Лекція № 16

Тема:

Загальна анатомія травної системи. Анатомія травного каналу

План

1) Порожнина рота,відділи,будова.

2) Глотка: топографія, будова, частини,сполучення.

3) Стравохід: топографія, будова, звуження

4) Шлунок: топографія, будова стінки, особливості слизової оболонки

5) Тонка кишка: відділи, будова стінки, особливості слизової оболонки

6) Товста кишка: відділи, топографія, будова стінки. Характеристика відділів

Самостійне вивчення тем:

Класифікація внутрішніх органів,загальний план будови стінки трубчастих органів.Черевна порожнина,порожнина очеревини

Зуби:будова,види.Постійні і молочні зуби.формули,терміни прорізування.

Виконайте завдання №13,14 збірника позааудиторної самостійної роботи.

Література:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с. 412-442.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1

Методичні вказівки позааудиторної самостійної роботи.

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 26, 32-33.

РОТОВА ПОРОЖНИНА

Ротова порожнина (cavitas oris) має дві частини:

• присінок;

• власне ротова порожнина.

Присінок ротової порожнини - це щілина, яка розташована між губами і щоками ззовні (спереду), а також зубами і яснами зсередини (ззаду). Він при закритому роті сполучається із власне ротовою порожниною простором, який розташований позаду великих кутніх зубів. Ротовий отвір обмежений верхньою та нижньою губами. Губи утворені коловим м’язом рота, який зовні вкритий шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Слизова оболонка, переходячи на альвеолярні відростки щелеп, утворює вуздечки верхньої і нижньої губ. В ділянці альвеолярних відростків слизова оболонка щільно зростається з окістям, утво­рюючи ясна.

У товщі щік лежить щічний м’яз і жирова клітковина. У дітей жирове тіло щік розвинуте дуже добре. Воно сприяє зменшенню тиску з боку атмосфери під час акту ссання.

Власне порожнина рота спереду і з боків обмежена зубами і яснами, а ззаду переходить у глотку та.Стінки власне порожнини рота:

• Верхню стінку порожнини утворює м’яке і тверде піднебіння,

• нижню - діафрагма рота (щелепно-під’язиковий м’яз).

На нижній поверхні ротової порожнини лежить язик, який при закритому роті майже пов­ністю заповнює її і своєю верхньою поверхнею прилягає до піднебіння. Підязиком, по боках від середньої лінії, знаходяться сосочки, на яких відкриваються протоки піднижньощелепної і під’язикової слинних залоз.

Піднебіння складається з двох частин:

• Передня його частина утворена від­ростками верхньої щелепи та піднебінної кістки і називається твердим підне­бінням.

• Задня частина - це м’яке піднебіння. Воно утворене м’язами і фіброзною тканиною. Задній край м’якого піднебіння вільно звисає вниз і має посередині виступ - язичок.

Піднебіння відділяє ротову порожнину від порожнини носа і глотки.

По боках м’яке піднебіння переходить у дужки:

• Передня з них йде до бічної поверхні язика

• задня - до бічної поверхні глотки.

Між дужками в заглибині розташовані піднебінні мигдалики.

До складу м’якого піднебіння і дужок входять м’язи, найбільшими з яких є м’яз-підіймач піднебінної завіски і м’яз-напрягач піднебінної завіски.

Ротова порожнина сполучається з глоткою за допомогою отвору, який має назву зіва. Зів обмежений:

• вгорі м’яким піднебінням,

• по боках - піднебінними дужками,

• внизу - коренем язика.

Язик

Язик - це м’язовий орган, який бере участь у механічній обробці їжі, формуванні харчової грудки, акті ковтання; він є органом смаку і мови

На язиці розрізняють:

• тіло,

• верхівку,

• корінь

Верхня поверхня його назива­ється спинкою і складається з двох частин: передня лежить в порожнині рота, а задня спрямована до глотки. На межі між ними знаходиться ямка - сліпий отвір.

На сли­зовій оболонці язика розташовані сосочки, завдяки чому він має бархатний вигляд.

Сосочки язика:

• ниткоподібні

• конусоподібні,вони знаходяться на кінчику язика і виконують функцію больової, так­тильної і температурної чутливості,

• на межі із заднім відділом язика лежать валикоподібні,

• на кінчику, спинці і краях язика розрізняють грибоподібні і листо­подібні сосочки. Вони мають смакові ци­булини.

На корені язика і задньому відділі спинки знаходяться лімфоїдні фолікули, які формують язиковий мигдалик.

М’язи язика поділяються на скелетні та власні.

• скелетнІ - підбо­рідно-язиковий, під’язиково-язиковий та шилоязиковий м’язи, які зміщують язик в різні сторони.

• Власні м’язи язика представлені пуч­ками волокон, які переплітаються у взаємно перпендикулярних напрямках і при скороченні змінюють його форму.

Слинні залози:

• У слизовій оболонці порожнини рота є дрібні слинні залози, які отримали назву за місцем їх розташування(губні, щічні, піднебінні і язикові залози).

• в порожнину рота відкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз: привушної, піднижньощелепної і під’язикової.

Привушна залоза лежить на бічній поверхні обличчя, спереду і дещо нижче вушної раковини й заповнює занижньощелепну ямку. її вивідна протока дов­жиною 5-6 см проходить по

зовнішній поверхні жувального м’яза, пронизує щічний м’яз і відкривається в присінок рота на слизовій оболонці щоки на рівні другого верхнього великого кутнього зуба. Піднижньощелепна залоза

знаходиться в піднижньощелепному трикутнику, дещо нижче тіла нижньої щелепи. Вивідна протока відкрива­ється у власне ротову порожнину на сосочку під язиком.

Під’язикова залоза лежить в під’язиковій складці на дні порожни­ни рота. Головна вивідна протока про­ходить разом з протокою піднижньощелепної залози і відкривається по­ряд з нею або спільним отвором.

ГЛОТКА

Глотка (pharynx) - це частина травного каналу, який з’єднує порожнину рота із стравоходом, а також частина дихальної трубки, що з’єднує порожнину рота з гортанню. У порожнині глотки відбувається перехрест травного і дихального шляхів.

Глотка лежить позаду носової, ротової порожнин та гортані і попереду основної частини потиличної кістки і перших шести шийних хребців.

Глотка поділяється на три частини:

• носову (або носоглотку),

• ротову (або ротоглотку)

• гортанну (або гортаноглотку).

Порожнина глотки сполучається:

• з порожниною носа через хоани (два отвори);

• з барабанною порожниною (середнє вухо) через отвори слухових (євстахієвих) труб, які знаходяться на бічній стінці глотки(два отвори);

• з порожниною рота через зів;

• з гортанню через вхід у гортань;

У ділянці горла є скупчення лімфоїдної тканини, яка формує мигда­лики. Вони розташовуються при вході в горло й утворюють майже повне кільце, назване кільцем Пирогова-Вальдейера.

Кільце Пирогова-Вальдейера.

• глотковий (1),

• трубні (2),

• піднебінні (2)

• язиковий (1) мигдалики.

Основу стінки горла становить фіброзна пластинка, яка зверху прикріплюється до зовнішньої осно­ви черепа. Ззовні ця пластинка по­крита м’язами, а зсередини - слизо­вою оболонкою.

М’язи горла поділя­ються на поздовжні та циркулярні:

• До поздовжніх належать шило-глотковий та піднебінно-глот­ковий м’язи, які піднімають горло.

• До циркулярних належать три м’язи- стискачі: верхній, середній та ниж­ній. При їх скороченні харчова груд­ка проштовхується до стравоходу.

Ззовні м’язовий шар покритий пухкою сполучною тканиною - адвентицієюиро із с

Стравохід

Стравохід (oesophagus) - це вузька довга трубка, довжиною 25 см, яка з’єднує глотку зі шлунком. Він починається на рівні VI-VII шийних хребців і закінчується в черевній

порожнині на рівні XI грудного хребця.

В стравоході розріз­няють відділи:

• шийний,

• груд­ний

• черевний.

Стравохід має 3 анатомічні звуження:

• на його початку (VI шийний хребець);

• на рівні розгалуження трахеї (IV грудний хребець);

• при переході стравоходу через діафрагму.

На своєму шляху він утворює ряд вигинів. У шийному відділі стравохід відхиляється вліво, потім цей вигин поступово випрямляється і на рівні V грудного хребця йде по серединній лінії. Нижче стравохід знову відхиляється вліво і проходить через діафрагму.

Стінка стравоходу складається із:

• слизової оболонки, яка утворює поздовжні складки, підслизової основи,

• м’язової оболонки (із зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним шарами). У верхній третині стравоходу м’язи посмуго­вані, а в нижній - гладкі.

• Ззовні стравохід покритий пухкою сполучною ткани­ною - адвентицією, яка дає можливість змінювати величину поперечного діаметра при проходженні харчової грудки різних розмірів

ШЛУНОК

Шлунок - розширена частина травного каналу. Він розташований у верхньому поверсі черевної порожнини - в надчеревній та лівій підреберній ділянках.

Величина шлунка залежить від індивіду­альних особливостей та його наповнення. Розміри шлунка новонародженого становлять до 5 см в довжину, а дорослого - 25 см.

В ньому розрізняють 2 стінки:

• передню

• задню стінки.

Розрізняють 2 краї:

• Ввігнутий край, який спрямований вправо і вгору, називається малою кривизною, опуклий край, спрямований вниз і вліво, - великою кривизною

Частинишлунка:

• Кардіальна,яка прилягає до місця входжен­ня в нього стравоходу.

• Дно шлунка,зліва від кардіальної частини утворюється куполоподібне випинання - дно шлунка (або склепіння).

• Тіло шлунка,середня частина органа.

• Пілорична (воротарна)частинашлунка, яка переходить у дванадцятипалу кишку.

При рентгенологічному дослідженні виявляють такі форми шлунка:

• форма гачка (коли шлунок лежить майже вертикально, а його пілорична частина спрямована вгору, вправо і назад),

• форма рога (коли шлунок лежить майже горизонтально),

• форма панчохи (шлунок лежить вертикально).

Стінка шлунка має такі шари:

• слизова оболонка

• підслизова основа,

• м’язова

• серозна оболонки.

Слизова оболонка має багато складок, які розташовані в різних напрямках. На малій і великій кривизнах ці складки поздовжні. Між складками знаходяться підви­щення - шлункові поля, в яких розташовані ямки. В ямки від­криваються вивідні протоки залоз шлунка, кінцевий секре­торний відділ яких залягає у слизовій оболонці шлунка.

Розрізняють три види за­лоз шлунка:

• Власні залози шлунка розміщені у ділянці його тіла і дна. Ці залози побудовані із п’яти видів клітин, які секретують наступні продукти:ферменти Н+-іони, які створюють кисле середовище у шлунку; біологічно активні речовини

• Кардіальні залози.

• Пілоричні залози,розміщені в однойменних ділянках шлунка. їх клітини продукують слиз та ферменти-дипептидази. До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість ендокринних клітин.

М’язова оболонка має три шари:

• Поздовжній

• циркулярний

• косий.

В пілоричній частині циркулярний шар м’язів потовщується і формує м’яз-стискач пілоруса, а слизова оболонка в цьому місці утворює пілоричну заслонку. Під час скорочення м’яза-стискача вона повністю відокремлює порожнину шлунка від порожнини дванадцятипалої кишки.

Зовнішнім шаром шлунка є серозна оболонка (очеревина), якою орган покритий з усіх боків, тобто лежить інтраперитонеально

Тонка кишка

Тонка кишка (intestinum tenue) починається від пілоричного відділу шлунка на рівні І поперекового хребця і, утворивши на своєму шляху ряд вигинів, закінчується в правій клубовій ямці, де переходить в сліпу кишку. Довжина тонкої кишки у трупа становить 5-7 м і перевищує довжину тіла в 4,1 раза, а у живої людини - 2,7 м,довжина залежить від віку, статі, фізичного розвитку індивіда. Пет­лі тонкої кишки лежатьнижче шлунка і печінки, займаючи пупкову ділянку і част­ково спускаючись в порожнину малого таза.

Тонка кишка ділиться на три відділи:

• дванадцятипалу кишку (довжиною 25-30 см);

• порожню кишку

• клубову кишку.

Чіткої анатомічної межі між порожньою і клубовою кишками немає. Вважають, що приблизно 2/5 становить порожня, а 3/5 - клубова кишка.

Дванадцятипала кишка (duode­num) - це початковий відділ тонкої киш­ки, який підковоподібно огинає головку підшлункової залози. У ній розрізняють такі частини: верхню, низхідну, нижню горизонтальну і висхідну.

На рівні І-ІІ поперекових хребців зліва вона утворює різкий вигин і переходить у порожню кишку. Початковий і кінцевий відділи дванадцятипалої кишки покриті очеревиною з усіх боків, а більша частина її лежить екстраперитонеально (покрита очеревиною лише спереду).

Порожню (jejunum) і клубову кишки (ileum) об’єднують під назвою брижової частини тонкої кишки, тому що вони покриті очеревиною з усіх боків і підвішені на брижі, між листками якої проходять судини, нерви і лежать лімфатичні вузли.

Слизова оболонка тонкої кишки

• має бархатний вигляд внаслідок наявності в ній численних ворсинок, що збільшують поверхню всмоктування. Вони являють собою вирости слизової оболонки, в центрі яких знаходиться лімфатичний синус, а по периферії - кровоносні капіляри й окремі гладкі м’язові клітини. У верхніх відділах тонкої кишки слизова оболонка товстіша, в ній більше ворсинок і кровоносних судин.

• На всій площині вона утворює циркулярні складки. В низ­хідній частині дванадцятипалої кишки, крім циркулярних складок, є одна поздовжня, яка закінчується великим сосочком дванадцятипалої кишки (фатерів сосочок). На цьому сосочку відкриваються загальна жовчна протока і протока підшлункової залози. Іноді є додатковий малий сосочок, на якому відкривається додаткова протока підшлункової залози.

• Слизова містить також залози, які виділяють кишковий сік, а в дванадцятипалій кишці знаходяться більш складно побудовані дванадцятипалі (бруннерові) залози.

• Лімфоїдна тканина слизової оболонки формує поодинокі та групові (пейєрові бляшки) фолікули. Останні зустрічаються лише в клубовій кишці в кількості 20-30.

М’язова оболонка складається із зовнішнього поздовжнього і внутрішнього циркулярного шарів гладкихм’язових клітин.

Серозною оболонкою порожня та клубова кишки покриті інтраперитонеально

ТОВСТА КИШКА

Товста кишка (intestinum crassum) є безпосереднім продовженням тонкої кишки, довжина її становить 1,5-2 м.

Відділи кишки:

• починається сліпою кишкою, яка знаходиться в правій клубовій ямці. Від сліпої кишки відходить червоподібнийвідросток - апендикс.

• продовжується в ободову кишку, яка має:висхідний, попе­речний,низхідний відділи

• Сигмоподібна кишка.

• Пряма кишка, яка відкривається назовні анальним отвором.

Характерними ознака­ми товстої кишки є

• більший, порівняно з тонкою, діаметр,

• наявність трьох стрічок, що утворені поздовжніми волокнами м’язової оболонки

• Внаслідок того, що довжина кишки більша за довжину стрічок, на ній утворю­ються випинання, які називаються гаустрами.

• Протягом усієї товстої кишки є відростки серозної оболонки, що містять жир. Ці ознаки відсутні у прямій кишці.

Слизова оболонка товстої кишки

• має півмісяцеві складки

• не має ворсинок.

• Лімфоїдна тканина утворює лише поодинокі лімфоїдні фолікули.

М’язова оболонка

побудована з двох шарів: внутрішній циркулярний і зовніш­ній поздовжній, який утворює три стрічки.

Сліпа кишка (caecum) - це ділянка товстої кишки, яка розташована нижче місця впадання в неї тонкої кишки в правій клубовій ямці. її довжина становить близько 6 см. Від внутрішньозадньої по­верхні сліпої кишки відходить червоподіб­ний відросток - апендикс.

Апендикс може займати різне положення:

• низ­хідне, при якому кінець його досягає входу в порожнину малого таза;

• латеральне, коли відросток відхилений латерально;

• висхідне, коли відросток розташований позаду сліпої кишки паралельно до неї і піднімається вгору.

Просвіт червоподібного відростка може частково або повністю заростати. Його отвір прикритий складкою слизової оболонки - заслонкою червоподібного відростка. Слизова оболонка апендикса містить багато лімфоїдної тканини, тому його називають мигдаликом черевної порожнини. Очеревиною він покритий з усіх сторін і має брижу.

Перехід тонкої кишки в товсту має назву клубово-сліпокишкового (ілеоце- кального кута). В цьому місці на слизовій оболонці утворюється клапан (Баугінієва заслонка), яка перешкоджає поверненню вмісту товстої кишки в тонку.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) є продовженням сліпої. Вона піднімається вгору до нижньої поверхні печінки, де утворює згин (правий згин) і переходить у поперечну ободову киш­ку. Висхідна ободова кишка покрита очеревиною з трьох сторін і брижі не має.

Поперечна ободова кишка (colon transversum) має брижу і лежить інтраперитонеально, тягнеться від пра­вого згину до нижнього кінця селезінки, де робить лівий згин і переходить у низ­хідну ободову кишку.

Низхідна ободова кишка (colon descendens) прямує унизі на рівні гре­беня клубової кістки переходить у сиг­моподібну кишку. Покрита очеревиною з трьох сторін і брижі не має.

Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) тягнеться до рівня III крижового хребця, де переходить у пряму кишку. Очеревиною покрита з усіх боків (лежить інтраперитонеально) і має брижу.

Пряма кишка (rectum) є кінцевим відділом товстої кишки. Вона знахо­диться в порожнині малого таза й утво­рює два згини: крижовий та промежинний. Кінцевий її відділ пронизує тазове дно і закінчується анальним отвором.

У верхньому відділі прямої кишки знаходиться розширення - ампула.У цьому місці слизова оболонка утворює три поперечні складки, які відповідають згинам кишки. Нижній відділ кишки звужений і називається анальним каналом. Тут знаходяться поздовжні складки - анальні стовпи, між якими розташовані анальні пазухи. Простір між пазухами і анальним отво­ром має назву гемороїдальної зони, де скупчені венозні сплетення.

М’язова оболонка прямої кишки складається з поздовжнього і попереч­ного шарів. Останній у ділянці аналь­ного отвору потовщується й утворює внутрішній сфінктер прямої кишки (ми­мовільний). Ззовні навколо анального отвору посмуговані циркулярні м’язові волокна формують зовнішній сфінктер прямої кишки, скорочення якого зале­жать від нашої волі.

У верхній частині пряма кишка з усіх сторін покрита очеревиною, в середній - з трьох і в нижній - зовсім виходить за межі по­рожнини очеревини