Рівнем фінансового забезпечення матеріально-технічної бази і інфраструктурних можливостей регіону

В той же час, з іншого боку, розвиток туризму в регіонах спричинить збільшення доходів, що поступають до регіональних і місцевих бюджетів, що приведе до підвищення рівня життя; викличе зростання попиту на продукцію місцевої промисловості; збільшення об'єктів туризму і засобів розміщення позитивно позначиться на поляганні кон'юнктури в будівництві і інфраструктури в регіоні, дозволить вирішити проблеми зайнятості.

На нашу думку, розвиток внутрішнього і в'їзного туризму, екскурсійній діяльності є важливим чинником створення додаткових робочих місць, поповнення місцевого бюджету і підвищення авторитету регіону, як на внутрішньому, так і на міжнародному туристському ринку.

Проте корінні зміни, події в економіці за останніх 15 років, торкнулися і туристсько-рекреаційного комплексу регіону. Розвиток ринкових стосунків сприяв активному виходу санаторно-курортних і туристських підприємств на ринок платних послуг. Чітко намітилася тенденція до більшої самостійності курортів області, дослідження доріг, що забезпечують рентабельність рекреаційних

Рекреаційний комплекс функціонує у високо-конкурентній і вельми рухливому економічному середовищу, в умовах постійний змінної інституційної сфери. Необхідне якісне поліпшення кінцевого результату його функціонування, якнайповніше задоволення потреб населення, створення високо-конкурентного туристського продукту. У цих умовах назріла необхідність оновлення методології і організації економічного аналізу у сфері туризму, передивляється принципів і пріоритетів в області управління в цій сфері, переходу до міжнародних стандартів ведення аналізу і обліку.

Причинами низького попиту на послуги туристського ринку України є завищені ціни, невідповідність ціни і якості туристських послуг, низький рівень обслуговування. У Україні 620 тис. місць розміщення - по кількості цілком достатньо, але лише 10% з них відповідають нормальному рівню сервісу. Оскільки не вирішено питання про приватизацію курортних оздоровчих комплексів, ні про які інвестиції в цю сферу мова йти не може.

Зацікавленість світових готельних брендів Україною особливо збільшилася останніми роками, після відміни готельного збору. Але причини, стримуючі інвесторів, відомі. Головна - відсутність в Україні права власності на землю, складні процедури здобуття дозвільних документів.

Не можна вважати задовільним і існуюче положення з гарантією і відповідальністю туристського агента перед клієнтами. Планувалося використовувати досвід Італії і законодавчо зобов'язати туристичну фірму формувати певний гарантійний фонд.

Проте це нововведення викликало заперечення з боку дрібних учасників ринку, тому дане питання вимагає врегулювання.

На наш погляд, відсутнє розуміння проблем рекреаційної сфери з боку держави. Зокрема, гостро як в Криму, так і в Україні виділяється дорожньо-транспортна проблема, тобто, необхідні сучасні дороги, оновлення транспортного парку, ремонтно-реставраційні роботи в аеропортах України. По розрахунках фахівців, необхідно щорік інвестувати в туристичну галузь України близько 40 млн. грн. [93, с.8].

Окрім цього курортні регіони України вимушені конкурувати з такими країнами як Франція, Таїланд, Єгипет, Канарські острови. А для цього необхідно ширше застосовувати рекламу країни і її курортних регіонів, створюючи позитивний імідж України, Проте на створення іміджу України як туристського об'єкту в 2013 р. виділено лише $3 млн. бюджетних коштів. Наприклад, та ж Туреччина на одну лише туристичну рекламу щорік витрачає близько $70 млн. Бразилія, яка щорік приймає менше 4 млн. туристів, витрачає з бюджету близько $30 млн., Австрія -- $140 млн., Іспанія -- $45 млн., Румунія -- $3 млн. [115, с.83].