Концептуальна основа управління освітою

Г. В. Єльнікова здійснює аналіз факторів, що дають можливість визначитись із точкою зору:

1. Випереджаючий характер розвитку суспільства щодо освіти;

2. Випереджаючий характер розвитку освіти щодо суспільства [13]. Перша теза стверджує, що розвиток освіти за умов загальної кризи

в Україні неможливий. Цей підхід заводить у безвихідь. Дійсно, зміни у суспільстві тягнуть за собою зміни у всіх сферах людської діяльності, в тому числі — в загальній сфері освіти, що, в свою чергу, впливає на діяльність конкретних людей (наприклад, директора, педагога). Схематично це виглядає таким чином:

Друга теза більш дієздатна. Вона стверджує, що свідома діяльність людини, самоорганізація, яка базується на високій організованості, можуть забезпечити випереджуючий характер щодо розвитку освіти та суспільства:

Зрозуміло, що і одна і друга тези є крайніми, полюсними. Опти­мальним буде рух назустріч держави і людини:

З боку держави: визнання пріоритету освіти щодо розвитку суспіль­ства. З боку керівника: усвідомлення власної ролі, відповідальності за стан справ у закладі освіти.