За юридичним змістом цивільні правовідносини підрозділяються на абсолютні і відносні

В абсолютних правовідносинах носію абсолютного права протистоїть невизначена кількість зобов'язаних осіб. Прикладом, можуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його правомочий.

У відносних правовідносинах управомоченому суб'єкту протистоїть одна чи декілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики управомоченою особою є позикодавець, що може вимагати повернення боргу від зобов'язаної особи - позичальника.

За характером здійснення права цивільні правовідносини поділяються також на речові і зобов'язальні.

Речові правовідносини це правовідносини, у яких управомочений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи. Прикладом можуть служити ті ж правовідносини власності, сервитутні правовідносини і т.п.

Зобов'язальні правовідносини це правовідносини, у яких управомочений суб'єкт для здійснення своїх суб'єктивних прав має потребу в сприянні зобов'язаної особи. Так, покупець не може одержати куплену річ без сприяння продавця, а право продавця на одержання вартості проданої речі, у свою чергу, не може бути реалізоване без виконання відповідного обов'язку покупцем.