Організована боротьба регулярних українських сил за незалежну Україну закінчилася поразкою

Пам'ять про Н. Махна живе не лише серед українського народу, його знають у світі:

• у 60-ті роки студентство Франції виходило на свої демон­страції, борючись за демократію, з портретами Н. Махна;

• в Центральный Африці (Буркіна-Фасо) один із великих ресторанів носить ім'я Н. Махна;

• його знають і в Латинській Америці;

• на його могилі в Парижі завжди живі квіти.

Наслідки громадянської війни в Україні

1. Розгромом армій Врангеля та Махна громадянська війна в Україні в основному була завершена перемогою радян­ської армії.

2. Україна знову виявилася розчленованою між своїми су­сідами:

• Румунією (у 1918 р. захопила Буковину);

' Чехо-Словаччиною (у 1919 р. захопила Закарпаття);

• Польщею (у 1921 р. захопила Західну Україну);
•Радянською Росією (у 1921 p., розгромивши армію

Н. Махна, остаточно встановила свою владу у Наддні­прянській Україні).

3. В Україні встановлено більшовицький режим і розпоча­лися соціалістичні перетворення.

4. Українському народові не вдалося створити свою держав­ність.

5. Відбувся територіальний розкол українських земель: на
її східних теренах було встановлено більшовицьке прав­
ління, західні землі окуповано Польщею, Румунією, Чехо-

Словаччиною.

6. На багато років Україна знову була приречена на понево­лення, пограбування її природних багатств, матеріальних, сировинних і людських ресурсів.

7. За роки громадянської війни влада на всій території Укра­їни змінювалася понад 100 разів.

8. Громадянська війна привела до загибелі мільйонів людей,
до руйнування промисловості і сільського господарства

країни.

9. Під час громадянської війни в боях, від терору, голоду,

епідемій загинуло близько 8 млн осіб.

Підсумки. Українська національна революція

(1917-1921 pp.)

Етапи боротьби українського народу за незалежність

(1917-1921 pp.)

1. Проголошення незалежності під час національно-
демократичної революції.

2. Боротьба за збереження державної незалежності під час
війни 1918 — 1921 pp., яка вилилась у жорстоку і кровопро­
литну війну.

Основні етапи державотворчого процесу в Україні 1. Українська Народна Республіка (УНР) (7 листопада 1917 р.-29 квітня 1918 р.)

2. Українська держава (Гетьманат) (29 квітня 1918 р. —
14 грудня 1918 р.)

3. Українська Народна Республіка (Директорія) (14 грудня 1918 р.-5 лютого 1919 р.)

4. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУHP) (13 лис­топада 1918 p. - 1919 р.)

5.-Українська соціалістична радянська республіка (УСРР) — з 1919 р.

Головні політичні сили національної революції

(1917-1921 pp.)

Дві сили:

Одна - домагалася збереження. й розбудови незалежної

Української держави:

• Центральна Рада;

•гетьман П. Скоропадський (до 14 листопада 1918 p.); •Директорія УНР;

• національно-комуністична меншість у КП (б)У.
Верстви населення - інтелігенція, селяни.

Інша — боролася за долучення України до складу інших дер­жав (брали участь верстви головно неукраїнського насе­лення, які прагнули спертися на певні соціальні та націо­нальні групи. Політичні партії всередині України):

• білогвардійці (боролися за прилучення України до Ро­
сії) спиралися на сили країн Антанти, які не визнавали
незалежності України;

•правлячі кола Польщі, які прагнули розширити свої кордони за рахунок України;

• більшовики.

Досягнення революції

1. Створено Українську державу - Українську Народну Рес­публіку і Західноукраїнську Народну Республіку.

2. Висувалася і реалізовувалася ідея соборності українських (смель, що відобразилося в Акті злуки.

3. У ході державного будівництва проголошувались і здій- | снювалися соціадьно-економічні перетворення: ліквідація поміщицького землеволодіння, передача землі селянам, ре­формування промисловості.

4. Революція сприяла розвиткові національно-визвольного-

руху.

5. До активного суспільного життя було залучено велику'

кількість політичних і культурних діячів.

6. Відбувалися культурно-побутові зміни.

7. Під час революції розвивалася правнича думка — вироб­лено низку актів: універсалів. Конституцію, нормативні до­кументи.

8. Окреслилася територія Української держави.

9. Діяльність Української Центральної Ради сприяла консо­лідації українського народу, відродженню його свідомості, державницьких прагнень.

10. Створення уряду національної злагоди в ЗУНР стало по­зитивним прикладом державного будівництва.

11. Українська мова набула статусу державної.

12. Розроблено і прийнято державну символіку - національ­ний гімн, синьо-жовтий прапор, герб у вигляді тризуба.

13. Існування Української держави змусило більшовицьке
керівництво піти на поступки українському народу, ство­
ривши УСРР.

Хто мав більше шансів на створення й обстою­вання незалежності України: Центральна Рада, П. Скоропадський, Директорія чи інша влада?

Найбільше шансів на створення й обстоювання незалеж­ності України мала Центральна Рада, бо в Україні внаслідок Першої світової війни склалася соціально-економічна і по­літична криза, у Петрограді відбулася Лютнева революція 1917 р., склалися сприятливі умови для здобуття незалеж­ності:, повалено самодержавство, розпочалися деякі демо­кратичні перетворення в Росії.

256 ' ^:

Центральна Рада цим не скористалася, допустила цілу низку помилок.

1. Не зуміла налагодити ефективного керівництва, навести порядок в Україні.

2. Не було створено боєздатної національної армії, яка мог­ла б.захистити себе.

3. Не вирішувалися соціально-економічні питання, а тому Центральна Рада втратила підтримку народу.

4. Не налагодила роботи промисловості, а міста не було за­безпечено хлібом.

5. Не проведено аграрної реформи, а лише її задекларовано.

6. Всередині Центральної Ради не було єдності. Усе це і призвело до падіння Центральної Ради.

Гетьманат, який було встановлено внаслідок державного перевороту 29 квітня 1918 р., спирався на німецькі та австро-угорські війська. П. Скоропадський захищав приватну влас­ність, великих землевласників, що викликало незадоволен­ня селян, робітників. Він не провів у країні справедливих реформ, хоча вдалою була національно-культурна політика.

У Директорії було найменше шансів зберегти владу. Вона проіснувала лише 1,5 місяця. Україна в той час була у три­кутнику смерті: проти неї воювали радянська Росія, Поль­ша, білогвардійці. Чвари у самій Директорії, отаманщина, відсутність реформ, Варшавська угода С Петлюри з Поль­щею призвели до того, що народні маси не надали їй на­лежної підтримки.

Більшовики встановили свою владу в Україні силою зброї.

Причини поразки національно-визвольної боротьби українського народу