Додаткова. 5. Рожко М.М, Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія

5. Рожко М.М, Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. Київ, „Книга-плюс”, 2003

6. Трезубов В.Н., Штейнгарт М.З., Мишнев Л.М. „Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение". Санкт-Петербург. СпецЛит. 2001.

7. Гаврилов Е.И., Оксман И.М. Ортопедична стоматологія. Медицина, 1978, с.3-8.

8. Криштаб С.И. Ортопедична стоматологія. Київ, “Вища школа”, 1986, с.1-4

9. Трезубов В.Н. и соавт. Стоматологический кабинет. Оборудование, материалы, инструменты. Санкт-Петербург епид лист 2002, с.8-16.

10. Про порядок застосування дезінфекційних засобів в Україні. Лист МОЗ України від 12 лютого 2003року №05-0202.05/105.

11. ГСТ 42-21-2-85 “Дезінфекція та стерилізація виробів медичного призначення”. 1985р.

12. Інфекціонний контроль в стоматологічній практиці. Стоматолог № 1-2, 2001, с.85-87.

13. Вашков В.І. “Засоби та методи стерилізації, що застосовуються у медицині”. Москва 1983р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОРТОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

Кожна людина має невід’ємне і непорушне право на охорону життя і здо­ров’я. Зокрема, стаття 49 Конституції України гарантує кожному громадяни­ну право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, стаття 50 — право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, стаття 46 — право на соціальний захист, стаття 48 — право на достатній матеріальний рівень для себе і своєї сім’ї.

Стоматологічна служба є однією з важливих галузей системи медичної допомоги, яка має на меті запобігання захворюванням і лікування їх та ано­малій зубів, ротової порожнини, зубо-щелепної ділянки і шиї.

Серед основних видів стоматологічної допомоги ортопедична посідає чільне місце. Питома вага стоматологічної захворюваності в структурі загаль­ної захворюваності населення складає 20-25%. Кількість звернень за допомо­гою до лікарів-стоматологів посідає 2-ге місце після терапевтичної групи.

Одним із принципів охорони здоров’я в Україні є багатоукладність еконо­міки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання держав­них гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції.

Відомчі та інші заклади охорони здоров’я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов’язаною із здо­ров’ям людини ознакою, фінансуються за рахунок підприємств, установ і орган­ізацій, які вони обслуговують.

Згідно з «Основами законодавства України про охорону здоров’я» (1992) ортопедичні відділення міських, районних, обласних поліклінік мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добро­вільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими гро­мадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу вста­новлювати плату за послуги в галузі охорони здоров’я. Перелік таких платних послуг затверджується Кабінетом Міністрів за поданням МОЗ України. Поза­бюджетні джерела фінансування, як уже згадувалося раніше, є основними в організації роботи ортопедичних відділень.

Реалії нашого часу показали, що поряд з державними закладами охорони здоров’я утворюються альтернативні установи з надання стоматологічних по­слуг на основі різних форм підприємницької діяльності та приватної і колек­тивної форм власності. Щоб отримати дозвіл на їх відкриття, слід пройти дер­жавну реєстрацію у місцевих органах влади та отримати ліцензію на право здійснення медичної практики в МОЗ України в порядку, встановленому чин­ним законодавством.

Великим кроком уперед у наданні високоефективної ортопедичної допо­моги населенню України та зміцненні матеріально-технічної бази стоматоло­гічних поліклінік (ортопедичних відділень) буде впровадження системи медич­ного страхування населення, яке декларується «Основами законодавства Ук­раїни про охорону здоров’я» (1992). Страхування громадян передбачається здійснювати за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ, організацій та їх власних внесків.

Особливістю ортопедичної стоматологічної служби є те, що вона утри­мується за рахунок госпрозрахункових чи спеціальних коштів. Крім бюджет­ного ортопедичного підрозділу є стоматологічне стаціонарне відділення лікарні, де надається допомога хворим з ураженнями щелепно-лицевої ділянки.

Надання ортопедичної допомоги міському населенню здійснюється орто­педичним відділенням міської стоматологічної поліклініки. Потоки хворих для ортопедичного лікування формуються за рахунок самостійного звернення у поліклініку, а також шляхом направлення хворих, у тому числі диспансерних, лікарями-стоматологами інших спеціалізацій.

Правом безкоштовного та пільгового лікування і протезування користу­ються ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, інваліди другої світової війни, праці та особи, до них прирівняні, пенсіонери, діти та ін.

Ортопедичне лікування працівників промислових підприємств здійснюєть­ся в організованих там стоматологічних кабінетах (відділеннях) медико-санітарних частин або в стоматологічних закладах за місцем проживання. Крім того, надання ортопедичної допомоги можна організувати за рахунок виїзних бри­гад лікарів стоматологів-ортопедів міської стоматологічної поліклініки на про­мислові підприємства. Прийом хворих ведеться безпосередньо у медико-санітарній частині, а зуботехнічну роботу виконують централізовано — в зуботехнічній лабораторії стоматологічної поліклініки. Промислові підприємства платять стоматологічній поліклініці за виконане ортопедичне лікування пра­цівників.

Центром надання ортопедичної лікувальної допомоги сільському населен­ню є центральна районна лікарня, до складу якої входить ортопедичне відділен­ня із зуботехнічною лабораторією. При ЦРЛ комплектуються пересувні сто­матологічні кабінети для надання стоматологічної допомоги населенню райо­ну. До складу такого кабінету обов’язково входить лікар стоматолог-ортопед. Насамперед такі кабінети надають допомогу населенню лікарських дільниць, де відсутні лікарі-стоматологи, а також організованим колективам у період масових сільськогосподарських робіт.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПОЛІКЛІНІКИ ТА ОРТОПЕДИЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Стоматологічна поліклініка — це лікувально-профілактичний заклад, діяльність якого спрямована на профілактику стоматологічних захворювань, своєчасне виявлення та лікування хворих із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки.

Структура стоматологічної поліклініки

В організаційну структуру поліклініки входять: адміністративна частина, реєстратура, кабінет первинного огляду та відділення терапевтичної, хірургіч­ної, ортопедичної стоматології. Крім того, у поліклініці звичайно є рентгенка­бінет, фізіотерапевтичний кабінет, лабораторія, майстерня з ремонту обладнан­ня та інструментів, організаційно-методичний кабінет. Конкретна структура поліклініки визначається органами охорони здоров’я за підпорядкованістю (схема 1).

Схема 1. Функціональні взаємозв’язки ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки

Реєстратура є частиною стоматологічної поліклініки і посідає особливе місце в її роботі. У реєстратурі повинні працювати особи з середньою освітою,

Схема 2. План розміщення обладнання в ортопедичному кабінеті: / — крісло стоматологічне; 2 — стілець для лікаря; 3—установка стоматологічна; 4 — столик лікаря; 5 — канцелярський стіл; 6 — стіл для стерильних інструментів; 7-8 — стільці; 9—умивальник; 10 — умивальник для миття використаних інструментів; 11 — відро для сміття; 12 — столик з посудом для знезараження відбитків; 13 — стіл для гіпсу; 14 — стілець для медсестри; 15— стерильний стіл для шприців та матеріалів; 16 — медична шафа

які пройшли спеціальну підготовку. Кількість медичних реєстраторів установ­люється у відповідності до розроблених МОЗ України штатних нормативів з розрахунку 1 посада реєстратора на 10 посад лікарів-стоматологів усіх спе­ціальностей.

У самостійних стоматологічних поліклініках, а також при великих стома­тологічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів організовують кабінет первинного прийому. Тут надається невідкладна стоматологічна допо­мога, а у первинних хворих визначається обсяг та вид спеціалізованої стомато­логічної допомоги.

Основним структурним підрозділом стоматологічної поліклініки є тера­певтичне відділення. Хірургічне стоматологічне відділення є спеціальним структурним підрозділом поліклініки, призначення якого - надання хірургіч­ної допомоги хворим.

Ортопедичне відділення стоматологічної поліклініки надає допомогу як дорослому, так і дитячому населенню у тому разі, коли при дитячих стомато­логічних закладах ця допомога відсутня.

До складу ортопедичного відділення входять кабінети для прийому хво­рих, зуботехнічна лабораторія та ливарня (див. схему 1).

Запис первинних хворих до лікарів-ортопедів здійснюється у реєстратурі по­ліклініки, де заводиться відповідна медична документація, як і у разі звичайного відвідування поліклініки. Черговий лікар оглядає хворого, вибирає конструкцію необхідного протеза. Якщо у процесі огляду виявляється необхідність санації ро­тової порожнини, то хворого направляють у терапевтичне або хірургічне відділен­ня, де проводиться лікування і підготовка до протезування. Після цього медична сестра виписує талон на прийом до лікаря-ортопеда.

Хворий оформляє в реєстратурі замовлення-наряд на виготовлення орто­педичних конструкцій зубних протезів. Лікар-ортопед після препарування не­обхідних зубів під визначену конструкцію знімає відбитки. Медична сестра передає відбиток завідувачу виробництва, який і розподіляє усі роботи серед зубних техніків. Завідувач виробництва визначає терміни проміжного етапу виготовлення протеза, у які хворий повинен з’явитися до лікаря.

Ортопедична допомога залежно від роботи зубних техніків надається у трьох формах: індивідуальній, бригадній, поетапній. Уразі індивідуальної ро­боти зубний технік сам повністю виготовляє зубний протез, у разі бригадної - йде розподіл за видом протезів, поетапної - за видом операцій в одному протезі.

Планове навантаження лікаря стоматолога-ортопеда складає 18 умовних одиниць працеємності (УОП). На виконання однієї одиниці витрачається 35- 40 хв. У середньому навантаження лікаря-ортопеда за рік за умови його роботи з оглядовим лікарем в залежності від стажу роботи коливається у межах 1950-2300 УОП, якщо ж він працює без оглядового лікаря - 1750-2100 УОП.

Очолює стоматологічну поліклініку головний лікар, який має досвід ліку­вальної та організаційної роботи і високу кваліфікацію.

Залежно від категорії поліклініки головний лікар може мати заступника з медичної частини, а також з адміністративно-господарської роботи.

Головний лікар здійснює керівництво всією лікувально-профілактичною, організаційно-методичною, господарською та фінансовою діяльністю по­ліклініки і несе відповідальність за організацію, рівень і якість стоматологічної допомоги населенню.

З цією метою від проводить аналіз якісних та кількісних показників робо­ти лікарів поліклініки, стоматологічної захворюваності населення, оцінює ефективність профілактичної та лікувальної роботи, забезпечує підви­щення професійної підготовки лікарів та середнього медичного персоналу. Го­ловний лікар несе відповідальність за розвиток матеріально-технічної бази зак­ладу, використання медичних кадрів, стоматологічної техніки і лікарських за­собів, своєчасність та достовірність стоматологічного обліку і звітності, прове­дення і представлення їх за звітними формами і в обсязі, встановленому МОЗ України.

Першим помічником головного лікаря є його заступник з медичної части­ни. Як і головного лікаря, його призначають з числа лікарів, які мають необхі­дний досвід роботи за спеціальністю та організації поліклінічного обслугову­вання. У своїй роботі він підлеглий головному лікареві й організовує роботу відділень у відповідності до «Положення про стоматологічну поліклініку», на­казів та інструкцій органів охорони здоров’я, чинних законодавчих актів, роз­поряджень та вказівок вищих організацій.

Кожне з відділень очолює завідувач. Це звичайно лікар зі стажем практич­ної роботи не менше 5 років. Він здійснює безпосереднє керівництво діяльністю персоналу відділення, несе повну відповідальність за якість і культуру обслуго­вування хворих. Завідувач відділення проводить консультації хворих.

Залежно від кількості населення, яке обслуговується, та лікарських посад стоматологічні поліклініки бувають п’яти категорій: І категорія — 30-40 лікарських посад; II категорія - 25-29; III - 20-24; IV - 15-19 і V - 10-14 штатних посад.

Штати медичного персоналу (лікарі стоматологи-ортопеди) утримуються за рахунок зароблених або спеціальних коштів.

Норматив: одна посада на 10 тис. дорослого населення даного населеного пункту, 0,7 посади для обслуговування 10 тис. дорослого сільського населення та 0,8 посади — на 10 тис. дорослого населення інших населених пунктів.

Посада завідувача ортопедичним відділенням (утримується на госпрозра­хунку або за рахунок спеціальних коштів) установлюється у поліклініці, де за чинними штатними нормативами є не менше 4 посад лікарів стоматологів-ортопедів.

Посада заступника головного лікаря з медичної частини встановлюється за наявності в штаті поліклініки 40 і більше лікарських посад, ураховуючи по­саду головного лікаря.

Посади лікарів-рентгенологів установлюються з розрахунку 1 посада на

15 тис. рентгенологічних знімків на рік, а посади лікарів-фізіотерапевтів — за рішенням органу охорони здоров’я з розрахунку 0,1 посади на 15 тис. прикріпленого населення.

Посади зубних техніків зуботехнічної лабораторії, які утримуються на гос­прозрахунку або за рахунок спеціальних коштів, установлюються залежно від обсягів роботи із зубопротезування, що визначаються за чинними норматива­ми часу на зуботехнічні роботи. На кожні 10 посад зубних техніків установ­люється 1 посада старшого зубного техніка.

У кожній поліклініці встановлюється також посада завідувача зуботехніч­ної лабораторії (зав. виробництв, а в поліклініках зі штатним числом посад зубних техніків і старших зубних техніків не менше 15 ця посада вводиться замість посади старшого зубного техніка.

Посада медичного статистика вводиться з розрахунку 1 посада на 40 посад лікарів-стоматологів усіх спеціальностей.

Кількість посад молодших медичних сестер також залежить від кількості посад лікарів. За штатними нормативами передбачена 1 посада молодшої ме­дичної сестри на 3 посади лікарів стоматологів-ортопедів та на 20 посад зубних техніків.

Оснащення та обладнання ортопедичного кабінету і зуботехнічної лабораторії

Наодне робоче місце ортопедичного стоматологічного кабінету повинно бути виділено просторе приміщення з достатнім природним освітленням пло­щею не менше ніж 14 кв.м. На кожне наступне додаткове крісло додається пло­ща не менше 7 кв.м. Висота приміщення повинна бути достатньо високою (не менше 3 м). Крісло повинно розміщуватися поблизу і навпроти вікна, щоб за­безпечити природне освітлення ротової порожнини хворого і доступ свіжого повітря до робочого місця.

Кабінет забезпечується приточно-витяжною вентиляцією і штучним освітленням (лампи денного світл. Стіни звичайно фарбують олійними фар­бами м’яких тонів (блідо-голубий, салатовий). Підлогу покривають лінолеу­мом, що забезпечує необхідні санітарно-гігієнічні вимоги. Обладнання і меблі розміщують з таким розрахунком, щоб персонал не робив зайвих рухів і були умови для роботи лікаря, медичної сестри, молодшої медичної сестри (санітар­ки) і доброго самопочуття хворого. Для оснащення кабінету лікаря-ортопеда необхідно спеціальне обладнання (схема 2).

Однією з основних маніпуляцій у клініці ортопедичної стоматології є пре­парування зубів під коронки та інші види протезів за допомогою різної форми дисків, алмазних чи карборундових каменів, головок, борів, що приводяться в рух електричною чи пневмомашиною. Сучасні види протезування вимагають різної швидкості обертання ріжучих інструментів для препарування зубів.

Вітчизняна медична промисловість випускає електричну бормашину БЕО-ЗО-2 із швидкістю обертання від 1000 до ЗО 000 об/хв. Це комплексна ус­тановка, що включає додаткові пристосування: вентилятор, блок водяної сис­теми зі слиновідсмоктувачем, системою надходження холодної і гарячої води, освітлювач тощо.

Випускаються і сучасніші стоматологічні установки — БПК-01, БПК-ОІМ, БП-04М, БП-05М, БП-06М, які відрізняються тим, що крім електробормашини вони оснащені пневматичною бормашиною з частотою обертан­ня інструмента від 280 000 об/хв і вище.

Нині розроблено стоматологічні установки, які складаються із стомато­логічного крісла, установки з мікромоторами дім прямого і кутового наконеч­ників, турбінного наконечника зі швидкістю обертання понад 300 000 об/хв. У комплекс входять також крісло лікаря, лікарський столик.

Для надання ортопедичної допомоги за межами стоматологічної по­ліклініки (вдома, біля ліжка важкохворого, який за станом здоров’я не здатний відвідувати лікувальні заклади, у польових умовах, у транспорті тощо) може використовуватися портативна безрукавна бормашина БЕПБ-3, БЕПБ-07А (мал. 1).

Така бормашина укомплектована мініатюрним електроприводом зі змінни­ми наконечниками для закріплення борів, швидкість обертання яких від 3000 до 10000 об/хв. Перемикання швидкостей відбувається за допомогою клавіш, розміщених на панелі корпуса бормашини. Бормашина зручна також і тим, що тут передбачено можливість живлення від автономного джерела струму напру­гою 24В. Під час транспортування бормашину вкладають у спеціальну валізу. Маса бормашини в укладці — 5 кг.

Мал. 1. Бормашина електрична безрукавна БЗПБ-З: / — загальний вигляд; 2 — блок перемикання швидкостей; 3— ножна педаль; 4 — електропривід; 5 — пря­мий наконечник; 6— кутовий наконечник

Крісло стоматологічне служить для перебування хворого в положенні си­дячи чи лежачи. Воно забезпечує хворому зручність, необхідне положення його голови, а лікарю — можливість доступу дім виконання маніпуляцій у ротовій порожнині.

Найфізіологічніше положення підчас виконання маніпуляцій усуває дис­комфорт і напруження у хворого.

Конструкція крісла забезпечує піднімання сидіння, зміну нахилу спинки, встановлення підголовника в необхідне положення, відкидання правого підло­кітника для зручності піц час посадки, а також регулювання опори для ніг.

Обслуговування крісла здійснює лікар за допомогою пристроїв для керу­вання, розміщених у нижній частині, на спинці і на підніжці крісла.

Крісла, що випускаються промисловістю, оснащені паралелограмним підіймачем, який забезпечує підвищену жорсткість конструкції, що робить крісло надійним і зручним.

Стілець для стоматолога встановлюється на колесах, що забезпечує легке переміщення його по підлозі в довільному напрямку. Висота сидіння регулюєть­ся. Рухома спинка стільця півколом охоплює поперек, створюючи добрий опір для спини під час роботи, що зменшує втому лікаря, навантаження на попере­ковий відділ хребта, запобігаючи розвитку деяких професійних захворювань (мал. 2 — див. кольорову вклейку).

Інструментарій. Для клінічного обстеження і ортопедичного лікування ви­користовують спеціальний набір інструментів, кожний із яких має певне при­значення. Основними інструментами для огляду є стоматологічне дзеркало, пінцет і зонд (мал. 2), призначення яких таке ж, як і в клініці терапевтичної стоматології.

Для замішування цементу в арсеналі лікаря-ортопеда є спеціальні шпа­телі із нержавіючої сталі (мал. З — див. кольорову вклейку). Для виконання робіт, пов’язаних з воском, використо­вують шпатель з дерев’яною чи пласт­масовою ручкою, один кінець якого має скальпелеподібну форму, інший — дещо вигнутий, пристосований для розплавлення воску. Для роботи з металами є ножиці для різання металу. Для припасовки коронок, виготовлення штифтів, вигинання кламерів є спеціальні крам- понні щипці (мал. З — див. кольорову вклейку).

Для зняття коронок, мостоподібних протезів використовуються щипці, одна

Мал.2. Інструменти для огляду ортопедичних хворих: 1-стоматологічне дзеркало; 2 - зонд кутовий; 3- зуболікарський пінцет

бранша яких має напівовальну форму для охоплення зуба, інша - у вигляді ножа для розрізання коронки (мал. 3).

Man. 3. Види ортопедичних щипців: Man. 4. Зуботехнічна

а — крампонні щипці; б - щипці для наковальня

розрізання коронок

Man. 5. Інструменти для роботи з гіпсом: а - гумові чашки та шпатель для замішу­вання гіпсу; б — ножі для роботи з гіпсом

Для припасування коронок, виготовлення штифтів тощо використовують зуботехнічну наковальню (мал. 4).

Для замішування гіпсу під час зняття відбитків і відливання моделей ви­користовують гумові чашки і металеві шпателі, для обрізання країв моделей - гіпсові ножі (мал. 5).

Особливості організації зуботехнічної лабораторії

Звичайно ортопедичне відділення і зубопротезна лабораторія розміщують­ся на одному поверсі. У лабораторії повинно бути передбачено приміщення із урахуванням специфічних умов, які створюються на різних етапах виготовлення протезів. Самостійними кімнатами лабораторії є: основна кімната, кімната для гіпсування, кімната для формування, полімеризаційна, паяльна, ливарня. До­пустимо гіпсування, формування і полімеризацію проводити в одній кімнаті. Основні вимоги до всіх кімнат полягають у забезпеченні холодною і гарячою водою, великим столом з металевою поверхнею, де встановлюється бункер для зберігання гіпсу, прес для видавлювання гіпсу із кювет і звичайний прес. Крім того, необхідний стіл дім приготування тіста із різних пластмас і його форму­вання в кювети. Стіл повинен мати один чи два закріплені зуботехнічні преси для пресування пластмасового тіста в кюветах перед фіксацією їх у бюгелі, а та­кож на столі повинна бути герметично закрита посудина для збирання залишків пластмаси після формування у кювети з метою зменшення випаровування ме­тилметакрилату.

У полімеризаційній кімнаті на газовій плиті встановлюють не менше двох стерилізаторів відкритого типу чи подібних їм апаратів. Над столом і газовою плитою обов’язково повинен бути витяжний ковпак вентиляційної установки.

Основна кімната. Ця кімната призначена дім виконання основних про­цесів щодо виготовлення зубних протезів (моделювання, постановка зубів, об­роблення протезів тощо). Висота робочого приміщення повинна бути не мен­ша ніж 3 м. На кожного працівника слід виділяти не менше ніж 13 м^:1 об’єму виробничого приміщення і не менше 4 м² площі.

Стіни основного приміщення лабораторії повинні бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів, підпога покрита лінолеумом. Вікна повинні відповідати низці санітарно-гігієнічних вимог: світловий коефіцієнт (відношення заскленої поверхні вікна до площі підлоги) передбачається не менше ніж 1/5, вікна повинні розміщу­ватися на рівній відстані одне від одного і від кутків будинку; верхній край вікна повинен знаходитися ближче до стелі (20-30 см); віконні перетинки повинні бути вузькі та довгі; робочі місця слід розміщувати так, щоб світло падало на них прямо або з лівого боку; відстань від місця роботи до вікон у приміщеннях, які освітлю­ються природним світлом, неповинна перевищувати триразової відстані від підлоги приміщення до верхньої межі віконного отвору, гранична ширина площі, що осві­тлюється вікнами з двох боків приміщення, повинна становити 15 -18м. Названих величин слід дотримуватися, оскільки вони мають велике значення для здоров’я техніків, адже ті виконують тонку, ювелірну роботу з постійним напруженням зору.

Робоче місце зубного техніка. Для зручного, швидкого і найефективні­шого виконання усіх процесів, пов’язаних з виготовленням протезів, кожен зуб­ний технік повинен мати індивідуальне робоче місце, що складається з лабораторного стола, поверхня якого покрита мар­муровою чи (на відстані 20-25 см від краю стола) листовою латунню або не­ржавіючою сталлю. Поверхня стола має півмісяцевий виріз, а в центрі є спе­ціальний виріз для обрізання моделей — фінагель. Безпосередньо під вирізом розміщуються один чи два ящики для зберігання інструментів і збирання відходів гіпсу, пластмаси, обрізків металу.

На поверхні стола розміщують освітлювальний прилад — зліва чи безпо­середньо над столом, шлейф-мотор чи спеціально вмонтовану бормашину, га­зову горілку, електрошпатель для розігріву воску та інших операцій, пов’яза­них з воском.

До кожного робочого місця обов’язково повинна бути підведена венти­ляція (витяжка)

Стілець для зубного техніка повинен бути із спинкою, що обертається.

Оснащенню робочого місця зубного техніка надається великого значення,

оскільки тут він проводить більшу частину свого робочого часу. Необхідно, щоб воно відповідало всім вимогам ергономії, охорони праці і здоров’я.

Водночас із технічними вимогами слід ураховувати елементи естетики, сучасного дизайну.

Полірувальна і паяльна кімнати. Особливостями цих кімнат є розміщен­ня столів зі шлейф-моторами для полірування протезів із металів і сплавів, пороховловлювачів для полірування протезів із дорогоцінних металів. До всіх шлейф-моторів підводиться потужна пороховловлювальна система і добре ос­вітлення (мал. 5 - див. кольорову вклейку).

У паяльній кімнаті необхідно розмістити витяжні шафи, де встановлено паяльні апарати, забезпечені компресорами для автоматичної подачі бензину. У витяжних шафах розміщується муфельна піч для виплавлення воску. Не­від’ємним атрибутом є потужна витяжна вентиляція.

Ливарня. Широкі можливості для виготовлення різного виду протезів відкрилися завдяки створенню оригінального устаткування, де високочастотне індукційне плавлення сплавів металів поєднується з доцентровим литтям і но­вою технологією приготування форм для лиття. Високочастотна доцентрова піч розроблена С.Д. Богословським і В.А. Марським у 1956 р. (мал.6).

Високочастотна установка типу ЛП-10-1 складається із двох блоків: гене­раторного блоку, блоку індукційних печей. Генератор установки знаходиться у металевому корпусі, що має кілька дверей для доступу до відсіків різного призначення.

Мал. 6. Обладнання ливарної лабораторії. Схема розміщення основного обладнання високочастотної зубопротезної ливарні; / — високочастотний генератор; 2—високочастотні печі; 3 — витяжні шафи з печами для прожарювання; 4 — ввід трьох-фазного току 220 або 380 В; 16 кВт; 5 — водопровід; б — зворотні труби; 7—стальні шини заземлення

Блок індукційних печей складається із металевого перешкодозахисного корпусу, який має верхню кришку з оглядовим склом і бічні дверцята, за­кріплені гвинтами. У середині під кришкою є блок подвійних печей, у якому обмуровані індуктори і затискачі для опок мають протилежне розміщення і один одного врівноважують.

В останні роки широко використовуються сучасні ливарні установки.

Кімната для роботи з металокерамікою і дорогоцінними металами. Го­ловною у роботі техніка є електропічка з програмним забезпеченням, де відбу­вається обпік і глазурування поверхні зубних протезів із фарфору та кераміки. Керування технологічним процесом здійснюється автоматично за програмою.

Для замішування формувальної маси та покриття воскових композицій моделей використовується вакуумний змішувач.

Для очищення відлитих деталей від залишків формувальної маси, окали­ни і підготовки поверхні до завершальної обробки використовується спеціаль­на піскоструменева установка.

Для моделювальних робіт із кераміки випускаються спеціальні набори інструментів для металокераміки.

У приміщенні слід дотримувати особливої чистоти і підтримувати постійну температуру.

Для роботи з дорогоцінними металами використовують приміщення, що знаходяться під охоронною сигналізацією. Необхідними в роботі є: аналітичні ваги з точністю зважування до 0,00001 г, набір спеціальних хімічних реактивів для визначення проби золотих сплавів.

Обліково-звітна документація

Під час звернення населення у реєстратуру поліклініки реєстратор запов­нює паспортну частину медичної картки стоматологічного хворого (ф. № 043/0), виписує талон на прийом до лікаря, де вказана дата і час прийо­му, прізвище лікаря, номер кабінету, поверх, на якому він розміщений. Уся об­лікова документація у реєстратурі повинна зберігатися таким чином, щоб її легко можна було знайти.

Раціональним є розміщення картотек по дільницях, вулицях, за алфавітом або відповідними номерами. Упровадження паралельно з цим автоматизова­ної системи управління (АСУ) «Поліклініка» та «Талону амбулаторного пацієн­та» (а.025-6/0) дозволяє створити єдину базу даних про населення району об­слуговування, що полегшує облік та аналіз усіх розділів діяльності поліклініки.

Для обліку роботи лікарів стоматологів-ортопедів існують документи, що відображають специфіку їх роботи, - ф. 037-1/0,039-3/0, 039/0.

За результатами підсумку роботи всіх лікарів стоматологічного профілю за 12 місяців заповнюється також таблиця «Робота стоматологічного кабіне­ту», річного «Звіту лікувально-профілактичного закладу» (ф.20).

Інформацію, що міститься у звітних документах (ф. 20, 039-2,3,4/0), в оргметодкабінеті обробляє (обчислюються показники) й аналізує апарат уп­равління.

Необхідно зазначити, що нові зразки обліково-звітної документації зат­верджені Наказом міністра охорони здоров’я України за №-302 від 27.12.99 р.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЯ У КЛІНІЦІ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Передстерилізаційна підготовка

У клініці ортопедичної стоматології передстерилізаційній підготовці по­винні піддаватися усі вироби (відбиткові ложки, пінцети, зонди, шпателі тощо) перед їх стерилізацією з метою видалення білкових, жирових та механічних забруднень, а також лікарських засобів.

Розбірні вироби повинні проходити передстерилізаційне очищення, яке здійснюється ручним або механічним способом, у розібраному вигляді.

Для проведення передстерилізаційного очищення інструменти промивають у проточній воді у ванні, раковині, потім їх замочують у миючих розчинах, до складу яких уходять перекис водню із синтетичними миючими засобами («Астра», «Лотос», «Айна» тощо). Розчин для замочування готують у такому співвідно­шенні: пергідроль по ДСТ1771-71 — 20 мл, миючий засіб «Астра», «Лотос» тощо — 5 г, вода водопровідна питна — 975 мл. Температура миючого розчину має бути 50°С. Час замочування інструментарію — 15 хв.

Стерилізація

Стерилізації повинні піддаватися усі вироби, що контактують з рановою поверхнею, з кров’ю або ін’єкційними препаратами, а також окремі види ме­дичних інструментів, які у процесі використання контактують зі слизовою оболонкою і можуть бути причиною її ушкодження.

Існують різні методи стерилізації, а саме: паровий, повітряний, хімічний. В амбулаторно-поліклінічній практиці найбільшого поширення набув повітря­ний метод з використанням сухожарових шаф.

Стоматологічний інструментарій після передстерилізаційної обробки підсушують за кімнатної температури або температури 35 °С до зникнення во­логи, після чого їх укладають у лотки чи в упаковку з непромокального паперу у вигляді мішка, з паперу мішкового непромокального і ставлять у стериліза­тор, де витримують за температури 180 °С протягом 1 год. Інструментарій, який простерилізовано у мішковому непромокальному папері, може зберігатися протя­гом 3 діб, а інструментарій, який простерилізовано без упаковки, повинен бути ви­користаним безпосередньо після стерилізації.

Метод стерилізації парою рекомендується для виробів з корозостійких металів, скла, виробів із текстильних матеріалів, гуми. Для цього використову­ють паровий стерилізатор, у який вміщують вироби в стерилізаційних короб­ках без фільтрів або з фільтрами або у подвійній м’якій упаковці з пергаменту, паперу мішкового непросоченого або волокнистого на 20 хв за температури 132 «С і тиску пари 2 кГс/см².

Хімічний метод стерилізації інструментарію використовується для виробів з корозостійких металів та сплавів. У якості стерилізувального агента викори­стовують 6 % розчин перекису водню заДСТ 177-71, термін придатності якого в закритій посудині складає 7 діб.

Інструментарій вміщують у закриту посудину зі скла або в посудину з не- ушкодженою емаллю, заливають 6 % розчином перекису водню та витримують за температури 18 °С протягом 6 год, після чого промивають дистильованою водою.

Вироби з гуми, пластмаси, в тому числі з металевими частинами з корозо­стійких металів та сплавів, стерилізують препаратом «Дезоксон-1» або 1 % роз­чином оцтової кислоти протягом 45 хв за температури 18°С. Зберігають про­стерилізовані інструменти та вироби в стерильних посудинах (стерилізаційні коробки), які вистелені стерильними простирадлами, 3 доби, розчин перекису водню може використовуватися протягом 7 діб з дня приготування за умови зберігання йоговзакритій посудині в темному місці. Розчин «Дезоксон-1» можна використовувати протягом 1 доби.

Дезінфекція

Стоматологічний інструментарій, який не контактує з рановою поверхнею, кров’ю або ін’єкційними засобами, піддають дезінфекції.

Інструментарій, який використовується під час проведення гнійних опе­рацій або оперативних втручань у інфекційних хворих, піддають дезінфекції перед передстерилізаційною обробкою та стерилізацією. Крім того, дезінфекції підлягають вироби медичного призначення після операцій, ін’єкцій тощо в осіб, які перенесли гепатити або з підозрою на гепатит.

Правила дезінфекції у стоматологічних кабінетах

1. Стоматологічні інструменти з металів та скла, які використовуються для огляду, дезінфікують:

у киплячій воді протягом 30 хв;

б) у потрійному роз­чині (20% формалін, 0,3% фенол, 1,5% двовуглекисла сод в закритій посудині зі скла, пластмаси або в емальованій посудині за умови повного занурення у розчин протягом 45 хв.

2. Стоматологічні наконечники до бормашин та турбін дезінфікують:

шляхом ретельного дворазового протирання з інтервалом 15 хв зо­внішньої поверхні наконечника та канату для борів стерильним тампоном, змо­ченим 1% розчином хлораміну Б;

б) зануренням на 45 хв у потрійний розчин.

3. Дзеркала стоматологічні дезінфікують шляхом занурення у 3 % розчин перекису водню на 1 год або зануренням у потрійний розчин на 45 хв.

4. Бори дезинфікують у відкритих посудинах у стерилізаторах сухим га­рячим повітрям протягом 1 год за температури 160 °С.

5. Диски стоматологічні - в 0,5 % розчині хлораміну Б в закритій скляній

посудині протягом 30 хв.

6. Шпателі металеві кип’ятять у воді протягом 15 хв.

7. Медичні прилади, апарати, обладнання з гальванічним або полімерним покриттям дезінфікують дворазовим протиранням:

1) 1% розчином хлораміну Б;

2) 0,75% розчином хлораміну Б з 0,5% розчином миючого засобу «Ло­тос», «Астра», «Новость»;

3) 0,2% розчином «Дезоксон-1»;

4) 2% розчином «Дихлор-1».

8. Матеріали для прибирання кабінетів, коридорів тощо знезаражують за­нуренням у 1% розчин хлораміну Б на 1 год з наступним промиванням та про­сушуванням.

9. Санітарно-технічне обладнання (раковини, дверні ручки, вентилі кранів тощо) знезаражують дворазовим протиранням 1% розчином хлораміну Б.

10. Приміщення, предмети інтер’єру дезінфікують шляхом дворазового протирання 1% розчином хлораміну Б.

Дезінфекція відбитків

Проблема дезінфекції відбитків є складною і до кінця не вирішеною не тільки в Україні, але й у всьому світі. Це знаходить пояснення у тому, що спо­соби та засоби, які застосовуються, повинні володіти високою вірулоцидною, бактерицидною та фунгіцидною активністю і водночас не повинні негативно впливати на властивості відбиткового матеріалу, на точність моделей, які от­римують за ними, бути індиферентними для персоналу.

Робоча група спеціалістів з гігієни в стоматології з Німеччини дає такі ре­комендації щодо очищення та дезінфекції стоматологічних відбитків, зуботех- нічних інструментів і предметів, допоміжних засобів:

Відбитки та інші зуботехнічні засоби, які виводяться з ротової порож­нини хворого, вважаються контагіозними.

Усі зуботехнічні предмети та допоміжні засоби також вважаються зара­женими, якщо вони використовувалися підчас роботи.

Лікар стоматолог-ортопед несе юридичну відповідальність за гігієнічний стан відбитків та інших предметів, які надходять з його кабінету в зуботехніч- ну лабораторію, що особливо важливо, адже вищезгадані предмети під час їх обробки в рамках стоматологічної практики можуть призвести до поширення мікроорганізмів.

Проведення усіх гігієнічних заходів повинно проходити під постійним контролем лікаря. Це відноситься рівною мірою ідо процедур у зу- ботехнічній лабораторії.

Стоматологічні відбитки, всі зуботехнічні та інші допоміжні матеріали повинні оброблятися таким чином:

—Після виведення відбитка з ротової порожнини його необхідно ретельно промити, очистити під струменем проточної води і продезінфікувати. У тій же послідовності обробляють зуботехнічний інструментарій. Для цього може бути використана ультразвукова апаратура в комбінації з дезінфек­ційними засобами, особливо якщо мова йде про зубні протези, які використо­вувалися раніше.

— Після дезінфекції усі предмети та інструменти необхідно добре пропо­лоскати проточною водою.

— Для дезінфекції використовують тільки ефективні, перевірені засоби, які рекомендовані спеціальними органами і зберігають свої властивості (особ­ливо антивірусні — проти гепатиту, аденовірусів) за наявності слини та крові.

— Дезінфекційні засоби, що застосовуються, не повинні негативно впливати на форму відбитків і повинні бути сумісними з гіпсом.

Особливі заходи запобігання потрібні під час лікування хворих, ризик інфікування від яких збільшений, або осіб зі зниженою імунною реакцією; не­обхідно використовувати такі методи зняття відбитків (наприклад, еластични­ми матеріалами), які гарантують проведення надійної дезінфекції у відповід­ності зі згаданими вище умовами. Лікар і медсестра повинні чітко уявляти, що очищення та дезінфекція відбитків входять в обов’язкові завдання їх роботи в клініці. Дезінфекція відбитків може бути здійснена за допомогою фізичних та хімічних засобів. Але можливість застосування фізичних засобів обмежена, ос­кільки існує небезпека пошкодження відбиткових матеріалів дією цих чинників, таких, як висока та низька температура, висушування, опромінення тощо.

Звичайне автоклавування може спричинити руйнування навіть гіпсу. Мікрохвильове опромінення відбитків малоефективне щодо споротвірних бак­терій.

Хімічні засоби дезінфекції більш ефективні та доступні. Вони застосову­ються методом імерсії (занурення), у вигляді спрею (зрошення) або аерозолю. За даними американської асоціації стоматологів, Британського стоматологіч­ного комітету, широким спектром антимікробної дії володіють дезінфекційні засоби на основі хлору, формальдегіду, глутарового альдегіду, фенолу, йодо­форму тощо.

Відбитки на основі альгінатів знезаражують 0,5% розчином гіпохлориту натрію протягом 3 -10 хв методом занурення або застосування аерозолю. Ефек­тивним також є 2 % розчин глутарового альдегіду (протягом 1 год), а занурен­ня у розчин йодоформу на 3-Ю хв призводить до повної інактивації віруса. Розчини на основі фенолу малоефективні.

Обробка відбитків на основі полісульфідних, поліефірних та силіконових матеріалів вищеназваними речовинами у вигляді аерозолю або спрею також достатньо ефективна.

Інструменти, якими стоматолог працює в ротовій порожнині, мають бути стерильними. Для їх стерилізації застосовують певні методики, котрі включають етапи:

1. дезінфекцію

2. передстерилізаційну обробку

3. стерилізацію.

Дезінфекція – це заходи направлені на знищення патогенних мікроорганізмів. Дезінфекцію проводять перед передстерилізаційною обробкою та стерилізацію стоматологічного інструментарію.

Методи дезінфекції:

І. Біологічний

ІІ. Фізичний

ІІІ. Хімічний

І. Біологічний метод –використовування антибактеріальних препаратів.

ІІ. Фізичний метод:

1. кип’ятіння – в дистильованій воді з додаванням натрію гідрокарбонату, готують 2%розчин (2г соди на 100 мл дистильованої води), при температурі 98° протягом 15 хв.

2. паровий – дезінфекція в автоклаві при тискові в 0,5 атм. та температурі 110° протягом 20 хв.

3. газовий (повітряний) - дезінфекція в сухожаровій шафі при температурі 120° протягом 45 хв.

ІІІ. Хімічний метод:

1. хлорамін 3% - 60 хв

2. спирт, хлоргексидин 2,5% - 30 хв

3. формалін 4% - 60 хв

4. сульфохлорантоін 2,5% - 30 хв

5. дезоксин 0,2% - 60 хв

Умови проведення дезінфекції хімічним методом:

1. повне занурення предмета або дворазове протирання серветкою з інтервалом в 15 хв

2. після дезінфекції предмет промити проточною водою до зникнення запаху

3. дезінфикуючі розчини застосовуються одноразово.

Дезінфекція проводиться одним з методів згідно ГСТ 42-21-2-85 “Дезінфекція та стерилізація виробів медичного призначення. Методи, засоби, режими”. Для дезінфекції хімічним методом, використовуються дезінфікуючі засоби, які пройшли державну реєстрацію в зазначеному порядку на Україні. Методичні вказівки на котрі затверджені Головним державним санітарним лікарем України. Для дезінфекції виробів медичного призначення, використовують препарати в методичних вказівках яких зазначені режими по дезінфекції виробів медичного призначення.

Дезінфекцію проводять в зачиненому посуді при повному занурені інструментів в розчин дезінфектантів.

Методи, засоби та режими стерилізації та дезінфекції виробів стоматологічного призначення:

І. Обробка інструментарію сульфохлорантоіном:

1. не промивати під водою

2. повністю занурити інструменти, дрібний інструментарій з лотком в 0,5% розчин сульфохлорантоіна на 60 хв, при температурі 18-20°

3. промити під проточною водою

4. провести передстерилізаційну обробку в миючому розчині

5. висушити

6. простерилізувати.

ІІ. Обробка інструментарію іншими дезінфікуючими засобами та режими стерилізації:

1. карпульні шприци:

· після кожного пацієнта знезаражують дворазовим протиранням стерильною серветкою, змоченою 70% розчином спирту

· в кінці зміни стерилізують

2. наконечники до бормашини:

· дезінфікують до та після пацієнта, способом дворазового протирання зовнішніх поверхонь наконечника стерильною серветкою змоченою 2,5% розчином хлоргексидину з інтервалом у 15 хв

· кварцування 15 хв

· дворазове протирання Бациллолом через 15 хв, стерилізація, одноразове протирання.

Для попередження передачі інфекції між клінічними приміщеннями та лабораторією (відділення ортопедичної стоматології) необхідно використовувати дезінфекцію відбитків і готових зубних протезів.

Дезінфекцію відбитків проводять холодним методом і застосовують для цього 2% розчин глутаральдегіду. Відбитки занурюють в цей розчин від 10 хв до 3-х годин, в залежності від відбиткового матеріалу та груп ризику.