Зберігання речі у ломбарді

Діяльність ломбарду пов'язанна з основною його діяльністю — видачею призначених для особистого споживання кредитів. Зберігання в данному випадку виступає як додаткове зобов'язання. Договір із зберігання в ломбарді є двостороннім і сплатним (навіть у випадку, коли не визначається оплата послуг за зберігання, вона враховується при оплаті послуг ломбарду). Суб'єктами даного договору виступають, з одного боку, спеціалізована організація — ломбард, яка отримала ліцензію на даний вид діяльності, з другого — громадяни, яким належать на праві приватної власності речі. Укладення договору зберігання підтверджується видачею поклажодавцю іменної квитанції, яка не може передаватися іншим особам. Це не обмежує права поклажодавця доводити наявність між сторонами відносин по зберіганню, навіть і не маючи квитанції, з тим, однак, що на підтвердження відповідного факту можуть бути надані інші письмові докази.

Сторони за взаємною згодою проводять оцінку речей, що здаються на зберігання. Ломбард як професійний зберігач відповідає за втрату, нестачу й ушкодження речей, крім випадків, коли він доведе, що це відбулося внаслідок однієї з трьох обставин: у результаті непереборної сили; внаслідок властивостей речі, про які зберігач, приймаючи її на збереження, не знав і не повинен був знати; наміру чи грубої необережності поклажодавця.

У випадку прострочення зобов'язання з боку поклажодавця ломбард зобов'язаний зберігати річ ще протягом трьох місяців. Упродовж усього цього часу зберігається і зустрічний обов'язок поклажодавця — сплатити передбачену договором винагороду. Тільки після закінчення зазначеного граничного строку річ може бути продана ломбардом у встановленому порядку.