Розділ ІІІ. Товариство імені Михайла Качковського 3 страница

= 341* (0,77 + 0,6 + 0,45 + 0,35 + 0,27) = 832,04 тис. грн.

Чисту нинішню вартість (ЧНВ) розраховують як різницю між сумою нинішніх вартостей, накопичених за весь життєвий цикл проекту, та початковими інвестиціями:

832,04 – 72,9 = 759,14 тис. грн.

Дисконтовий (гарантований) період повернення інвестицій визначають як відношення початкових інвестицій до середньорічної нинішньої вартості:

72,9 / 166,41 = 0,44 року < 5 років,

де НВ_ср – середньорічна нинішня вартість: 832,04 / 5 = = 166,41 тис. грн.

Індекс доходності визначається відношенням чистої нинішньої вартості до початкових інвестицій:

759,14/72,9 = 10,41 > 0.

Індекс прибутковості визначається відношенням суми нинішніх вартостей, накопичених за весь життєвий цикл проекту, до початкових інвестицій:

832,04 / 72,9= 11,41 > 1.

Висновки про економічну ефективність проекту

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок про доцільність проведення рекламної кампанії, що підтверджується такими показниками:

1. ЧНВ на кінець життєвого циклу з наростаючим підсумком, є величина позитивна – 759,14 тис. грн.

2. Строк повернення інвестицій гарантований складає 0,44 років, що є прийнятним, так як він менший терміну економічного життя проекту, що дорівнює 5 рокам.

3. ІД = 10,41 > 0, що свідчить про ефективність проекту.

4. ІП = 11,41 > 1, що є прийнятним і свідчить про ефективність проекту.

Розділ ІІІ. Товариство імені Михайла Качковського

Свідченням подальшої диференціації українського руху в Галичині, що відбувалася як наслідок розвитку різних національно-політичних напрямів стало започатковане — з виникненням Товариства імені Михайла Качковського — утворення т. зв. паралельних (з подібними цілями, методами роботи та структурою) національно-культурних товариств. Після фактичного провалу спроб порозуміння між старорусинами, русофілами й народовцями та виключення народовців із “Руської ради” роль політично­го та культурного осередку галицьких народовців викону­вала “Просвіта”. Своєю чергою, русофіли, не маючи впливів у “Просвіті”, опинилися перед потребою створення власної подібної установи, яка забезпечувала би поширення їх ідейних установок насамперед серед галицького селянства. Таким чином появу Товариства імені Михайла Качковсь­кого можна розглядати як свідчення про наміри галицьких русофілів модернізувати свій рух, надати йому чітких організаційних форм, розпочати боротьбу за селянські маси, врешті створити певну противагу народовській “Просвіті”[1].

Патроном товариства було обрано відомого на той час мецената українського культурно-просвітнього руху в Галичині Михайла Качковського, котрий нещодавно помер. Для творців та ідеологів Товариства цей крок, без сумніву, був не тільки даниною шани цьому діячеві, а й засобом, що мав відкрити товариству шлях до використання його коштів. М. Качковський народився 29 липня 1802 р. у с. Дубно Ланьцутського повіту, в родині місцевого священика. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Тривалий час працював судовим радником при окружному суді в Самборі. Наприкінці 40-річної ка­р’єри юриста був призначений радником Вищого крайо­вого суду у Львові. Невдовзі після виходу на пенсію 8 серпня 1872 р. помер під час подорожі до Росії в Кронштадті. Громадсько-політичну діяльність розпочав у 1848 р. Належав до українських культурно-просвітніх товариств, підтримував, зокрема матеріально, їх діяльність. Не був одружений, протягом усього свого життя заощаджував і збирав кошти. Понад 60 тис золотих ринських передав у розпорядження керівництву “Народного дому” у Львові із заповітом зберігати їх як основний капітал та спрямо­вувати отримані з нього прибутки на культурно-просвітні цілі галицьких русинів[2].

Доволі детальну біографію Михайла Качковського опра­цював у 1870-х рр. Богдан Дідицький. За його свідченням, М. Качковський зацікавився проблемами національного розвитку галицьких русинів у 1840-х рр. під впливом пожвавлення політичної атмосфери в Галичині, яке без­посередньо передувало революції 1848—1849 рр. Він уваж­но стежив за виданнями руських авторів та дискусіями навколо правопису, що велися в той час щодо питання про запровадження в руське письмо латинської азбуки. Подіє- ю, що відіграла вирішальну роль у формуванні “руської” національної ідентичності М. Качковського, стала поява в 1844 р. “Хроніки міста Львова” Дениса Зубрицького, у якій на підставі архівних документів була відтворена давньо­руська історія міста За твердженням Б. Дідицького,

дЄйствіє ея на прилежного а мыслящего читателя было, якъ и есть всегда глубоко убедительно, — и по правде до ньінЄ не легко бы найти другой книги даже въ русскомъ язьіцЄ, которая бы делала была въ пользу Руси столь могущой пропаганды [...].

Не дивно, что и на нашого Михаила произвела она “Кроника города Львова” неимоверное впечатлЄніе, да онъ — якъ въ томъ самъ неразъ сознавался — не то читалъ, а студювалъ сію книгу [...]. Оть тогда-то (съ 1845 г.) начинается для него собственно періодь са- мопознанія подъ взглядомъ понятія народности, таїсь что упоминая разъ о томъ времени въ разговор^ со мною въ Смерековгк, онъ положительно сказалъ: “Пе- редъ тЬмъ я только чувствовать себе Русиномъ по роду и по уніатскому обряду; а по перечтеніи Кроники Зуб- рицкого я познать себе Русиномъ по требованію ис- торіи и в'Ьры православной[3].

Завдяки назві товариства ім’я Михайла Качковського стало одним із символів русофільською руху в Галичині. Насправді М. Качковсысий не тільки не мав сформовано почуття національної ідентичності, а й не вважав це пи­тання актуальним. Сам Б. Дідицький визнавав, що націо­нальні почуття М. Качковського носили насамперед антипольсысий характер[4]. За свідченням дослідника діяль­ності М. Качковського Ярослава Гординського, протягом 1860-х рр. М. Качковсысий не ставився вороже до наро- довського руху, розглядав його як частину національного руху галицьких русинів, не цурався назви “Україна”, підтримував використання українськими гімназистами козацького одягу та навіть влаштовував у себе сходини на честь Тараса Шевченка. Я. Гординський писав:

[...] в тих часах, коли то галицьку інтелігенцію покри­вала ще груба верства польщини, Качковському ходи­ло про се, щоби видобути русісу суспільність спід сеї шкаралупущї. Сі його наміри були без сумніву щирі, й з того боку заслугував би він в історії нашого духо­вого житя на похвальну згадку. [...]

Качковський був людиною старого покрою й не мав ясного розуміня національних справ галицьких Ру­синів. Слово “руський” мало у него більше формальне значінє, без уваги до його змісту. [...] До того часто ста­вав він орудєм у руках инших, прим Я. Головацысого або Б. Дїдицьісого[5].

Ще зі зламу 1860—1870-х рр. М. Качковський фінансо­во підтримував осередок національного руху галицьких русинів, іцо сформувався на Коломийіцині. Лідером якого був Іван Наумович, згодом парафіяльний греко-католиць- кий священик у Скалаті. Він, зокрема, надав матеріальну допомогу вже згадуваному часопису “Русская Рада”[6]. Саме видання протягом 1860—1870-х рр. ряду часописів і книг, призначених для народу, підготувало ґрунт для заснування культурно-просвітнього товариства Пізніший дослідник історії Товариства імені Михайла Качковського Осип Мон- чаловський так характеризував цю ситуацію:

Газета соединяла духовно читателя съ редакцією, книжка соединяла его съ авторомъ, но ни газета, ни книжка не соединяли читателей межи собою. Для та­кого соединенія оказалась потреба сотворити що-то иное, а именно Общество или Братство, которое вяза­ло бы просвещенныхъ и радйющихъ о добрЬ своего народа людей и притягало непросвтЬщенныхъ и несв’Ьдомыхъ въ одно нравственное гЬло, бо въ единств^ сила и могущество...[7]

Ідея створення Товариства імені Михайла Качковського належала Іванові Наумовичу. За свідченням О. Мончаловсь- кого, після обрання в 1873 р. депутатом австрійського пар­ламенту, І. Наумович познайомився у Відні з рядом діячів словенського національного відродження, від яких довідав­ся про успішну діяльність словенського культурно-про­світнього Товариства св. Могорта На цей час товариство налічувало вже близько 30 тис членів та охоплювало своє- ю діяльністю кожну сільську громаду розділених між різ­ними австрійськими коронними краями словенських зе­мель. У Відні І. Наумович ознайомився зі статутами Това­риства св. Могорта, а після повернення до Галичини він із кількома своїми однодумцями започаткував справу утворення подібного товариства для підавсгрійських ру­синів, поклавши в основу його статуту саме словенський зразок[8]. Зауважимо, однак, що таке трактування історії створення Товариства імені Михайла Качковського одним із теоретиків галицького москвофільства зламу XIX—XX ст. видається дещо однобоким Без сумніву, тюрці Товариства імені Михайла Качковського спиралися не тільки на досвід інших народів, а й на приклад товариства “Просвіта”, що вже декілька років діяло в Галичині й мало насамперед культурно-просвітні цілі.

Перші установчі збори Товариства імені Качковського відбулися 8 (20) серпня 1874 р. в Коломиї. На них були запрошені “видн'Ьйшіе патріоти и крестьяне” Коломий- щини, а також чільні представники діючих на той час пол­ітичних та культурно-наукових товариств русофільського напряму зі Львова. На цих зборах, зокрема, були присутні тодішній голова “Руської ради” Теофіл Павликів, представ­ник Інституту “Народний дім” Яків Шведзицький, “Галиць­ко-руської матиці” о. Онуфрій Лепкий, “Академічного кружка” М Голейко; а також письменники та політичні й громадські діячі. Попри декларування Товариством імені Михайла Качковського себе загальнонародною і понадпар- тійною інституцією, вже тільки наведений вище перелік організацій і товариств свідчить, що створення Товариства стало наступним кроком в організаційній диференціації русофільського й українофільського напрямів. Установчі збори розпочалися з урочистої літургії за упокій душі Ми­хайла Качковського. Виступаючи на ній, о. Василь Залозець- кий виклав завдання новоутворюваного Товариства. Уста­новчі збори ухвалили статут Товариства імені Михайла Качковського та обрали його перше правління (виділ)[9].

У статуті Товариства імені Михайла Качковського його завдання визначалось як “розширенье наукь, обьічайнос- ти, трудолюбія, тверезости и ощадности, гражданского сознанія и всякихъ честноть межи русскимъ народомъ въ Австріи”. Засобами для досягнення мети були визначені: видання популярних, навчальних і дешевих книжок релігійно-звичаєвого, наукового, господарського й розва­жального змісту, заснування читалень, публічні відчити, заснування товариств тверезості, громадських позичкових кас і складів збіжжя, товариств майстрів рукоділля. Фінансово діяльність Товариства мала забезпечуватися за рахунок членських внесків, добровільних пожертвувань і заповітів, а також прибутків від продажу книжок. Перед­бачалося, що Товариству крім покриття поточних видатків вдасться створити т. зв. “коренный фондъ”. Місцем пере­бування правління (виділу) Товариства в статуті була виз­начена Коломия[10].

В організаційному аспекті Товариство імені Михайла Качковського, на відміну від “Народного дому”, планува­лось як дійове чітко структуроване об’єднання. Усі питання пов’язані з голосуванням, засіданнями правління, обран­ням керівництва, відзначеннями та нагородженнями чле­нів докладно регламентувалися. Члени Товариства поділя­лися на дійсних та почесних. Згідно зі статутними вимога­ми:

Дкйствительнымъ членомъ стаеся каждый австрійс- кій обыватель русской народности, котрый объявить свою волю, причинятись въ пользу общества гроше- вымъ даткомъ або другимъ якимъ способомъ, напр, трудомъ писательскимъ, и выдйломъ общества буде принятый за члена. Почетными членами именуе об- щое собраніе общества лица, известный изъ чоловЪко- и народолюбія.

Виключити члена зі складу Товариства можна було рішенням правління за антиморальну поведінку, кримі­нальні злочини (особливо вчинені з “користолюбія”), пияцтво, несплату протягом двох років членських внесків.

Всі члени Товариства були зобов’язані щороку сплачувати внески в розмірі один золотий ринський, старатися залу­чити до Товариства нових членів, заохочувати кожного до навчання, допомагати вбогій шкільній молоді, не вживати нецензурних висловів, боротися з пияцтвом і засновувати товариства тверезості, бути для всіх прикладом трудо- любства, порядку, чистоти, господарності, ощадності, про­буджувати й зміцнювати серед населення почуття поваги до права, брати участь у заснуванні громадських читалень, виступати на них із рефератами, дбати про зро­стання продуктивності господарства й особисто служити прикладом доброго господарювання. Кожний член Това­риства мав право безкоштовно отримувати по одному при­мірнику його видань.

Вищим керівним органом Товариства імені Михайла Качковського були загальні збори, що мали відбуватися щороку, по можливості в день смерті М. Качковського 8 (20) серпня, і щоразу в різних містах Східної Галичини. Загальні збори заслуховували звіт правління Товариства, могли ухвалювати зміни до його статуту, розглядали пропозиції та скарги членів Товариства, обирали почесних членів, розпоряджалися майном Товариства, вибирали правління. Рішення ухвалювалися абсолютною більшістю голосів присутніх членів. Виконавчим органом Товариства було його правління (виділ), що складалося з голови, вось­ми членів і чотирьох їх заступників. Склад правління за­гальні збори переобирали щороку, однак обмежень щодо повторного обрання будь-якого його члена не існувало. У період між загальними зборами правління вирішувало всі адміністративні питання, приймало нових членів та ухва­лювало рішення про виключення зі складу Товариства; оцінювало призначені до друку рукописи, укладало умови з авторами щодо винагород, опікувалося виданням і розсиланням книг, усіма бухгалтерськими операціями, здійснювало загальний нагляд за діяльністю читалень і товариств тверезості.

Читальні Товариства імені Михайла Качковського мог­ли бути засновані в коленій місцевості, де проживали не менше дванадцяти його членів. Читальня мала організову­вати періодичні лекції на суспільно-політичні й госпо­дарські теми. Вона також безкоштовно отримувала по одному примірнику видань Товариства. Рішення про розпуск Товариства імені Михайла Качковського могло бути ухвалене загальними зборами за присутності понад половини членів Товариства і 3/4 голосів усіх присутніх. Після ліквідації Товариства імені Михайла Качковського його майно мало бути передане “Народному дому”[11].

Ідейні засади та стратегічні цілі Товариства імені Ми­хайла Качковського були викладені І. Наумовичем у першій книзі з започаткованої Товариством серії видань під заголовком “Съ Богомъ!” У ній актуальний стан галицьких русинів змальовувався в якнайчорніших тонах:

Поглянувши по тыхъ краяхъ австрійскои державы, що заселени русскимъ народомъ, видимъ съ малень­кими лишь изъятиями повсюду темноту, ПІЯНСТВО, роспусту, убожество. [...]

Слава наша народна цЬлкомъ була упала. Почутья народного у нашихъ людей не було. Русинъ мавъ са­мый себе за найпбдлНкйшое сотворгЬнье на св’ктЬ Божбмъ, що як тая худоба призначене лишь служити, лишъ чужимъ инвентаремъ бути, лишь исполняти чужу волю, и словомъ не оббзватися о своихъ Богомъ ему данныхъ правахъ. Коли другы народы, скоро лишь настала свобода, стали сильно домагатися о свои на­родны, церковны и всякы права, Русинъ на все кивавъ головою, що ему кто сказавъ, або еще таки самый доп- тавъ власными своими ногами свои народны права[12].

Творці Товариства стверджували, що його діяльність відповідатиме вимогам нового часу, які змушують інтелі­генцію турбуватися про підвищення освітнього рівня й громадянської самосвідомості простого народу. Наголошу­валося, що важливим аспектом діяльності Товариства буде ознайомлення кожного галицького русина з його консти­туційними правами, зокрема національною рівноправні­стю. Визначений як один з найважливіших напрям діяль­ності Товариства — видання дешевих книжок для народу ~ був спрямований на те, аабы просв^іценіе у насъ шири­лося не лишь межи богатыми, но и подъ найб^днМшою стргЬхою селянина” й таким чином галицькі русини змог­ли б “добутися зъ власти противнике въ” Цій меті було підпорядковане заплановане Товариством створення ме­режі місцевих осередків — читалень, товариств тверезості тощо, що мали безпосередньо працювати з населенням на місцях, сприяти підвищенню його освітнього рівня та ма­теріального добробуту. У поясненнях І. Наумовича не бра­кувало й образних порівнянь. Так, стан галицьких русинів порівнювався зі старою хатою, яка “уже упала въ землю”, а місія Товариства імені Михайла Качковського прирівню­валася до завдань майстра, покликаного збудувати на цьо­му місці міцний добротний будинок на тривких підвали­нах[13].

Питання про національну ідентичність галицьких ру­синів не відігравало скільки-небудь помітної ролі в про­грамних документах Товариства Здебільшого їх творці, йдучи за програмою “Руської ради”, оперували поняттям “Русь австрійская” та обмежувалися наголосом на занепаді “почутья народного”, потребі його пробудити та відстою­вати “народны права”. У згаданому вже першому, програм­ного характеру виданні з серії Товариства імені Михайла Качковського лише в одному місці знаходимо натяк на приналежність підавстрійських русинів до панруського простору. Прикметно, що ця частина тексту, на відміну від деяких інших розділів книжки, була підписана І. Наумо­вичем, що переносило міру відповідальності за висловлені в ній тези зі всього Товариства на конкретного автора У цьому фрагменті відзначалося:

Русине, познай себе, буде зъ тебе! Познай, що ты не последний народъ на світЬ, но що ты частью дуже великого світового русского народа; що ты и туть въ галицкой, буковинской и угорской земли бувъ колись славнымъ народомъ, мавшимъ своихъ княз^въ; що богатства русскы були славны на весь свгЬтъ; що у насъ Русинбвъ була уже тогды наука питома народна, коли въ ц*Ьлой ЕвроггЬ еще була темнота, що у тебе були славны рыцари козаки, що воювали Польщу за в'Ьру, за свободу, за Русь святую, коли въ цйлой ЕвроггЬ ник­то еще не посмгЬвъ бувъ за свободу упомнутися.

Навіть декларуючи приналежність підавстрійських ру­синів до панруського простору, автор цього звернення оперував на підтвердження своїх слів усе ж “малоруськи­ми” історичними символами. Він також закликав підавст­рійських русинів до солідарності й недопущення партійно­го поділу[14].

Протягом 1870““1880-х рр. у Товаристві імені Михайла Качковського працювало чимало осіб, які не заперечували окремішності українського народу від російського, а інколи висловлювали прихильність до народовського на­пряму. До таких діячів належав, наприклад, священик Ва­силь Давидяк. У перші роки існування товариства з ним підтримували зв’язки та навіть відвідували засідання відомі українські діячі Михайло Павлик та Михайло Драгоманов. Секретарем львівського осередку товариства в 1876 р. був Антін Дольницький, котрий листувався з Михайлом Дра- гомановим. У дискусії з М. Павликом А. Дольницький по­яснював, що він уникає у своїх писаннях слів “Україна”, “український” проти свого переконання, щоб галицька публіка не злякалася цих термінів. У перші десятиліття свого існування Товариство імені Михайла Качковського активно використовувало українську національну символіку, зокрема синьо-жовтий прапор[15]. Ще в 1883 р. редакція народовського органу “Діло” надавала окремим особам посередницькі послуги при вступі в Товариство імені Михайла Качковського та сплаті членських внесків[16].

Першим головою товариства став Іван Наумович, його заступником — Михайло Білоус, секретарем — Іларіон Шушковський. У складі першою правління (А Польовий, Малецький, Т. Лісевич, Ю. Нижанківський, І. Кобринський, М. Сабат, І. Шмерековський, Є. Андрійчук) виразно переважали греко-католицькі священики (шість із вось­ми членів)[17]. У період до наступних загальних зборів Това­риства це правління збиралося на засідання тільки двічі. На першому засіданні 9 листопада в Коломиї, було ухва­лено приступити до видання першої книжки та “упроси­ти И. Наумовича, щобьі ю составиль”. Тоді ж було вста­новлено грошову винагороду для секретаря Товариства в розмірі 5 % від загальної суми сплачуваних щороку членсь­ких внесків[18]. Голова Товариства, його заступник та члени правління виконували свої обов’язки без оплати. Підтвер­дженням доволі швидкого розвитку Товариства імені Ми­хайла Качковського можна вважати те, що його правління вирішило найняти кімнату для ведення канцелярських справ[19].

Загальні збори Товариства імені Михайла Качковського протягом досліджуваного періоду відбувались: у Львові (позачергові 20 січня 1876 р., звичайні 2 жовтня 1877 р. та 31 серпня 1882 р.), Стрию (22 серпня 1876 р.), Перемишлі (20 серпня 1878 р.), Станіславі (23 вересня 1879 р.), Коломиї (16 вересня 1880 р.), Золочеві (29 вересня 1881 р.), та Дрогобичі (18 вересня 1883 р.). Зазвичай проведення загальних зборів замислювалися організатора­ми не тільки як факт робочого порядку в житті Товари­ства, а насамперед як величаві патріотичні демонстрації, які мали служити черговими поштовхами для піднесення національних почуттів галицьких русинів. Такими були, зокрема, другі загальні збори, що відбулися 12 серпня в Галичі за участі близько 3 тис осіб. Збори проходили в атмосфері патріотичного піднесення, якій сприяло місце їх проведення — давня столиця Галицько-Волинської держави:

Собраніе то отбылось пбдъ голымъ небомъ, на роз- валинахъ русского княжеского замка, на томъ самымъ мЄсіЄ, откуда галицко-русскіи князЄ, славный Романь и Данило, управляли русскую земю. [...]. Вспоминалось, що участники собранія находятся на тЄхь вершинахь горъ, возвышающихся надъ ДнЄстромь, где жили и действовали русскіи князЄ, вспоминалось, що отсю­да, изъ Галича, изъ матери галицкихъ городбвъ, пошло и названіе нашого дорогого отечества. Век сій виды и воспоминаніе, вразъ и со зрЬищемъ умиленного и ра­достного настроенія кблысатысячныхъ масъ народа, соединенныхъ любовью къ Руси, производили на душу незабвенное впечатлЄніе.

Тій собранья сильно одушевили народъ; вЄсть о ос­нованій “хлопского” Общества розбйшлась во все сто­роны нашого края [...р1.

3 часом порядок проведення загальних зборів та інших акцій, що відбувалися навколо них, ускладнювалися. Так, наприклад, загальні збори 1883 р. в Дрогобичі проводили­ся за наступною програмою: урочисте богослужіння; пленарне засідання в залі міського театру, на якому заслухано звіт правління Товариства та касовий звіт, обра­но новий склад правління, обговорено пропозиції членів; перерва на обід (був замовлений організаторами в 4-х приміщеннях, однак оплачувався членами товариства); популярна лекція з економічних питань Василя Нагірно­го, виступ хору зі Львова та декламаторів; закриття зборів; екскурсія по місту, для проведення якої організатори підготували підводи; імпровізована забава в міському парку “Лазєнки” (вхід для селян був безкоштовним, всі інші мали сплачувати по 20 крейцерів, які передбачалося використати на покриття коштів за частування), що завершувалася святковим феєрверком[20].

Від початку свого існування Товариство імені Михайла Качковського втілювало в життя статутну вимогу щодо якнайбільшої масовості своїх рядів. Уже на другому засі­данні правління Товариства імені Михайла Качковського 11 травня було констатовано, що Товариство налічує 1 645 членів, які сплатили 1 060 золотих ринських членсь­ких внесків і пожертвувань. Частину цієї суми (400 зол. рин.) було покладено в “щадницю”; інші кошти витрачено на канцелярські потреби, видання першої книжки накладом 10 тис примірників, закупівлю сільсько­господарської техніки для громад[21]. Перевірка чисельності Товариства, проведена на початку 1877 р., дала результат 5596 членів. На серпень 1878 р. Товариство налічувало вже близько 6 тис. членів[22]. Однак надалі стрімке зростання чисельності Товариства призупинилося. Головною при­чиною цього можна вважати політичну кризу русофільсь­кої течії початку 1880-х рр. У звіті правління Товариства імені Михайла Качковського, представленому на загальних зборах у Дрогобичі у вересні 1883 р., загальна кількість членів, очевидно через брак втішних показників, не була названа (повідомлено тільки, що протягом останнього року до Товариства вступило 200 нових членів). Певне уявлен­ня про реальне членство у Товаристві імені Михайла Кач- ковського на кінець 1883 р. можна скласти на підставі його фінансового стану. Зі звіту Товариства випливає, що воно отримало членських внесків у сумі 2189, 75 золотих ринсь- ких[23]. Якщо врахувати, що правління залишало деяким місцевим осередкам певний відсоток прибутків від членсь­ких внесків на забезпечення їх діяльності (як правило, 10 %), а окремі члени, зокрема селяни, не могли сплатити членських внесків через матеріальну скруту, молена при­пустити, що число реально діючих членів Товариства імені Михайла Качковського на кінець 1883 р. навряд чи пере­вищувало 3 тисячі осіб.

Можливості для розвитку Товариства в Коломиї швид­ко вичерпувалися. Зростаюче число членів Товариства, потреба утримувати в порядку фінансові справи та склад­ний комплекс книговидавничих проблем виразно переви­щували можливості правління в Коломиї. Сам Іван Наумович, що одночасно виконував обов'язки греко-като- лицького пароха у Скалаті, редагував “Науку”, дописував до “Слова”, займався політичною діяльністю і т. ін. не зав­жди навіть міг бути присутнім на назагал нечастих засі­даннях правління Товариства в Коломиї. Все це зумовило потребу перенести осідок Товариства імені Михайла Кач­ковського з Коломиї до Львова. Її обґрунтував сам І. На­умович у газеті “Русская Рада” наприкінці 1875 р. Голов­ними аргументами на користь перенесення правління Товариства з Коломиї до Львова І. Наумович називав: брак у Коломиї інтелектуальних сил для розвитку Товариства; проблеми зі скликанням загальних зборів Товариства, по­в'язані з віддаленістю Коломиї від місця проживання ба­гатьох його членів; відсутність на провінції належної кри­тики видань Товариства; обмежені матеріальні й фінан­сові ресурси (залишені М. Каховським кошти зосереджу­валися в “Народному домі” у Львові). І. Наумович наголо­шував:

Въ Львов* есть Народный Дбмъ, гдебы его [Товари­ство. — О. С.] помастити можна, — есть Ставропигія, котрабы ему также не бтмовила помочи, есть средото- чіе всЬхъ нашихъ силъ, суть люди здібньї до веденія такою д*ла, якъ то видимо на нашихъ заведеніяхь, що они держатся, и порядочно свои д*ла ведуть, есть вся­ка способность безплатно розсылати книжочки и прч.[24]

На засіданні 26 грудня 1875 р. правління Товариства імені Михайла Качковського ухвалило скликати у Львові позачергові загальні збори. Ці збори відбулися 20 січня 1876 р. у приміщенні “Академічного кружка”, за присутності всього 69 членів. Заслухавши доповідь І. Наумовича, збори ухвалили перенести до Львова цент­ральне управління Товариства імені Михайла Качковсько­го. Природним наслідком перенесення центру Товариства до Львова стала зміна його голови. На загальних зборах у Львові 2 жовтня 1877 р. І. Наумович склав із себе повноваження голови Товариства імені Михайла Каховсь­кого, цілком справедливо мотивуючи своє рішення немож­ливістю керувати справами зі Скалата. Новим головою Товариства був обраний редактор “Слова” Венедикт Пло- щанський. На цих зборах було також висловлено думку про недоцільність обрання в майбутньому до правління Товариства осіб, що не проживали у Львові чи, принаймні, у близьких околицях столиці краю[25].

Вже найближче майбутнє показало, що це рішення вия­вилося стратегічно правильним і сприяло активізації праці Товариства Обране у Львові правління протягом звітного періоду провело 11 засідань (до того часу — по два-три). Для опіки над змістом видань Товариства було сформова- но редакційний комітет[26]. У січні 1877 р. було вирішено заснувати при центральному правлінні бібліотеку з попу­лярних творів руських та іншомовних авторів. З цією ме­тою виділено кошти на закупівлю перших книжок[27]. Підсумовуючи свою діяльність протягом першого року після переїзду до Львова, центральне правління Товари­ства імені Михайла Качковського заявило, що за цей час воно успішно виконало своє головне завдання:

ИзлЄчити Общество изъ тяжкихъ и опасныхъ неду- говъ и ихъ послЄдсгвій, сь якими переселилось оно, годъ тому назадъ во Львовъ, тоже основати якъ найболыие филій, перевести верификацію членовъ, управильнити разветвленную администрацію, поплатити все, что кому принадлежало, привести касовыи діла - nervus verum — въ ладъ — и вообще скріпитись таїсь, чтобы въ будущемъ невозможны были прежніи недуги[28].

У період між загальними зборами 1877 і 1878 рр. відбу­лося вже 37 засідань правління Товариства, тобто воно збиралося по декілька разів на місяць. У його складі були призначені особи, що виконували функції касира й управителя канцелярії та контролера У цей час правління Товариства імені Михайла Качковського впорядкувало канцелярію у Львові, затвердило змінений статут Товари­ства в Галицькому намісництві (його було доповнено положеннями про заснування Товариством крамниць та про визнання Михайла Качковського покровителем Товариства), уклало реєстр виданих книжок та впорядку­вало справи з їх розсилкою[29].

Зберігся докладний перелік питань, які розглядало прав­ління Товариства імені Михайла Качковського протягом 1878 р.[30]. Як випливає з цього документу, предметами по­стійного обговорення правління Товариства була кореспонденція з місцевими філіями, читальнями й окре­мими діячами, оголошення списків новоприйнятих членів і тих, що померли (такі питання фігурують у порядку денному кожного засідання). Правління збиралося регу­лярно, по декілька разів на місяць. На кожне засідання виносилося близько 10-ти питань. З організаційних справ найчастіше обговорювалися пропозиції щодо ведення й вдосконалення справ канцелярії, організації музично-дек­ламаторських та танцювальних вечорів і звіти про їх про­ведення (Товариство, як правило, щороку організовувало музично-декламаторські вечори у Львові, що присвячува­лися пам’яті Михайла Качковського), підготовка та поря­док денний чергових загальних зборів, формування редак­ційного комітету, укладення договорів з авторами, інфор­мація про надіслані рукописи й рекомендацію їх до дру­ку, засади діловодства, справи почесного членства й вик­лючення зі складу Товариства тощо. З переліку обговорю­ваних питань видно, що Товариство імені Михайла Кач­ковського підтримувало стосунки з установами русофільсь­кого напряму — Ставропігійським інститутом, Народним домом, “Академічним кружком”.