Література. · 2.Цивільний кодекс України

· 1.Конституція України.

· 2.Цивільний кодекс України.

· 3Сімейний кодекс України.

· 4.Господарський кодекс України.

· 5.Земельний кодекс України.

· 6.Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991р.//ВВР.-1991.-№20.

· 7.Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991//ВВР.-1991-№38.

· 8.Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991р.//ВВР.-1991.- №49.

· 9.Закон України «Про приватизаціюдержавного майна» від 14 березня 1992р.//ВВР.-1992.

· 10.Декрет Кабінету Міністрів «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992р.//ВВР.1993.

· 11.Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна».//ВВР.-1992.-№35.

· 12.Закон УКРАЇНИ «Про приватизацію невеликих державних підприємств» від 15 травня 1996р.//ВВР.-1996.

· 13.цивільне право України /Під ред.О.В.Дзери.- К:Юрінком Інтер, 2003.

· 14.Цивільне право України./Під ред. Я.М.Шевченко.-К.Ін юре, 2003.

Методичні вказівки.

Транспорт утворює самостійно сферу економічної діяльності, що живе за особливими правилами. Транспорт здійснює специфічні послуги, спрямовані на переміщення товару чи людини у просторі. У транспортних правовідносинах звичайно, беруть участь два суб’єкти:

транспортна організація,

особа зацікавлена в транспортуванні.

При здійсненні зобов’язань з перевезень можуть виникнути інші зобов’язання зв’язані з транспортними послугами. Таким чином, транспортними називаються зобов’язання по перевезенню вантажів, пасажирів і багажу, а також інші зобов’язання по наданню транспортних послуг, зв’язаних із перевезенням або спрямованих на переміщення вантажів іншими способами. За загальним правилом перевезення вантажу, пасажирів і багажу здійснюється на підставі договору перевезення.

Договір про організацію перевезень являє собою форму організації відносин між перевізником і власником вантажу і застосовується при систематичних перевезеннях вантажу на довгостроковій основі. Суть цього договору в тім, що перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а власник вантажу- пред’являти до перевезення вантажі в обумовленому обсязі.

Договір перевезення вантажу укладається між транспортною організацією й відправником вантажу. Учасником зобов’язання перевезення може бути і одержувач вантажу, якщо ним не є сам відправник вантажу. Договір перевезення вантажу визначається як угода, за якою перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу – взаємний і платний договір він вважається укладеним лише після передачі вантажу перевізнику, отже є реальним договором.

Суб’єктами зобов’язання – перевізник і відправник вантажу. Відправником можуть бути будь – які суб’єкти цивільного права. Перевізником може бути лише комерційна організація чи приватний підприємець, які наділені правом здійснювати вантажні перевезення за законом.

Предметом договору – послуги по доставці переданих перевізнику вантажів у пункт призначення. Ці послуги містять у собі не тільки власне транспортування вантажів, але й інші дії, зокрема зберігання видачу вантажу одержувача, нерідко навантаження й вивантаження.

Договір перевезення пасажира і багажу – це договір, у силу якого одна сторона зобов’язується перевезти пасажира в обумовлений пункт призначення, а у випадку здачі багажу - доставити його в пункт призначення і видати його, а інша сторона зобов’язується сплатити за проїзд установлену суму, а у випадку здачі багажу – плату за його провіз. Цей договір взаємний, оплатний і консенсуальний.

За договором транспортного експедирування одна сторона зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Предметом договору є послуги, пов’язані з перевезенням вантажу. Форма договору проста письмова. Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг. Експедиторами може виступати лише особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення транспортно – експедиційних послуг.