Історичний портрет епохи

Епоха меркантилізму охопила тривалий історичний період (XV— XVII ст.), пов'язаний з великими географічними відкриттями, проце­сами первісного нагромадження капіталу у країнах Західної Євро­пи, переходом до "високого" Відродження та Просвітництва.

У цей період в економіці провідних західноєвропейських країн натурально-феодальна господарська система почала поступатися місцем ринково-підприємницьким економічним відносинам. Зрос­тання товарообігу, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі по­требували великої кількості готівки, що спричинило загострення про­блеми "нестачі грошей".

У 1492 р. Христофор Колумб у пошуках морського шляху в Індію відкрив Америку, а в 1493 році Папа Римський скріпив своєю печат­кою перший договір про поділ світу між Португалією та Іспанією. У 1497 р. Васко де Гама, обійшовши мис Доброї Надії, потрапив у Індію. Великі географічні відкриття та освоєння морських шляхів до Індії, Америки, Південно-Східної Азії сприяли різкому перелому в економічному розвитку західноєвропейських держав. Дорогоцінні метали у величезній кількості почали надходити у Європу, спричи­нивши у XVI ст. так звану "революцію цін" (майже чотирикратне зростання загального рівня цін).

Розклад феодалізму в цей період був зумовлений процеса­ми первісного нагромадження капіталу, пов'язаного з обеззе­мелюванням селян, колонізацією та пограбуванням значних тери­торій в Азії, Африці та Америці.

Становлення централізованих західноєвропейських держав, поширення світової торгівлі й мануфактурного виробництва сприяли поглибленню ринкових засад функціонування національ­них економік та піднесенню великих середземноморських міст, які стали осередками розвитку торговельно-купецького капіта­лу. XVI ст. пов'язане з виникненням торговельних гільдій (торго­вельних організацій, створених для захисту інтересів купців, насам­перед у іноземних державах), а також великих монополістичних тор­говельних компаній з об'єднаним капіталом (Ост-Індська, Вест-Індська та ін.). У 1531 р. в Антверпені відкрилась товарна біржа, на приміщенні якої був надпис: "На користь купцям усіх народів і країн", а у 1587 р. у Венеції був створений перший "територіальний" банк.

У цей період відбулися зрушення у соціальній структурі населен­ня, його диференціація за рівнем та умовами життя. Зменшилася частка селянства, яке розшарувалось на заможних та бідних беззе­мельних робітників; зросла кількість жителів міст (торговців, замож­них ремісників, мануфактурників з одного боку, та найманих робіт­ників, збіднілих ремісників, службовців — з іншого); почав формува­тися середній прошарок (службовці, юристи, лікарі, вчителі та ін.).

Розкол католицької церкви у XVI ст. та Реформація започаткува­ли виникнення нової ідеології — протестантизму, господарська ети­ка якого відкидала непродуктивні витрати і показне споживання, сприяла "реабілітації" торговельної діяльності та прибутку, "розкрі­паченню" підприємництва та становленню капіталізму в Західній Європі.

Винахід техніки книгодрукування прискорив розвиток освіти, нако­пичення нових знань. Поряд із церковними почали створюватися світські школи. У 1543 р. Коперник відкинув визнану церквою геоцентричну систему світу, запропонувавши нову—геліоцентричну. Суспільна дум­ка почала поступово відмовлятися від релігійних догм та зверта­тись до реальних проблем господарської практики.

Таким чином економічні ідеї меркантилізму відобразили істо­ричні реалії епохи розвитку та занепаду середньовічного феода­лізму в Європі (XV—XIV ст.), первісного нагромадження капіта­лу, формування передумов переходу від простого товарного ви­робництва до приватнопідприємницького ринкового господарства, утвердження та зміцнення європейських держав, найсильніші з яких захоплювали колонії та вели боротьбу за поділ сфер впливу. Розклад феодального устрою та становлення капіталізму супроводжувались відокремленням безпосередніх виробників від засобів виробництва, зосередженням значного багатства у руках небагатьох шляхом торговельних війн, пограбування колоній, розорення дрібних товаровиробників, "революції цін", державних боргів та позик тощо.

Інтенсивний процес формування світового ринку, різке збіль­шення обсягів внутрішньої та зовнішньої торгівлі посилили впев­неність суспільства у тому, що джерелом зростання національно­го багатства є гроші, отримані у сфері зовнішньоторговельного обміну.

Необхідність осмислення та узагальнення нових явищ еконо­мічного життя, вирішення практичних завдань прискорення про­цесу первісного нагромадження капіталу та теоретичного обґрун­тування економічних заходів держави спричинили появу вели­кої кількості різноманітних за жанром економічних творів. В основному це були памфлети — невеликі, часом анонімні публі­цистичні видання, у яких комерсанти, політики, фінансисти, службовці торговельних компаній обґрунтовували свої пропозиції та рекомендації щодо накопичення багатства у державі та у при­ватних осіб. Таким чином, меркантилізм не був науковою шко­лою у сучасному розумінні цього терміну. По суті це була сукупність уявлень і приватних суджень багатьох осіб, які часто навіть не знали про існування один одного. Поняття "меркантилізм", "меркантильна система" вперше почали засто­совувати критики цієї економічної доктрини Ф. Кене, А. Сміт у другій половині XVIII ст.

В економічній літературі меркантилізм розглядається у двох взаємопов'язаних площинах:

1. Як економічна політика феодально-абсолютистських дер­жав епохи первісного нагромадження капіталу, яка відоб­ражала інтереси торговельного капіталу і сприяла переходу від простого до розвинутого (приватнопідприємницького) товарного виробництва.

Система меркантилістів... по суті була системою практичної політики, системою, яка в основному відповідала на питання, яким повинно бути народне господарство і як повинна була поводити себе по відношенню до нього державна влада.