Осмос. Кріометрія

24. Колігативними називають властивості розчинів, що обумовлені тепловим

рухом та кількістю кінетичних частинок системи.

25. Осмос це самовільна одностороння дифузія молекул розчинника через

напівпроникну мембрану у бік розчину із більшою концентрацією.

Напівпроникною називається мембрана, яка пропускає молекули тільки

розчинника. Приклади: природні – тваринні та рослинні мембрани клітин,

стінки кишечника, стінки судин; штучні – колодій, целофан, желатин,

пергамент, стінки глиняної посудини, які заповнені осадовою мембраною.

Осмотичний тиск це надмірний гідростатичний тиск, який зупиняє осмос.

Осмотична концентрація це концентрація всіх кінетичних частинок

розчиненої речовини в розчині.

26. Закон Вант – Гоффа – осмотичний тиск розбавленого розчину

неелектроліту дорівнює тому газовому тиску, який чинила би розчинена

речовина, знаходячись в газоподібному стані та займаючи об'єм розчину за

тієї ж температури.

Рівняння осмотичного тиску для неэлектролітів:

де С - молярна концентрація в моль/л;

R – універсальна газова стала 0,082 л · атм/град · моль;

Т – температура за Кельвіном.

Для неелектролітів осмотична та молярна концентрації збігаються.

Рівняння осмотичного тиску для електролітів:

,

де i – ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа.

Для електролітів осмотична концентрація в i разів більша за молярну:

СОСМ. ЕЛ. = i · С.

Ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа – i - показує, в скільки разів

осмотичний тиск електроліту, осмотична концентрація електроліту більша, за

осмотичний тиск та осмотичну концентрацію неелектроліту, за однакової

молярної концентрації.

Ізотонічний коефіцієнт Вант-Гоффа зв`язаний зі ступенем дисоціації α

рівнянням:

де ν - число іонів, на яке дисоціює електроліт.

Осмотичний тиск крові = 7,7атм.

Онкотичний тиск крові це частина осмотичного тиску, яка обумовлена ВМС

і становить 0,04атм.

Осмотичний тиск 1М розчину неелектроліту = 22,4атм

27.

28.

29 Тиск насиченої пари розчинника над розчином нижчий, за тиск над

розчинником, оскільки під час розчинення речовини знижується

концентрація розчинника в одиниці об'єму розчину, і тим самим зменшується

число молекул води, яке покидає поверхню розчину. Чим більше СХ, тим

більше зниження тиску ΔР.

I закон Рауля: відносне зниження тиску насиченої пари розчинника над

розчином дорівнює мольній частці розчиненої речовини в розчині:

Рідина замерзає за температури, за якої тиск пара її в твердому стані

дорівнює тиску пари цієї речовини в рідкому стані. Наприклад: за 00С

Р пари льоду = Р пари води. Якщо розчинити речовину, то Р пари розчину

буде нижчий. за Р пари води і Р пари льоду, тобто замерзлого розчину. Тому

треба знизити температуру розчину, щоб Р пари розчину дорівнювало Р пари

льоду.

II закон Рауля: зниження температури (депресія) замерзання розчину прямо

пропорційно його молярній(моляльній) концентрації:

де ЕКР. – кріоскопічна стала, яка показує депресію 1М водного розчину

неелектроліту.

ЕКР.(Н2О) = 1,86.

Δt молярного розчину неелектроліту = 1,86.

Для електролітів рівняння має вигляд:

де коефіцієнт Вант-Гоффа i показує, в скільки разів депресія розчину

електроліту більша за депресію розчину неелектроліту за однакової молярноі

(моляльноі) концентрації:

Рідина закипає за температури, за якої тиск насиченої її пари дорівнює

атмосферному тиску. Під час розчинення речовини у воді тиск її пари

знижується, і розчин закипить тільки тоді, коли тиск дорівнюватиме

атмосферному. Для цього треба підвищити температуру. Для водних

розчинів температура повинна бути вище 1000С.

Підвищення температури кипіння обчислюють за формулою:

ЕЕБ.(Н2О) = 0,56.