Історичні умови формування та своєрідність економічної думки середньовіччя

Хронологічні межі епохи середньовіччя охоплюють період з V до середини XVII ст., який у європейських народів був пов'яза­ний із зародженням, пануванням та розкладом феодалізму.

Поняття "середньовіччя" впровадили письменники епохи Відродження (Ренесансу) для позначення періоду, який наступив після падіння Римської імперії і передував Відродженню.

Термін "феодалізм" виник напередодні Великої французької революції і означав "Старий порядок" (абсолютна монархія, пану­вання дворянства тощо). У марксистській літературі феодалізм ви­значався як соціально-економічна формація, котра існувала у пері­од між рабовласництвом та капіталізмом.

Сучасна історична наука трактує феодалізм як соціально-еконо­мічну систему, яка існувала у Західній та Центральній Європі у пе­ріод середньовіччя, хоча її окремі риси були притаманні й іншим регіонам світу в різні епохи.

Особливості середньовічного періоду еволюції людського суспільства пов'язані:

• з домінуванням натурального господарства, визначаль­ним впливом на життя суспільства традицій та звичаїв;

• пануванням великого феодального землеволодіння, дрібним
селянським землекористуванням;

• позаекономічним примусом безпосередніх виробників;