Діяльність європейських ТНК у центральній частині Східної Європи

Більш активні європейські ТНК у постсоціалістичних країнах, що були прийняті до складу ЄС. Вони приваблюють ТНК відносно дешевої кваліфікованої робочої сили, менш жорстким трудовим законодавством, недосконалою роботою профспілок, найменшою вартістю оренди приміщень тощо.

Отже, ставка податків прибутку в Польщі і Словенії наприкінці 2004 р. була 19% – це у два рази менше, ніж у Німеччині, а в Литві, Латвії вона ще нижче, в Естонії повністю відмінено податки на реінвестовані прибутки.

Для ТНК, що розвиваються, більш приваблюють такі країни з розвиненими економічними системами, як Польща, Чехія, Угорщина. Ці країни історично відрізняються більш кваліфікованою робітничою силою, особливо вираженим ринковим менталітетом. Ці фактори також сильні і в Словенії, яка теж має високий дохід на душу населення, але через невеликі розміри країни чисельність ТНК у ній менша. З європейських країн особливо вирізняється Польща: в її економіці беруть участь 36 компаній ТНК, у тому числі 26 формуючі виробничі сектори і підприємства. При помірних показниках ВВП на душу населення польський ринок приваблює своїми розмірами, впливають також й інші фактори. Так, Польща належить до країн з великою кількістю випускників університетів у складі економічно зайнятої молоді.

Чехія за наявністю ТНК на економічному ринку країни поступається Польщі; інвестицій у виробництво тут менше, але висока кваліфікація робочої сили говорить за себе. Близькі до чеських показників має Угорщина.

У країнах ЦСЄ, які не увійшли до ЄС, картина диференційована.

Серед країн колишнього СНГ лідером виступає Росія, в якої показники присутності і виробництва схожі з чеськими. За нею слідує Україна, але її показники на рівні Словенії. Крім Росії й України, європейські промислові ТНК мали в СНГ виробництво в основному лише у країнах з великими резервами вуглеводню – в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані (крім Туркменії).

Якщо розглядати нафтогазову індустрію у Європі, то вона відрізняється найвищим рівнем централізації капіталу в списку найбільших 50 нефінансових компаній – вона представлена десятьма. Нафтогазові компанії Європи, що входять до 100 компаній світу за величиною зарубіжних активів, разом узятих, випереджують з цього показника корпорації США.

Нафтогазові ТНК поділяють свої операції на: апстрим (upstream – добування); даунстрим (downstream – переробка і збут). Перші охоплюють геологічну діяльність, видобування і транспортування вуглеводню, до других належить переробка сировини і доставка до споживача. Чи можливо всі ці види діяльності вважати рівноцінними? Нафто- і газопереробна належать до виробництва, крім обслуговування сектору АЗС. До виробництва також можна віднести й управління діяльністю магістральних нафто- і газопроводів, а також газорозподіл.

Найбільша європейська нафтова компанія – British Petroleum (BP). Вона є світовим лідером за величиною зарубіжних активів, хоча й поступається американській Exxon Mobil за обсягом продажу. Британсько-Голландська Royal Dutch Shell (або Shell) посідає третє місце у світі, французька Total – на 4 місці. В ЦСЄ (Центральна частина Східної Європи) і колишньому СНГ за масштабами присутності лідирують Shell і Total – 17-15 країн відповідно, BP у регіоні присутня у в 11 країнах, італійська ENI – в 10.

За кількістю країн розміщення у регіоні на тому ж рівні знаходиться російська компанія „Газпром” – 11, включаючи Росію.

У ЦСЄ ВР присутня в Польщі, Чехії, Словенії, Угорщині, Боснії, Герцеговині, Росії. Компанія ВР досить міцно укріпилася в Росії, в 1998 р. вона уклала угоду з компанією „Роснефть” за проектом „Сахалин-5”. Але ж головне її вкладання капіталу з російською стороною „ТНК-ВР” – сумісне підприємство, де ВР має 50% прибутку. В результаті об’єднання капіталу ВР стала учасницею Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) і отримала права на розробку Тенгізьких нафтових копалин у Казахстані (її партнером по Тенгізу виступає „ЛУКойл” на паях 46:54).

Компанія ВР є великим зарубіжним інвестором також в Азербайджані і веде розробку великих груп нафтових копалин Азері-Чираг-Гюнешлі, газо-конденсаторних розробок світового масштабу Шах-Деніз, нафтових копалин Інам (разом із Shell) і Араз-Алов-Шарг. ВР є головним учасником консорціуму з будівництва нафтового трубопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан. У ЦСЄ ВР має серйозні позиції лише в Польщі (2 тис. зайнятих, велика група АЗС, три заводи з виробництва газу).

Компанія Shell присутня майже у всіх державах ЦСЄ, крім Боснії, Герцеговини, Македонії й Албанії. У колишньому СНГ вона представлена в усіх країнах, що мають значні ресурси вуглеводню, крім Узбекистану. Збут нафтових продуктів Shell здійснює і в Україні. Компанія Shell є головним учасником проекту „Сахалин-2”, в рамках якого в Росії вперше почалося видобування нафти в континентальному шельфі. Сумарні запаси, що видобуваються, перевищують 150 млн. тонн нафти і 500 млрд. куб. м газу. Shell бере участь у Каспійському трубопровідному консорціумі, а в Туркменістані розробляє копалини природного газу, плануючи його поставку в сусідні країни і Грецію.

Total має найбільш серйозні позиції в Казахстані. Там вона допущена до розробки великих нафтових копалин Кашаган. Ця компанія веде розробку глибоководних ресурсів Туапсинської впадини.

Італійська компанія ENI має на меті зміцнення позицій у ЦСЄ. В Чехії вона має 16,33 % акцій Ceska rafinerska. На автозаправочному ринку компанія діє через свій підрозділ AGIP, який має велику кількість АЗС у Чехії, Словенії, Румунії, Росії. В колишньому СНГ ENI має тверді позиції в Казахстані. Компанія виступає єдиним оператором у рамках Північно-Каспійського договору про поділ продукції на всій акваторії при особистій участі в 18,52%.

У Росії ENI бере участь у будівництві нафто- і газопроводів. Разом із „Газпромом” вона побудувала через Чорне море газопровід „Голубой поток”, брала участь у проектуванні і будівництві трубопроводу на Сахаліні „Сахалин-2”. Крім цього, компанія бере участь у розробці копалин у Ростовській і Астраханській областях.