостю Божою зображують надприродні речі, виконані самою вірою".

Ікона - складний твір, що має літургійне призначення й, разом з тим, є людським документом присутності часу - це відкрите „вікно" в духовний світ минулого й у світ вічного буття.