Поняття особи злочинця

Особа злочинця – це сукупність суттєвих і стійких соціальних властивостей та ознак, а також соціально зумовлених біопсихологічних якостей і особливостей індивіда, які, об’єктивно реалізуючись у скоєному конкретному злочині (злочинах) під впливом зовнішнього середовища, надають скоєному діянню характеру суспільної небезпечності, а винній особі (індивіду) властивості суспільної небезпечності (Юридична енциклопедія, т. 4, с. 351).

Поняття «Особа злочинця» поєднує в собі соціологічне поняття «особа» і юридичне поняття «злочинець».

Особа – це людина в системі суспільних зв’язків і відносин. Особі властиві риси та якості, що характеризують людину в суспільному значенні й містять її соціальну оцінку (Юридична енциклопедія, т. 4, с. 351).

Для особи притаманні: здатність мислити і приймати усвідомлені, а не інстинктивні рішення; індивідуальність (талант, освіта, професія, уподобання тощо); свобода, тобто право вибору з наданих суспільством варіантів поведінки того, який забезпечує реалізацію особистих інтересів і не порушує прав інших суб’єктів; відповідальність перед суспільством.

Особа як цілісне утворення становить соціальну якість людини, яка формується у процесі діяльності й завжди пов’язана із суспільством, тобто є продуктом соціалізації людини.

Людині як суспільній істоті властиві свідомість і самосвідомість. Для того, щоб бути особою, людина повинна усвідомлювати не тільки навколишню дійсність, а й себе у відносинах з цією дійсністю. Свідомість є внутрішньою сутністю людини. Внутрішня сутність людини виявляється в її соціальній спрямованості.

Зовнішня сутність особи пов’язана із соціальною діяльністю людини. Людина – це соціальна істота, що живе в суспільстві і взаємодіє з іншими людьми. У цих відносинах людина створює умови для свого існування і, крім того, формує свою особистість. Зовнішня сутність людини виявляється в соціальній діяльності людини.

Таким чином, особа людини – це система соціально-психологічних властивостей і якостей, в яких відображені зв’язки та взаємодія людини із соціальним середовищем через практичну діяльність.

Як і будь-яка система, особа має певну структурну будову, що складається з окремих структурних елементів і називається структурою особи.

Складовими елементами структури особи є:

• соціальний статус, тобто сукупність ознак, що визначають місце людини в суспільстві (громадянство, національність, стать, вік, освіта, сімейний стан, майновий стан, партійність та ін.);

• соціальні функції, тобто конкретні види діяльності особи у професійно-трудовій, соціально-культурній, соціально-побутовій та інших сферах життя суспільства;

• морально-психологічні якості, що проявляються через ставлення особи до держави та її органів, до інших людей, до сім’ї, до своїх громадянських обов’язків, до правопорядку, до праці, до національних, культурних та інших цінностей).

Соціальний статус особи та її соціальні функції є помітними зовні і складають зовнішню сутність особи.

Морально-психологічні якості особи визначають її соціальну спрямованість, характеризують внутрішнє ставлення особи до суспільних цінностей, тобто виражають внутрішню сутність особи.

Наведені положення стосуються будь-якої особи, у тому числі й особи злочинця. Відмінність особи злочинця від особи законослухняного громадянина полягає, насамперед, у факті вчинення першим суспільно-небезпечного діяння – злочину.

Відмінність особи злочинця від особи незлочинця визначається як на зовнішньому (злочинна діяльність та її результат – злочин), так і на внутрішньому (антисуспільна соціальна спрямованість) рівнях.

Сукупність властивостей особи, що формують у неї антисуспільну соціальну спрямованість, називають суспільною небезпечністю особи злочинця.

Підсумовуючи сказане, можна визначити особу злочинця як сукупність соціально-психологічних властивостей особи, що за певних ситуативних обставин призводять до вчинення злочину.

Слід зауважити, що не всі особи, у яких сформувалася антисуспільна соціальна спрямованість, вчиняють злочини. Для цього необхідно, щоб рівень суспільної небезпечності особи досяг певної критичної межі, переріс у її вищу, нову якість, яку називають криміногенністю особи. Відмінність між поняттями «криміногенність особи» і «суспільна небезпечність особи» полягає у її здатності вчинити злочин.

Структура особи злочинця включає в себе:

• спонукальна сфера особи (потреби, інтереси, мотиви, установки, світогляд, правосвідомість, схильності й звички);

• соціальні ролі й соціальні статуси особи;

• ступінь суспільної небезпечності особи (інтенсивність і тривалість злочинної діяльності);

• морально-психологічний аспект особи (морально-політичні, світоглядні й моральні риси та властивості: погляди, переконання, цілі; психологічні, емоційні, вольові та інтелектуальні особливості; наявність психічних аномалій);

• психофізіологічний аспект особи (стать, вік, стан здоров’я, особливості фізичної конституції) [18, с. 55].