Проблеми зовнішньої заборгованості України

У формуванні та розвитку державного зовнішнього боргу України виділяються п'ять етапів.

Таблиця14 Характерні ознаки еволюції державного зовнішнього боргу України

Етапи	Ознаки державного зовнішнього боргу
1 етап: 1992 - 1993 р. р	Хаотичність та відсутність узгодженої політики у сфері зовнішніх запозичень. Причиною початкового державного зовнішнього боргу було залучення позик у рамках кредитних ліній, відкритих під гарантії Кабінету Міністрів України. У ході цього етапу Україна не вдалась до позик міжнародних фінансових організацій та комерційних запозичень. Показники, які характеризували боргову залежність країни залишалися на низькому рівні.
2 етап: 1994 - 1995 р. р.	Високі темпи зростання зовнішнього державного боргу, що зумовлено значною мірою початком освоєння позик міжнародних фінансових організацій (Світового Банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку). Негативний фактор у політиці зовнішніх запозичень - нераціональне використання одержаних коштів, які переважно спрямувались на споживання.
3 етап: 1997р. - вересень 1998 р.	Початок залучення зовнішніх комерційних позик. Із цього борг складається з трьох основних елементів: 1) позик міжнародних фінансових організацій; 2) комерційних кредитів іноземних банків, фінансово-кредитних та інших установ; 3) позик та кредитних ліній іноземних держав. На 67% від запланованих зменшуються надходження від міжнародних фінансових організацій. Основна причина - гальмування виконання Україною заходів щодо докорінного реформування економіки. Починаючи з 1998 р., не здійснюються грошові платежі на користь Росії в рамках обслуговування по погашенню державного боргу, що відповідно поліпшує показники відношення обсягу обслуговування боргу до експорту.
4 етап: вересень 1998 р. початок 2000 р.	Початок після серпневої фінансової кризи Суттєві обмеження доступу України до іноземних ринків капіталів. Перманентна загроза настання випадку неплатоспроможності країни та проблема збереження вітчизняної фінансової системи як такої. Основне завдання системи управління державним боргом - забезпечити тимчасовий «перепочинок» у здійсненні платежів з обслуговування та погашення державних боргів (необхідно було мати час для проведення перетворень в економіці). Отримані необхідні відстрочки платежів за своїми зобов'язаннями в наслідок успішної реструктуризації державного боргу. Механізм вирішення боргової проблеми був переважно короткостроковим, тактичним.
5 етап: із початку 2000 р. по теперішній час	Україна прагне реалізувати на практиці довгострокові механізми вирішення боргової проблеми. Проблеми боргового навантаження 2000-2001рр. І здійснюються за напрямами: • реструктуризація боргу перед комерційними кредиторами; • створення умов для надання Україні кредиту від МВФ у рамках програми розширення фінансування, що є необхідною передумовою реструктуризації боргу перед Паризьким клубом; • залагодження проблеми боргу перед Паризьким клубом Туркменістаном.

Динаміка державного зовнішнього боргу України показано в табл.15.

Таблиця 15

Таким чином, протягом 1992 - 2002 рр. обсяг боргу постійно зростає і тільки у 2000 р., що зменшується в наслідок вжитих заходів у рамках активного управління зовнішнім боргом: вирішено проблему пікового навантаження платежів з обслуговування та погашення боргу, створено передумови для відновлення програми співробітництва у МВФ та іншими міжнародними організаціями економічного розвитку. Проведена в березні - квітні 2000 р. реструктуризація зовнішньої заборгованості держави комерційним кредиторам дозволила зменшити її боргові зобов'язання з 18,1 млрд. грн. до 13,5 млрд. грн., проте не забезпечила розв'язання проблеми обслуговування боргу у середньостроковій перспективі. У 2001 - 2006 рр. Україна за зовнішнім боргом повинна щороку сплачувати 1,7-2,1 млрд. дол. Для виконання своїх зовнішніх зобов'язань уряд використовує кошти Державного бюджету, кошти від приватизації власності, валютні резерви, нові позики.

Спроможність держави обслуговувати зовнішні зобов'язання оцінюється відношенням боргу до ВВП. Цей показник стрімко наростає: в 1992 р. він становив 12,2%, 1996 р. - 19,8%, 1999 р. -35%, 2000 р. - 40,4%. За міжнародними стандартами така частка боргу не свідчить про його критичний рівень (Світовий Банк критичним вважає 60% ВВП), однак якщо ця тенденція буде зберігатися, то можна очікувати негативного впливу на платоспроможність України.

Зовнішній борг України за станом на 1. 01. 2000 р. складався з таких заборгованостей: за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями - 43% від його загальної суми; за позиками, наданими іноземними державами - 35,6%; за комерційними позиками - 21,4%.

Головними кредиторами України є Росія (3074,0 млн. дол.), МВФ (2862,9 млн. дол.), Світовий Банк (2016,6 млн. дол.), Німеччина (347 млн. дол.), Туркменистан (316, 9 млн. дол.).

У структурі зовнішньої заборгованості сталися значні зміни. Так, якщо у 1992 р. заборгованість України країнам колишнього СРСР становила 88% усього зовнішнього боргу (в тому числі Росії - 74,6%), то в 1999 р. - 27%. Це свідчить про позитивну тенденцію скорочення темпів приросту боргів за поставки енергоносіїв з Росії і Туркменістану та збільшення частки західних кредитів.

Аналізуючи результати багатосторонніх програм подолання кризи міжнародної заборгованості країн, що розвиваються, Світовий Банк дійшов певних висновків:

1. Основну роль в економічному розвитку країни відіграє не зовнішнє фінансування (кредити і допомога), а внутрішні ресурси і виважена економічна політика.

2. Широка опора на зовнішні капітали приводить у довгостроковому плані до посилення забезпечення соціально-економічного розвитку країни від несприятливих зовнішніх подій. Зовнішнє фінансування може відігравати корисну роль лише тоді, коли воно доповнює і підкріплює здорову внутрішню економічну політику. Реструктуризація боргу вимагає від країни-боржника проведення економічної політики, схваленої МВФ. Однак практика виконання рекомендацій МВФ, без урахування специфіки країни, в багатьох випадках призводить до погіршення стану її економіки, викликає соціальні конфлікти, що змушує відмовлятися від деяких вимог МВФ і тим самим утруднює подолання кризи заборгованості.

Запитання для самоконтролю

1.Які є складові міжнародного руху чинників виробництва?

2. Що являє собою класична теорія міжнародних інвестицій?

3. Що зумовлює розвиток класичної теорії інвестицій?

4. Назвіть і дайте характеристику основним формам руху капіталу.

5. У чому полягає сутність ПІІ?

6. Що являє собою структура основних чинників ПІІ?

7. У чому полягають позитивні наслідки ПІІ?

8. У чому полягають негативні наслідки ПІІ?

9. Які проблеми та перспективи ПІІ в Україні?

10. У чому полягає специфіка сучасних кредитних відносин?

11. Визначте основні форми міжнародного кредиту.

12. Які є нові форми міжнародного кредитування?

13. Які структура та специфіка світового ринку позичкового капіталу?

14. Якою інституційною структурою забезпечується рух позичкового капіталу?

15. Що являють собою міжнародні фінансові центри?

16. Визначте причини світової кризи заборгованості.

17. Які проблеми зовнішньої заборгованості існують в Україні?