Проблеми і перспективи ПІІ в Україні

Крим, 4%

Звертає увагу значна регіональна нерівномірність вкладених інвестицій неефективне й нестабільне законодавство;

Найбільші західні компанії, що працюють в Україні, головними проблемами, зв'язаними з реалізацією інвестиційних проектів, вважають:

• ігнорування вимог законодавства взагалі (українськими учасниками проектів);

• високий рівень корупції.

На підставі досліджень Світового банку зроблено висновок, що прозорість і передбачуваність законодавства, необхідні для ефективної ринкової економіки, в Україні відсутні. До того ж, крім частих змін законодавства, нові закони нерідко мають зворотну силу, що загрожує інвестору необмеженим ризиком. Серйозною перешкодою, що стримує розвиток іноземного інвестування в Україні, залишаються українські норми і форми надання фінансової звітності, що значно відрізняються від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Проблеми, з якими найчастіше зустрічаються інвестори:

• бюрократія і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання непослідовний і незрозумілий для інвестора;

• податкова політика;

• питання митної політики: боротьба з контрабандою та знищення конфіскованих контрабандних товарів (особливо це стосується тютюнової галузі), мито і тарифи на імпорт: часта зміна імпортних тарифів;

• страховий ринок: не уніфікованість українського законодавства з західним;

• ринок праці: нестача професіоналів, особливо в державному секторі, і труднощі в прийнятті на роботу іноземців;

• виконання законів: корумпованість судової системи;

• виконання рішень іноземних арбітражів: арбітражне рішення в країнах, які мають угоду про арбітраж з Україною, не є обов'язковим до виконання в Україні;

• візова політика: труднощі з отриманням разової візи для короткочасного перебування в Україні в пункті перетину кордону.

Україна є країною з привабливим простором для інвестиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України. Іноземні інвестиції найактивніше і стабільно йдуть не туди, де вже інтенсивно здійснюються капіталовкладення, забезпечуючи динамічне зростання економіки і швидке вдосконалення економічної структури. Тобто іноземні інвестиції притягуються внутрішніми інвестиціями і перспективами одержання прибутків. Над актуальним завданням є створення сприятливих умов для функціонування національних інвесторів, початок діяльності яких слугуватиме важливим індикатором для іноземних інвесторів.

Щоб активніше залучати ПП в Україну уряд запровадив ряд законів та постанов, проте вони не завжди відзначалися належною глибиною та послідовністю.

У 1992 р. прийнято Закон України „Про іноземні інвестиції” в 1993 р. його було призупинено декретом „Про режим іноземного інвестування”. У березні 1996 р. прийнято Закон України „Про режим іноземного інвестування”, яким забезпечувалися умови діяльності іноземних інвесторів на міжнародному рівні, але в ньому не конкретизовані пріоритетні об'єкти чи галузі, що підпадають під регулювання, через що ускладнюється процес надання пільг під час залучення іноземного капіталу, не врегульовуються портфельні інвестиції.

З часу проголошення незалежності України законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десятка разів.

У грудні 2001 р. прийнято Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 р. У ній констатується, що іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі.

Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:

• гармонізація національного законодавства з європейським та світовим законодавством;

• усунення неоднозначності трактування нормативно - правових актів щодо інвестиційної діяльності;

• забезпечення подальшого реформування податкової системи;

• усунення бюрократизму й корупції в справах інвестування;

• пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;

• створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

• укладання міждержавних угод про заохочення і захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;

• участь у міжнародних заходах з метою розкриття інвестиційних можливостей України;

• поліпшення інвестиційного клімату в країні;

• стимулювання іноземних інвестицій у наукову, науково технічну та інноваційну діяльність.

Програмою передбачається надходження ПІІ в Україну в розмірі 10 млрд. дол. за період до 2010 р.

За допомогою іноземних інвестицій можна досягти значних успіхів у модернізації і динамізації розвитку окремих виробництв, навіть цілих галузей, а також розвитку експортного потенціалу. Спираючись тільки на іноземні інвестиції, неможливо досягти стабільності і якісного зростання економіки в цілому. Для успішного залучення іноземних інвестицій надавати пільги іноземним інвесторам необхідно. Проте набагато більше значення має сприйняття іноземними інвесторами країни як стабільної та передбачуваної, а її економіки - як такої, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, що розширюється, а також економічну структуру, яка постійно модернізується. Жодна з країн не зазнавала успіху, якщо підпорядковувала свою економічну політику лише залученню іноземних інвестицій за будь - яку ціну.

Результати академічних досліджень, а також експертні оцінки свідчать, що на сьогодні іноземні інвестиції суттєво не впливають на стан національної економіки України та відчутно не сприяють розв'язанню завдань, визначених як пріоритетні: реструктуризації економіки, технологічного оновлення виробництва і подолання залежності від імпорту. Тому для кардинального поліпшення структури інвестування в Україні необхідно поліпшити економічне становище країни та сформувати місткий динамічний і платіжно-спроможний внутрішній ринок.

Україна - не тільки отримувач іноземних інвестицій, й інвестором у зарубіжні країни. Проте експорт Україною інвестицій набагато менший, ніж імпорт.

У 2003 р. з України в економіку інших країн спрямовано 18 млн. дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалося важно у формі рухомого й нерухомого майна - 10,3 млн. дол. (58,1%) і грошових вкладень - 7,3 млн. дол. (41,2%). Обсяг інвестицій з України за станом на 1 січня 2004 р. становив: 163,5 млн. дол., в тому числі в країни СНД - 90,0 млн. дол. (55,0%), в інші країни - 73,5 млн. дол. (45,0%).

Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів діяльності, як операції з нерухомістю, їхні обсяги інвестицій становили 40,6% усіх інвестицій. На транспорт припадало 33,7%, на державне управління - 9,0%, фінансову діяльність - 5,1%, машинобудування - 3,8%, хімічну й нафтохімічну промисловість - 2,6%, будівництво -2,1%, металургію - 1,6%.

Найбільші обсяги інвестицій зафіксовані з Харківської (31,9%), Одеської (22,3%), Вінницької (10,5%) областей, міст Києва (11,9%) та Севастополя (11,6%).