Зовнішня політика Української держави

1. Українська держава встановила дипломатичні від­носини з Грузією, Доном, Кримом, Кубанню, Литвою, Фінляндією, Голландією, Іспанією, Данією, Норвегією, Швецією, Швейцарією, Болгарією, Польщею, Росій­ською Федерацією, Німеччиною (гетьман навіть встиг відвідати її з офіційним візитом), Австро-Угорщиною та іншими державами.

2. Пріоритетний характер мали стосунки з центральними країнами. У вересні 1918 р. П. Скоропадський здійснив ві­зит до Німеччини і мав переговори з Вільгельмом II.

3. Гетьманщина мала посольства в 12 країнах світу.

4. Україну визнало ЗО країн світу, 10 із них мали
представництва в Києві. Україна мала своїх представників
у 23 державах.

5. Тривалий час у Києві велися переговори з Радянською
Росією про укладення мирної угоди та визнання кордонів.
12червня 1918р. підписано перемир'я з Радянською Росією.
Утім мирної угоди так і не було укладено, бо делегація
Раднаркому відмовилася від подальших переговорів.

6. Велася дипломатична боротьба за повернення укра­
їнських територій, які залишилися за межами України -
частини Бессарабії, Криму, Холмщини і Шдляшшя. Хоча

того не сталося, офіційні запити Гетьманату до інших країн щодо повернення відторгнутих земель мали велике політичне значення.

Ставлення до Української держави політичних партій і народу

Партії та організації, які засудили державний переворот П. Скоропадського

Незадоволення викликали такі дії гетьмана:

• повернення землі поміщикам;

• насильницька реквізиція хліба;

• масові репресії;

• відновлення багатьох дореволюційних порядків;

• залежність від німців, які нещадно грабували Україну;

• оточення гетьмана, яке прагнуло до відновлення «єди­ної й неподільної» Росії.

1. Делегати Всеукраїнського селянського з'їзду, який від­бувся нелегально на початку травня 1918 p., прийняли ре­золюцію, що селянство не визнало обраного поміщиками гетьмана і закликало організувати у повітах бойові дружини й готуватися до виступу.

2. Всеукраїнський робітничий з'їзд, який відбувся 14 травня 1918 р. у Києві. Вирішено вести боротьбу за відновлення УНР.

3. Більшість політичних партій України:

• Українська соціал-демократична робітнича партія
(УСДРП) вела безкомпромісну боротьбу проти Гетьма­
нату, за що її лідера С Петлюру та інших членів партії
кинуто за грати;

•ліве крило соціалістів-революціонерів (УПСР) згурту­валося навколо нелегального тижневика «Боротьба» і тому дістало назву «боротьбисти». Вони разом з україн­ськими більшовиками розгорнули підготовку до анти­урядового повстання;

• у липні 1918 р. на 1 з'їзді Компартії більшовиків України,
що відбувся у Москві, створено Компартію більшови-

ків України, яка була проголошена складовою части­ною РКП (б). Першим секретарем ЦК КП(б)У обрано Г. П'ятакова. Партія почала вести роботу з організації робітників і селян на боротьбу за відновлення більшо­вицької влади в Україні. Підтримано гетьмана

1.8-11 травня 1918 р. в Києві легально відбувся з'їзд консти­туційно-демократичної партії, який підтримав гетьмана. У роботі з'їзду взяли участь три міністри-кадети гетьманського уряду. Вони були поборниками «єдиної і неподільної Росії».

2. З'їзд представників промисловості, торгівлі, фінансів та
сільського господарства (15-18 травня 1918р.):

• вітав відновлення приватної власності на землю;

• вимагав державних кредитів на «відбудову продукції» великих маєтків;

• зажадав сприяння Поміщикам у поверненні конфіско­ваного майна «разом із відшкодуванням»;

• засудив втручання робітників у господарське життя під­приємств і розпорядчі функції адміністрації;

• утворив постійний представницький орган - Раду про­мисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства (ПРОТОФІС).

3. Гетьманський уряд підтримували хлібороби-власники, се­
редня інтелігенція, кадети, великі капіталісти і промисловці.